Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 910/4872/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: Котенко О.В. - дов. від 01.02.14,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Одесем"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від09.12.13у справі№910/4872/13 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі Госпрозрахункового підрозділу "Кленовий лист" філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" ПАТ "Укртранснафта"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Одесем"простягнення суми

Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" в особі Госпрозрахункового підрозділу "Кленовий лист" філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" ПАТ "Укртранснафта" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою "Одесем" 7454,16 грн. збитків і 1324,32 грн. штрафу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю послуг з охорони стаціонарної частини магістральних нафтопроводів від 09.04.12 №20-12. Він зауважував на тому, що внаслідок крадіжки двох блоків повітряних фільтрів землерийної машини МВТ-2М, яка знаходилася під охороною відповідача згідно зі спірним договором, позивачеві було завдано збитків на спірну суму. Крім того, порушення договірних зобов'язань відповідно до пункту 7.2.1.6 договору також є підставою для стягнення з відповідача штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.13 (суддя Митрохіна А.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 7454,16 грн. збитків і 1324,32 грн. штрафу. Господарський суд виходив з факту заподіяння позивачеві збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 09.04.12. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 22, 525, 526, 610, 611, 612, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 218, 224, 225 Господарського кодексу України, пункту 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 №116.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.13 (судді: Алданова С.О., Дикунська С.Я., Коршун Н.М.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесем" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати та відмовити у позові. Скаржник не погоджується з висновком судів про наявність підстав для стягнення спірних коштів та вважає, що судами були невірно оцінені зібрані у справі докази. На його думку, визначення вартості спірних фільтрів є необґрунтованим.

Від позивача надійшло клопотання, в якому він просить розглянути справу за відсутності своїх представників та відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.04.12 між Публічним акціонерним товариством "Укртраснафта" - замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одесем" - виконавцем був укладений договір №20-12. За умовами цього договору виконавець зобов'язався у 2012-2013 роках надати замовнику послуги з охорони стаціонарної частини магістральних нафтопроводів та забезпечення пропускного режиму на об'єктах Ремонтно-будівельного управління філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи ПАТ "Укртранснафта" згідно з дислокацією-розрахунком (додаток №1), а замовник, в свою чергу, прийняти і оплатити такі послуги. Кількість послуг: три пости впродовж 24 годин на добу, 365 діб на рік. Ціна договору становить 233892 грн., в т.ч. 38982 грн. ПДВ (пункти 1.2, 3.1 договору). Порядок здійснення оплати сторони передбачили у розділі ІV спірного договору. Зокрема, розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати замовником коштів не пізніше 5 банківських днів після підписання сторонами акта надання послуг з охорони (пункт 4.1). Пунктом 5.2 договору сторони погодили місце надання послуг: адміністративна будівля РБУ - м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 1; база виробничого обслуговування РБУ - Занасипський шлях, 4, землі сільської ради Червонознам'янської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області. Об'єкт передається під охорону за актом передачі (додаток №2). Права та обов'язки сторін визначені у розділі VІ договору. Так, виконавець, окрім іншого, зобов'язаний забезпечити надання якісних послуг у строки, встановлені договором; організувати і забезпечити надійну охорону та недоторканість об'єкта, переданого під охорону від крадіжок, пошкоджень, розкрадання, знищення; вживати заходи реагування у випадках надходження сигналів про несанкціоноване проникнення на об'єкт, не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкти (пункти 6.3.1, 6.3.2, 6.3.3 договору). Відповідач несе матеріальну відповідальність за збитки (шкоду) заподіяні в результаті, зокрема, крадіжок товарно-матеріальних цінностей, здійснених шляхом злому на об'єктах замків, вікон, вітрин та огорож, іншими способами в результаті незабезпечення належної охорони або внаслідок невиконання виконавцем встановленого на об'єкті порядку вивозу (винесення) товарно-матеріальних цінностей, а також розкрадань, здійснених шляхом грабежу або при розбійницькому нападі; недбалого і халатного ставлення до виконання обов'язків з охорони, що могло чи спричинило розкрадання товарно-матеріальних цінностей, коштів у період перебування об'єктів під охороною. При цьому, до збитку, що підлягає відшкодуванню, відноситься, окрім іншого, вартість викраденого або знищеного майна (пункти 7.2.1, 7.2.1.4 договору). У відповідності до пункту 7.2.1.1 спірного договору факти розкрадань, крадіжок, грабежів майна, що охороняється за цим договором, сторонніми особами, які проникли