Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року Справа № 5024/1928/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, В.Харченка розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"на постановувід 02.12.2014Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 5024/1928/2011за позовомПрокурора Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна УкраїнидоВиконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області, Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів - Дочірнє підприємство "Санаторій" Гопри" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" провизнання недійсним рішення та свідоцтва про право власності на нерухоме майно,у судове засідання прибули представники:ПАТ "Укрпрофоздоровниця"Счастливенко Ю.Г. (дов. від 26.12.2014 № 26-12/2)Фонду державного майна України Шевчук О.М. (дов. від 24.12.2014 № 338),прокурорГудименко Ю.В. (посв. від 21.01.2013 № 014715),заслухавши суддю-доповідача - Є.Борденюк, пояснення представників сторін, прокурора та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду з позовом до Виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області та Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про:

визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 995115, видане "Укрпрофоздоровниця" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України" на підставі рішення Виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області від 22.01.2003 за № 16 "Про видачу свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна - будівлі і споруди Санаторію "Гопри" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця";

визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області від 22.01.2003 за № 16.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 01.11.2011, залишеним без зміни постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2012, позов задоволений частково шляхом визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Голопристанської міської ради № 16 від 22.01.2003. Провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності серії САА № 995115 від 26.08.2003 припинене.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2013 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 та рішення Господарського суду Херсонської області від 01.11.2011 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 21.03.2013, залишеним без зміни постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.2013, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2014 рішення Господарського суду Херсонської області від 21.03.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 скасовано та справу передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області в іншому складі.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.08.2014 (суддя З. Ємленінова) у задоволені позовних вимог про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області від 22.01.2003 за № 16 відмовлено. Припинене провадженні у справі в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 995115 від 26.08.2003.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що Федерація незалежних профспілок України, як правонаступник Укрпрофради, правомірно володіла, користувалася та розпоряджалася майном шляхом його передачі до статутного фонду (у власність) ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", тобто ПАТ "Укрпрофоздоровниця" є законним власником спірного майна, з посиланням, зокрема, на рішення Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 у справі № 137/7, яким встановлено, що майно, на базі якого створене АТ "Укрпрофоздоровниця" не передавалось у відання ВЦРПС, а тому на таке майно не може розповсюджуватись дія постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 та від 04.02.1994, згідно з якими майно загальносоюзних громадських організацій є державною власністю.

Припиняючи провадження у справі в частині визнання недійсним свідоцтва, суд обґрунтував свою позицію тим, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України, який може бути оскарженим у господарському суді, а тому провадження у справі у відповідній частині підлягає припиненню згідно з п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 (О. Воронюк, О. Аленін, В. Лашин) рішення Господарського суду Херсонської області від 15.08.2014 скасоване, прийняте нове рішення, яким позов задоволений у повному обсязі.

Постанова мотивована наступним.

Відповідно до постанови Ради Міністрів України РСР від 23.04.1960 № 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" Міністерство охорони здоров'я УРСР було зобов'язано передати до 01.05.1960 Українській республіканській Раді профспілок, зокрема, всі діючи госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних) згідно з додатками №1, 2, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього Управління.

Серед інших санаторіїв і будинків відпочинку, які підлягали передачі Українській республіканській Раді профспілок, за переліком в додатку №1 до цієї постанови Ради Міністрів УРСР вказаний санаторій "Гопри", місцезнаходженням якого є м. Гола Пристань Херсонської області (далі - спірне майно).

Відповідно до п.2 вказаної постанови майно передавалось профспілковим органам у відання. При цьому посилання на безоплатну передачу зазначених майнових комплексів у власність профспілковим організаціям у даній постанові відсутнє. Усі республіканські, крайові, обласні ради профспілок відповідно до статуту профспілок СРСР, були складовими цих профспілок.

Згідно з постановою Верховної Ради України № 2268 від 10.04.1992 "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" з метою збереження майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР передано тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій. Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" передбачено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Києва від 23.12.1991 №1971 зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", яке створене на основі майна його засновників - Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн, що становить 92,92 % розміру статутного фонду.

Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 №506 введено мораторій на територіях республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону УРСР про роздержавлення майна.

