Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 910/14161/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіХодаківської І.П. (доповідач),суддівФролової Г.М., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал"на постанову від 24.02.2014 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/14161/13 господарського суду м. Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал"до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на педмет спору, на стороні відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" Київська міська радапростягнення 82 951,63 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - Кизим Г.М. (дов. від 30.12.13)

Від відповідача - Божко В.П. (дов. від 02.08.13)

У справв оголошувалась перерва до 24.04.2014.

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення з відповідача 82 951, 63 грн. шкоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.10.2013 (Ломака В.С.) в позові відмовлено.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 у складі: Федорчука Р.В., Куксова В.В., Майданевича А.Г. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ПАТ "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.

Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.01.2001 між ПАТ "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" та Київською міською радою укладено договір на право тимчасового користування землею, відповідно до умов якого Київська міська рада надає, а позивач приймає в тимчасове користування земельні ділянки, загальною площею 66 108 кв.м., згідно з планом землекористування, що додається (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору земельні ділянки надаються в користування строком на 10 років для експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд на вул. Жилянська, 97 у Радянському районі.

13.02.2001 Міністерством транспорту України прийнято наказ №88, яким ПАТ "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" зобов'язано передати з балансу, а Південно-Західній залізниці - прийняти на баланс будівлі, споруди з їх обладнанням, інженерними мережами та залізничними коліями на визначеній в натурі ділянці землі, площею 14 390 кв.м., а також приміщення 2, 3, 4 поверхів побутового корпусу заводу, загальною площею 1 500 кв.м., які розташовані на території заводу по праву сторону річки Либідь. Передачу зобов'язано було здійснити станом на 01.02.2001 у двотижневий термін згідно з чинним законодавством.

Пунктом 2 наказу зобов'язано Київський електротехнічний завод "Транссигнал" підготувати спільно з Південно-Західною залізницею в Управлінні земельних ресурсів міста Києва необхідну документацію по вилученню земельної ділянки.

На виконання наказу 15.02.2001 позивач передав з балансу по акту приймання-передачі, а відповідач прийняв на баланс по вулиці Жилянській, 97 у місті Києві будівлі, споруди з їх обладнанням, інженерними мережами та залізничними коліями разом з земельною ділянкою площею 14 390 кв.м. (кадастровий номер 88:186:002).

Однак, фактично володіючи вказаною земельною ділянкою та розмістивши на ній структурний підрозділ - Київську дистанцію електропостачання, відповідач юридичного оформлення необхідної документації по її вилученню не провів та право користування такою земельною ділянкою не оформив.

Листом №241 від 23.02.2001 позивач звернувся до Голови Київської міської державної адміністрації з проханням припинити його право користування земельною ділянкою площею 14 390 кв.м. (кадастровий №88:86:002), оскільки земельна ділянка передана з його балансу на баланс відповідача, що підтверджується актом приймання-передачі від 15.02.2001 року.

Листом №225- СК-933 від 07.09.2006 Київська міська рада повідомила позивача про те, що його звернення було направлено в постійну комісію Київради з питань містобудування та землекористування для подальшого розгляду.

Судами також встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПАТ "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" за період з 01.04.2005 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт перевірки від 31.08.2006 за №391/23-6/00260652.

Перевіркою було встановлено, що за позивачем обліковується земельна ділянка площею 14 390 кв.м. (кадастровий №88:86:002), проте земельний податок за вказану земельну ділянку не нараховувався та не сплачувався.

На підставі акта перевірки, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0007512311/0 від 04.03.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок у розмірі 65 232,70 грн. та штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 32 616,35 грн.

В зв'язку з викладеним, ПАТ "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" звернувся з позовом до суду з вимогою стягнути з відповідача 82 951,63 грн. шкоди, оскільки, на думку позивача, саме відповідач винен у нарахуванні податковими органами податкових зобов'язань позивачу, внаслідок його бездіяльності щодо переоформлення спірної земельної ділянки.

Судами також встановлено, що позивач звертався до господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду міста Києва від 06.06.2007 у справі № 11/111-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2008 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2012 № К-18664/08, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем правомірно та у відповідності до положень податкового і земельного законодавства донараховано позивачу суму податкових зобов'язань з земельного податку та застосовані відповідні штрафні санкції, оскільки відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, проте як відповідна документація щодо передачі в користування земельної ділянки за кадастровим № 88:86:002 загальною площею 14390 кв. м. ДГТО "Південно-Західна залізниця" в установлений чинним законодавством спосіб не затверджена, не оформлена і сама передача не проведена.

Під час провадження у даній справі, судом також встановлено, що відносно позивача неодноразово складались й інші податкові повідомлення-рішення щодо донарахування податкових зобов'язань з земельного податку.

Крім того, у 2010 році господарським судом міста Києва розглядався спір між позивачем та відповідачем щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок бездіяльності відповідача щодо переоформлення спірної земельної ділянки та як наслідок нарахування податковими органами податкових зобов'язань позивачу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2010 у справі № 51/614 (за позовом ВАТ "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 249 661,03грн.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судові акти, зокрема, постанова апеляційної інстанції у справі №51/614, мотивован відсутністю вини відповідача в тому, що спірну земельну ділянку до цього часу не переоформлено, оскільки встановлено, що відповідач неодноразово звертався у відповідні органи для оформлення необхідних документів (лист Київській міській державній адміністрації від 23.02.2001 за № 119-УСТ-264, лист Шевченківській районній державній адміністрації у м. Києві від 13.01.2006 за № 43, лист Київській міській раді від 10.05.2006 за № 455, лист Київській міській раді та Головному управлінню земельних ресурсів від 06.09.2006 за № 877).

На підставі зазначеного судами зроблено висновок про відсутність вини відповідача у зволіканні відповідних органів в оформленні необхідних документів по вилученню спірної земельної ділянки у позивача, та про відсутність підстав вважати, що витрати, які поніс позивач за податковим повідомленням-рішенням підлягають відшкодуванню відповідачем, оскільки позивач їх поніс не з вини відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В силу ч. 5 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Крім того, слід зазначити, що агальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 цього ж Кодексу, унормовано, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним у справі доказам, суди попередніх інстанцій встановили відсутність вини відповідача у зволіканні в оформленні необхідних документів з вилучення спірної земельної ділянки у позивача, оскільки останній неодноразово звертався у відповідні органи для оформлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку. Разом з цим, судами встановлено, що користувачем спірної ділянки є ВАТ "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" на підставі договору оренди від 26.01.01, умовами якого обов'язок сплачувати земельний податок покладено саме на землекористувача. Викладене унеможливлює висновок про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заявленої шкоди у вигляді витрат, які поніс позивач за податковим повідомленням - рішенням від 04.03.2006.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без мін рішення господарського суду першої інстанції про відмову в позові відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" залишити без задоволення.

Постанову від 24.02.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/14161/13 господарського суду м. Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Г. Фролова

О. Яценко