Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 910/16650/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Прокопанич Г.К., Ємельянова А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на рішеннявід 24.10.2013господарського суду міста Києва та на постанову від 17.04.2014Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/16650/13 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг груп"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаВідділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Українипростягнення 260 865,00 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачаКоротун О.М. (дов. від 20.12.2013 № 25/147);відповідачане з'явились;третьої особине з'явились;Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 23.06.2014 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Волік І.М. (доповідач), судді - Ємельянов А.С., Прокопанич Г.К.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" (надалі - ПАТ АКБ "Київ") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг груп" (надалі - ТОВ "Укрспецторг груп"), за участю третьої особи -відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (надалі - Відділ ПВР ДВС України) про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 260 865,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.10.2013 у справі № 910/16650/13 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 (колегія суддів: Мартюк А.І. - головуючий, судді - Іоннікова І.А., Новіков М.М.), у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанції, позивач - ПАТ АКБ "Київ" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 та рішенням господарського суду міста Києва від 24.10.2013 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що обставини справи були встановлені судом першої та апеляційної інстанцій на підставі неповного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме: 41, 62, 66 Закону України "Про виконавче провадження", що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 у справі № 5008/227/2011, якою стягнуто з ТОВ "Шаян-Еліт" на користь ПАТ "АКБ "Київ" кредитну заборгованість у розмірі 25 287 669,28 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, позивачем - ПАТ "АКБ "Київ" отримано судовий наказ № 5008/227/2011 від 04.12.2012, який переданий на примусове виконання до відділу примусового виконання рішень ДВС України.

14.12.2012 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та накладений арешт на майно боржника - ТОВ "Шаян - Еліт" (два спальні корпуси санаторного типу на 100 місць, загальною площею 1084,6 кв.м., що знаходяться за адресою: Закарпатська обл., Хустський район, с. Шаян, санаторій "Шаян-Еліт"). Зазначене майно на підставі Генерального договору № 3 про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державним виконавцем при примусовому виконання рішень від 06.01.2012 передане на реалізацію спеціалізованій організації - ТОВ "Укрспецторг груп"

21.06.2013 вказане майно було продано з прилюдних торгів за ціною - 2635000,00 грн. і відповідно до Протоколу № 11-0919/13 проведення прилюдних торгів по реалізації майна, яке належить ТОВ "Шаян-Еліт" від 21.06.2013 винагорода організатору торгів, ТОВ " Укрспецторг групп ", за надання послуг з реалізації майна, склала 392 615,00 грн., що становить 14,9 % від загальної вартості проданого майна.

Позивач звертаючись з позовом про стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів у розмірі 260 865,00 грн. свої вимоги обгрунтовує тим, що в силу приписів ст. ст. 62, 66 Закону України "Про виконавче провадження", розмір винагороди спеціалізованій організації за організацію та проведення прилюдних торгів з реалізації майна боржника не повинен перевищувати 5 % вартості реалізованого майна, що становить 131750,00 грн., а тому з посиланням на приписи ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України Банк просить стягнути зазначені кошти на його користь.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що 06.01.2012 між ТОВ "Укрспецторг Групп" та державною виконавчою службою України був укладений Генеральний договір № 3 про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень.

Відповідно до п. 3.4. зазначеного Генерального договору, спеціалізована організація зобов'язана забезпечувати безоплатне зберігання майна, переданого на реалізацію, безоплатне перевезення арештованого майна до місця продажу та належне зберігання його в місцях продажу, безоплатне зберігання майна в разі зняття його з продажу до моменту повернення його органу ДВС; при цьому організація отримує винагороду за надані послуги з реалізації арештованого державними виконавцями майна; розмір винагороди організації за надані послуги не може перевищувати п'ятнадцяти відсотків від суми реалізованого майна, якщо інше не передбачено законодавством (п. п. 2.3., 6.1. Генерального договору).

В пункті 6.2 Генеральної угоди визначено, що витрати повязані з реалізацією арештованого майна відшкодовуються за рахунок винагороди, вказаної у пункті 6.1 цього Договору.

