Історія справи

Постанова ВГСУ від 25.11.2015 року у справі №909/363/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 909/363/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Фінансового управління виконавчого

комітету Івано-Франківської міської ради

на рішення господарського суду Івано-Франківської

області від 11.06.2015 року

та постанову Львівського апеляційного господарського

суду від 03.08.2015 року

у справі № 909/363/15

господарського суду Івано-Франківської області

за позовом Фінансового управління виконавчого

комітету Івано-Франківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західмістбуд"

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні

позивача Виконавчого комітету Івано-Франківської

міської ради

про стягнення збитків

за участю представників:

позивача - не з"явились

відповідача - не з"явились

третьої особи - не з"явились

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2015 року Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західмістбуд" про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) в сумі 43541,75 грн.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2015 року (суддя Деделюк Б.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 року (судді: Марко Р.І., Костів Т.С., Матущак О.І.), в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюється органами місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно будівельних норм, державних стандартів і правил. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно виданої ТОВ "Західмістбуд" декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ІФ 14311085395 від 24.11.2011 року об'єкт реконструкції з надбудовою та переплануванням нежитлових приміщень по вул.Максимовича, 13 в м. Івано-Франківську належить до третьої категорії складності та прийнято в експлуатацію.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради послалось на те, що відповідачем, в порушення вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Положення "Про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку та інженерно-транспортної інфраструктури міста", затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 20.10.2011 року, не укладено з позивачем договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, внаслідок чого позивачу завдано збитків в сумі 43541,75 грн.

Місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, приймаючи рішення у даній справі про відмову в задоволенні позову, обгрунтовано виходив з не доведення Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради позовних вимог, зокрема, наявності у ТОВ "Західмістбуд" обов"язку відшкодування позивачу заявленого розміру збитків. При цьому, судами попередніх інстанцій враховано рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2014 року у справі №909/743/14, залишене без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року та Вищого господарського суду України від 17.02.2015 року, яким в позові фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Західмістбуд", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - виконавчого комітет Івано-Франківської міської ради, про зобов'язання товариства укласти з виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська і додаток до нього (розрахунок розміру пайового внеску) в редакції, запропонованій фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, відмовлено. Цим же рішенням встановлено, що ТОВ "Західмістбуд" є власником нежитлової будівлі, загальною площею 329,4 кв.м., розташованої за адресою: вул. Максимовича, 13, м. Івано-Франківськ на підставі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.08.2012 року у справі № 5010/850/2012-9/36 (витяг про державну реєстрацію прав серії СЕІ №589161 від 08.11.2012 року).

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, приймаючи рішення про відмову в задоволенні даного позову, судами попередніх інстанцій вірно зауважено про відсутність у чинному на момент прийняття об"єкта в експлуатацію законодавстві - 24.11.2011 року обов"язку замовника щодо подання договору про пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту при реєстрації декларації про готовність об"єкта до експлуатації, а укладення між сторонами договору про пайову участь у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста не було обов'язковою передумовою для подальшого прийняття об'єкта в експлуатацію. До прийняття об'єкта в експлуатацію договір про пайову участь між сторонами укладений не був, тоді як на момент звернення позивача з відповідною вимогою об'єкт вже прийнятий в експлуатацію. Крім того, передбачений ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" граничний термін (договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію) для укладення такого виду договору (до одержання дозволу на виконання будівельних робіт) минув і чинним законодавством у сфері містобудування не передбачено продовження чи відновлення цього терміну.

Згідно ч. 1 п. 8, чч. 1,2 ст. 14, ч. 1 ст. 22 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини (ст. 1166 ЦК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Таким чином, внаслідок не доведення позивачем факту протиправного ухилення відповідача від укладення спірного договору, тобто наявності у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення з врахуванням рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2014 року у справі № 909/743/14, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог щодо обов"язку відповідача відшкодувати заявлений розмір збитків.

Доводи касаційної скарги щодо наявності факту завдання позивачу збитків саме з вини відповідача спростовуються вищенаведеним.

Згідно статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої і постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 року у справі № 909/363/15 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.С. Самусенко