на об'єкт або в силу інших причин з вини працівників, що здійснюють охорону об'єкта, встановлюються замовником і виконавцем, органами дізнання, слідства або судом. Окрім того, сторони у пункті 7.2.1.6 спірного договору обумовили стягнення з виконавця штрафу за неналежне виконання ним умов договору. В процесі розгляду спору господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач за актом прийому-передачі від 09.04.12 прийняв під охорону прохідну адміністративно - виробничої бази Ремонтно-будівельного управління філії "ПДМН" у м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 1, та базу виробничого обслуговування РБУ філії "ПДМН" ПАТ "Укртранснафта" у м. Кременчук, вул. Занасипський шлях, 3. Пунктом 7 цього акта сторони обумовили, що передача майна, адміністративних, господарчих та інших приміщень, ключів, матеріальних цінностей під охорону здійснюється на підставі відповідного запису в "Журналі приймання-передачі матеріальних цінностей під охорону", "Журналі приймання-передачі ключів" (даний запис засвідчується підписом працівника охорони, що несе службу, та відповідальної особи за здачу об'єкта). Разом з тим, установили суди і те, що під охорону відповідачу була передана і землерийна машина МВТ- 2М, яка знаходилася на території бази виробничого обслуговування РБУ філії "ПДМН" ПАТ "Укртранснафта" у м. Кременчук, вул. Занасипський шлях, 3. Позивачем 01.10.12 на території бази виробничого обслуговування було виявлено відсутність двох повітряних фільтрів з землерийної машини МВТ-2М, яка знаходилася під охороною відповідача. За фактом крадіжки було порушено кримінальну справу. Суди також установили в діях відповідача усі складові цивільно-правової відповідальності. Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі Госпрозрахункового підрозділу "Кленовий лист" філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" ПАТ "Укртранснафта" про стягнення з Товариства з обмеженою "Одесем" 7454,16 грн. збитків і 1324,32 грн. штрафу. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення цих вимог. Відповідно до приписів статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими зобов'язаннями визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Як зумовлено приписами статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Відповідно до приписів статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 901 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Як вже зазначалося, і це установлено судами, у спірному договорі (пункт 7.2.1) сторони обумовили, що виконавець несе відповідальність за збитки, заподіяні, зокрема, в результаті крадіжок товарно-матеріальних цінностей та відшкодовує вартість викраденого майна. В ході розгляду справи, господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що позивач на виконання умов договору від 09.04.12 за спірним актом прийому-передачі передав, а відповідач прийняв під охорону: прохідну адміністративно - виробничої бази Ремонтно-будівельного управління філії "ПДМН" у м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 1, та базу виробничого обслуговування РБУ філії "ПДМН" ПАТ "Укртранснафта" у м. Кременчук, вул. Занасипський шлях, 3. При цьому, під охорону була передана і землерийна машина МВТ- 2М, яка знаходилася на території цієї бази. Господарськими судами установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що внаслідок крадіжки майна (двох повітряних фільтрів із землерийної машини МВТ-2М), яке знаходилося під охороною відповідача, позивачеві було завдано збитків. За фактом крадіжки порушено кримінальну справу. Як установили суди, і це обумовлено договором, крадіжка товарно-матеріальних цінностей є умовою відшкодування збитків (в розмірі вартості викраденого). Установили суди і те, що розмір збитків (вартість викраденого блоку повітряних фільтрів з урахуванням їх зносу) визначений згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження №770 від 22.02.13, котрий складений відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 №116. Таким чином, розмір збитків становить 7454,16 грн. Отже, довід касаційної скарги про необґрунтованість розміру збитків не знайшов свого підтвердження. Відповідно до приписів статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до пункту 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 №116, розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. З огляду на зазначене та встановлене судами, господарські суди вірно застосували приписи законодавства, якими врегульовано відшкодування збитків (як виду цивільно-правової відповідальності), дослідивши, при цьому, усі складові такої відповідальності. Разом з тим, за приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Як вже зазначалося, пунктом 7.2.1.6 договору сторони передбачили відповідальність виконавця за неналежне виконання ним умов договору у вигляді штрафу. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (стаття 549 Цивільного кодексу України). Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Виходячи з встановлених судами обставин справи та вимог вказаних норм, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки їм усім надавалася оцінка судом апеляційної інстанції; вони не спростовують установлених господарськими судами обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.13 у справі №910/4872/13 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесем" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець