Постанова ВГСУ від 24.04.2014 року у справі №37/107

Друк

Пошук

316

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 24.04.2014 року у справі №37/107

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 37/107

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуЖитлово-будівельного кооперативу "Медик-2"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.02.14у справі№ 37/107 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доЖитлово-будівельного кооперативу "Медик-2"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаКиївська міська державна адміністрація простягнення 142 822,10 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Кирищук В.П. (дов. від 14.02.14),

відповідача: Борожківський В.Л. (дов. від 01.04.14),

третьої особи: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Медик-2" про стягнення 103 555,08 грн. боргу за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 33 819,66 грн. інфляційних втрат та 5 447,37 грн. 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманих послуг за період з лютого 2006 року до січня 2009 року за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 34-0164-3 від 01.07.99. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 610, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.13, ухваленим суддею Гавриловською І.О., позов задоволено в частині стягнення 33 819,66 грн. інфляційних втрат та 5 447,37 грн. 3% річних, в частині основного боргу провадження припинено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи порушення відповідачем зобов'язань за договором в частині своєчасної та повної сплати вартості спожитої теплової енергії у період з лютого 2006 року до січня 2009 року. Водночас установивши обставини погашення відповідачем основного боргу за спірний період після звернення позивача із даним позовом, місцевий суд дійшов висновку про припинення провадження у справі у цій частині. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Федорчука Р.В. - головуючого, Лобаня О.І., Майданевича А.Г., постановою від 03.02.14 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Житлово-будівельний кооператив "Медик-2" звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням уточнення, просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для справи та зазначає про невірний висновок судів щодо наявності заборгованості за договором у спірний період. Водночас зазначає про безпідставне відхилення судами заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.07.99 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є позивач) - постачальником та Житлово-будівельним кооперативом "Медик-2" - абонентом укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 34-0164-3, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію абоненту у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору (пункти 2.2.1, 2.3.2. договору). Згідно з пунктом 3 звертання-доручення до договору облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом згідно договірних навантажень. Між сторонами укладено додатки до спірного договору, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії. Порядок розрахунків за теплову енергію погоджений сторонами в додатку № 4 до договору, відповідно до якого абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 63, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплата виконується не пізніше 25 числа поточного місяця. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем за період з 01.02.06 до 01.02.09 на виконання умов спірного договору було поставлено відповідачу теплову енергію на суму 294 971,10 грн. Установлено судами і те, що відповідач за спожиту у спірному періоді теплову енергію розрахувався частково на суму 191 416,02 грн., а відтак залишок його боргу станом на дату звернення із даним позовом становить 103 555,08 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Медик-2" 103 555,08 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 33 819,66 грн. інфляційних втрат та 5 447,37 грн. - 3% річних. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України унормовано, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарські суди попередніх інстанцій установили, що у спірному періоді (з 01.02.06 до 01.02.09) відповідач отримав від позивача теплову енергію, втім не розрахувався за неї в повному обсязі, а відтак, борг відповідача становить 103 555,08 грн. Водночас установивши те, що вказана заборгованість була погашена після звернення позивача із даним позовом до суду, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі в частині основного боргу. Враховуючи установлений судами факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості спожитої теплової енергії у спірному періоді, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат вірно задоволені судами. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід касаційної скарги про незастосування судами строку позовної давності не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки судами не установлено спливу цього строку. Водночас колегія суддів відхиляє як безпідставне посилання скаржника не необхідність застосування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення інфляційних та річних, оскільки за приписами статті 258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Інші доводи касаційної скарги також визнаються неспроможними, не спростовують установленого господарськими судами та стосуються переоцінки доказів, яка знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. За таких встановлених судами обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.