Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року Справа № 906/1321/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. (доповідач) - головуючий, судді Васищак І.М. і Харченко В.М.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт", м. Житомир,

на рішення господарського суду Житомирської області від 18.02.2015

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015

зі справи № 906/1321/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" (далі - Товариство)

до Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Житомир,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Бречко Петро Георгійович (далі - Бречко П.Г.), м. Нетішин Хмельницької області,

про визнання недійсним (скасування) рішення,

за участю представників:

позивача - Вірьовкіна О.І., Сорочука О.В.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсним (скасування) рішення адміністративної колегії Відділення від 22.09.2014 № 1.16/-37р "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.02.2015 (суддя Лозинська І.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 (колегія суддів у складі: Петухов М.Г. - головуючий суддя, судді Гулова А.Г., Маціщук А.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Прийняті зі справи судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статті 151 Закону України від 07.06.1996 № 236/96-ВР "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі - Закон № 236) та статті 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивовано відсутністю передбачених законодавством підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Від Бречка П.Г. відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, Рішенням АМК:

- дії Товариства, які полягають у повідомленні суб'єктом господарювання невизначеному колу осіб у рекламі неповних відомостей, зокрема, внаслідок замовчування окремих фактів, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів [придбання (замовлення) послуг з надання позик] цього суб'єкта господарювання, визнано порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 151 Закону № 236, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману (пункт 1);

- за вчинення зазначеного порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 68 000 грн. (пункт 2);

- зобов'язано Товариство у двомісячний строк з дня одержання Рішення АМК припинити зазначене порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції (пункт 3).

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Місцевий та апеляційний господарські суди на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів та з наведенням у судових рішеннях зі справи необхідного мотивування, встановивши отримання Відділенням повноважень на проведення дослідження щодо наявності в діях Товариства ознак порушення, передбаченого статтею 151 Закону № 236, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, та дослідивши встановлені Відділенням обставини введення Товариством споживачів в оману шляхом повідомлення невизначеному колу осіб в рекламі "Як вигідно позичити гроші!" неповних відомостей, зокрема, внаслідок замовчування окремих фактів (таких, як: право на отримання позики виникає в учасника групи після того, як фонд групи є достатнім, тобто учаснику групи в момент укладання договору за програмою невідомо, коли він отримає позику; в оголошенні не зазначено того, що строк від укладення договору за програмою до отримання позики може складати кілька місяців, а може і не наступити взагалі; без укладення договору щодо надання інформаційно-консультаційних послуг та без його оплати в розмірі від 3,5 % до 9,9 % від суми позики неможливо стати учасником програми і отримати позику), що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів [придбання (замовлення) послуг з надання позик], дійшли обґрунтованих висновків щодо прийняття відповідачем Рішення АМК у межах наданих йому повноважень та з дотриманням приписів чинного законодавства, а тому за відсутності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання оспорюваного Рішення АМК недійсним правомірно відмовили Товариству в задоволенні його позовних вимог.

Доводи скаржника не спростовують викладеного в оскаржуваних судових рішеннях.

Отже, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 18.02.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 зі справи № 906/1321/14 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" - без задоволення.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Васищак

Суддя В.Харченко