Відповідно до ст. ст. 41, 44 Закону України "Про виконавче провадження", реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону. У прилюдних торгах мають право брати участь фізичні і юридичні особи, які сплатили гарантійний внесок і можуть відповідно до закону бути покупцями нерухомого майна, що реалізується. Розмір гарантійних внесків не може перевищувати 5 відсотків початкової ціни продажу предмета іпотеки.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

При цьому положення Закону України "Про виконавче провадження" не встановлюють порядок та правила проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, і зокрема до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 68/5 від 27.10.1999, затвердженого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 745/4038.

Так, в пункті 1.1. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна зазначено, що це положення визначає умови і порядок проведення прилюдних торгів з продажу квартир, будинків, підприємств як цілісного майнового комплексу, інших приміщень, земельних ділянок, що є нерухомим майном, на які звернено стягнення відповідно до чинного законодавства, а також розрахунків за придбане майно.

Відповідно до п. 3.1. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлена у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.

Розмір винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна не повинен перевищувати з урахуванням витрат, пов'язаних з організацією та проведенням реалізації майна, та податку на додану вартість 15 відсотків від вартості майна. При цьому витрати, пов'язані з організацією та проведенням реалізації майна, не повинні перевищувати 5 відсотків вартості реалізації майна.

У разі якщо майно реалізоване за ціною, вищою від стартової, спеціалізована організація здійснює перерахунок винагороди пропорційно до збільшення ціни майна та зазначає у протоколі аукціону суму винагороди, яку покупець повинен додатково сплатити, а також зазначає рахунок спеціалізованої організації, на який необхідно сплатити дані кошти.

У разі переоцінки майна у зв'язку з його нереалізацією пропорційно зменшується розмір винагороди спеціалізованої організації.

Згідно із пунктом 5.1 зазначеного Тимчасового положення, сума гарантійного внеску, зарахованого на рахунок організатора аукціону, визнається частиною оплати покупцем придбаного ним на прилюдних торгах майна і залишається спеціалізованій організації в рахунок оплати наданих нею послуг з реалізації цього майна.

Різниця між сумою гарантійного внеску та сумою винагороди спеціалізованої організації перераховується покупцем на поточний рахунок цієї організації.

За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що витрати, пов'язані з організацією та проведенням реалізації майна, які не повинні перевищувати 5 відсотків вартості реалізації майна, є частиною розміру винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна, який сукупно не повинен перевищувати 15 відсотків від вартості реалізованого майна, а отже винагорода отримана відповідачем не є безпідставно отриманою та такою, що не перебдачена чинним законодавством.

При цьому судом апеляційної інстанції відхилено доводи позивача про те, що Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна не підлягає застосуванню до даних правовідносин як такий що не відповідає законодавству України, оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2013 у адміністративній справі № 826/9356/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку", Публічного акціонерного товариства "Український рофесійний Банк", Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру", Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (ВАТ "ВіЕйБі Банк"), Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк", Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк", Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ", Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", Публічного акціонерного товариства "ВТБ-Банк", Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", Публічного акціонерного товариства "БМ Банк", Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", особа_7 до Міністерства юстиції України про визнання нечинним та таким, що не відповідає Закону України "Про виконавче провадження" Наказу Міністерства юстиції України від 29.11.2012 року № 1758/5 "Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України з питань реалізації арештованого майна" - в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 у справі № 826/9356/13-а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2013 залишено без змін.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносинах положень ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України (на які посилається в обґрунтування заявлених вимог позивач), оскільки під час розгляду справи судами не було встановлено обставин безпідставного набуття відповідачем грошових коштів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що зазначені висновки господарських судів попередніх інстанції відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, з урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Інші посилання скаржника викладені у касаційній скарзі фактично зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про встановлення обставин справи та додаткового дослідження доказів, що не були встановлені та досліджені судами першої та апеляційної інстанції, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не приймаються.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2013 у справі № 910/16650/13 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : Г.К. Прокопанич

А.С. Ємельянов