Указом Президії Верховної ради України від 30.08.1991 № 1452-ХІІ "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.1991 № 1540- ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.

Майно санаторію "Гопри", яке перебувало у віданні профспілок, було об'єктом права державної власності України. Передача цього майна до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" не спричинила за собою зміни його форми власності.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази передачі Українській республіканській раді профспілок майна санаторію "Гопри", серед майна інших санаторіїв, будинків відпочинку та пансіонатів.

Передача майна у відання не є тотожною передачі майна у власність, з огляду як на різне правове значення даних форм управління майном, так і на юридичні наслідки реалізації прав на це майно.

Отже, передача майнових комплексів у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду СРСР стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним.

Згідно зі ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З посиланням на вказане вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області від 22.01.2003 за № 16.

Водночас, судом зазначено, що оскільки свідоцтво про право власності є елементом виконання рішення Виконавчого комітету Голопристанської міської ради №16 від 22.01.2003, видане на його підставі та є похідним по відношенню до нього, визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області від 22.01.2003 за №16 тягне за собою й недійсність виданого на його підставі свідоцтва про право власності.

Разом з тим, щодо строків позовної давності апеляційний господарський суд вказав на таке.

Прокурору про порушення права держави шляхом прийняття виконавчим комітетом Голопристанської міської ради рішення №16 від 22.01.2003 та видачі на його підставі свідоцтва про право власності стало відомо лише за результатами проведення перевірки у червні 2011 року законності відчуження майна профспілок.

Докази, які б свідчили про обізнаність позивача, в інтересах якого, як представника держави, подав позов прокурор, у прийнятті вказаного вище рішення та видачі на його підставі свідоцтва про право власності, у матеріалах справи відсутні.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваного судового рішення норм права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно з п.2 Постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.05.1960 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" майно, зокрема і спірне, передавалось профспілковим органам у відання.

Передача майна у відання за своєю правовою природою не є тотожною передачі майна у власність, а тому дії з передачі спірного майна у відання не спричинили своїм наслідком зміну державної форми власності на таке майно.

Крім того, на час розпаду Союзу РСР, Українські республіканські профспілки були складовою профспілкових громадських об'єднань Союзу РСР, на базі яких створена Федерація незалежних профспілок України, такі громадські об'єднання є об'єднаннями союзного підпорядкування. Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10.09.1991 № 1540-XII встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю.

Належність до державної форми власності майна, зокрема і спірного, що визначене Радою Федерації незалежних профспілок України, як засновником, внеском до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", встановлена і у постанові Вищого господарського суду України від 19.03.2009 у справі № 48/202-20/191.

Отже, з огляду на вказане вище, висновок апеляційного господарського суду про державну форму власності на спірне майно є правомірним.

Водночас, відповідно до положень ст. 13 Закону України "Про господарські товариства", вкладами учасників та засновників товариства можуть бути також майнові права.

Спірне майно належало Федерації незалежних профспілок України на праві відання, яке передбачає правомірність користування та володіння відповідним майном.

Правомірність користування та володіння Федерацією незалежних профспілок України спірним майном підтверджується також положеннями ч.2 ст.21 Закону СРСР "Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності" від 10.12.1990 (чинного на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"), відповідно до якої профспілкам передаються у безоплатне користування будинки, приміщення споруди та інші об'єкти підприємства, необхідні для здійснення їх діяльності.

Враховуючи вказане вище, внесок Ради Федерації незалежних профспілок України у статутний фонд ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" оцінюється судом як передача майнових прав (права користування та права володіння) на спірне майно.

Такий внесок не може бути підставою зміни державної форми власності на спірне майно.

Щодо посилань ПАТ "Укрпрофоздоровниця" на пропуск строків позовної давності, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Лише законодавчі положення Цивільного кодексу України, який набув чинності 01.01.2004, визначають правові підстави зміни права власності на майно, пов'язані з дією законодавчих положень у часі, якими є положення про набувальну давність (ст. 344 ЦК України).

Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.

Крім того, відповідно до положень ст. 83 ЦК УРСР позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння громадських організацій або громадян, а згідно з п.4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, чинної на час розгляду спору, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

З огляду на вказане вище, підстав для скасування або зміни постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі № 5024/1928/2011 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

В. Харченко