Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року Справа № 916/3012/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Фролової Г.М., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер"на постановувід 04.03.2014 Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/3012/13господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Донецька залізниця"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" простягнення 45 610,00 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: Репело Д.М. (довіреність № Н-01/1945 від 17.07.2013)від відповідача:не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Гут С.Ф.) від 16.01.2014, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Журавльов О.О., судді - Ярош А.І., Головей В.М.) від 04.03.2014, у справі № 916/3012/13 позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача штраф в розмірі 45 610,00 грн та 1 720,50 грн витрат по сплаті судового збору.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, п.3 ст.83 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДП "Донецька залізниця" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" 45 610,00 грн штрафу, який нараховано за неправильно вказану у накладній адресу вантажоодержувача.

Задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

24.04.2013 зі станції відправлення Куліндорове Одеської залізниці вантажовідправником - ТОВ "Інвестиційно-промислова група "Майстер" на адресу вантажоодержувача - ВАТ "ММК ім. Ілліча" (станція призначення - Сартана Донецької залізниці) було відправлено вагон №24430167, про що свідчить залізнична накладна №40452567 (а.с.10).

При внесенні інформації до відповідних граф накладної №40452567 вантажовідправником (ТОВ "Інвестиційно-промислова група "Майстер") було неправильно зазначено адресу вантажоодержувача, а саме: вантажоодержувачем зазначений ВАТ "ММК ім. Ілліча", поштова адреса вантажоодержувача - м. Маріуполь, вул. Свободи 20, замість вірної поштової адреси - м. Маріуполь, вул. Левченко, 1.

Заповнення саме вантажовідправником визначених граф комплекту перевізних документів, в тому числі і накладної, передбачено як п.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №863/5048 (надалі - Правила), так і ст.23 Статуту залізниць України.

Факт неправильного зазначення адреси вантажоодержувача, вказаного відповідачем у залізничній накладній №40452567, засвідчений актом загальної форми від №6 від 04.05.2013 (а.с.11), складеним станцією призначення - Сартана Донецької залізниці згідно з вимогами ст.129 Статуту залізниць України.

У зв'язку з виявленням факту неправильного зазначення відповідачем у залізничній накладній №40452567 адреси вантажоодержувача залізницею на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України був нарахований відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у розмірі 45 610,00 грн.

20.09.2013 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №102/587 з вимогою сплатити штраф у розмірі 45 610,00 грн.

Зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно із ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

В силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ТОВ "Інвестиційно-промислова група "Майстер" (вантажовідправник) і ДП "Одеська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ВАТ "ММК ім. Ілліча".

За п.6.3 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" статут не містить чітких приписів стосовно того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи транзитній) належить право вимагати стягнення вказаного штрафу, тому такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і призначення або транзитні.

Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п.п.1.1, 1.3 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084 (далі - Правила), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998 №460 "Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Згідно з ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст.118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Аналогічні положення передбачені і п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

За вимогами зазначених статей підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України.

Судами встановлено обставини, відповідно до яких вантажовідправник неправильно зазначив адресу вантажоодержувача в залізничній накладній №40452567, про що станцією Сартана Донецької залізниці був складений вищезазначений акт загальної форми №6 від 04.05.2013.

Таким чином, суди, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшли до правомірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ДП "Донецька залізниця" про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 45 610,00 грн.

Касаційна інстанція не бере до уваги доводи касаційної скарги стосовно порушення судом норм процесуального права, відповідно до яких право звернення до господарського суду належить юридичній особі, проте, даний позов подано від Ясинуватської дирекції залізничних перевезень, яка є структурним підрозділом ДП "Донецька залізниця" без статусу юридичної особи. Матеріалами справи підтверджено, що позов подано в особі ДП "Донецька залізниця" та підписано головним інженером Ясинуватської дирекції залізничних перевезень ДП "Донецька залізниця" О.В.Сало на підставі довіреності від 29.01.2013 №в.о.Н-01/229, яка була дійсна на момент пред'явлення позову (довіреність дійсна протягом одного року з моменту видачі, позов пред'явлено 01.11.2013).

Касаційна інстанція також звертає увагу скаржника, що відповідно до ст.551 ЦК України, ч.2 ст.233 ГК України, п.3 ч.1 ст.83 ГПК України зменшення штрафу у виняткових випадках є правом суду, тому та обставина, що апеляційний суд таким правом не скористався, не свідчить про незаконне неприйняття правозастосування наведених норм в інших аналогічних справах.

Скаржник помилково посилається на ст.44 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця може на заяву відправника, одержувача змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення (переадресувати вантаж), оскільки в даному випадку судами встановлено факт невірного зазначення вантажовідправником в накладній адреси вантажоодержувача - ВАТ "ММК ім. Ілліча", до вчинення переадресування вантажу вантажоодержувачу - ТОВ "Стеклосервіс".

Помилковими є доводи касаційної скарги щодо складання акта загальної форми (04.05.2013) після видачі вантажу (28.04.2013), оскільки з встановлених судами обставин справи не вбачається, що вантаж було видано вантажоодержувачу на станції Сартана саме 28.04.2013 (а.с.10, 13).

Облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг не входить до предмету доказування у справі про стягнення штрафу за неправильне зазначення у накладній адреси одержувача, тому касаційна інстанція не бере до уваги доводів скарги про неподання залізницею доказів, які засвідчують нарахування залізницею штрафу, за стягненням якого позивач звернувся до суду (накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами), та залишає без задоволення клопотання про проведення звірки та витребування цих доказів.

Касаційна інстанція залишила без задоволення клопотання про зупинення виконання судового рішення, яке надійшло до суду касаційної інстанції 28.04.2014, при тому, що справу призначено на 29.04.2014, коли і розглянуто по суті вимог.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, вірно застосували норми матеріального та процесуального права, відтак їх висновки про задоволення позовних вимог є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 у справі № 916/3012/13 залишити без змін.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді Г.Фролова

І.Ходаківська