Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року Справа № 18/171 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Удовиченка О.С.,суддів:Білошкап О.В., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києвіна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі№ 18/171 господарського суду міста Києваза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Контакт-авіа"до Відкритого акціонерного товариства "Національні Авіалінії України"пробанкрутствоарбітражний керуючийЮрков М.О.в судовому засіданні взяли участь представники :

КП "Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни)Світельський С.В.В С Т А Н О В И В :

Ухвалою арбітражного суду міста Києва 18.06.1998 порушено провадження у справі № 18/171 про банкрутство КДАП "Авіалінії України".

Постановою арбітражного суду міста Києва від 25.11.1998 боржника визнано банкрутом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2009 застосовано до провадження у справі № 18/171 про банкрутство ВАТ "Авіакомпанія "Національні авіалінії України" дію Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; провадження у справі № 18/171 продовжено зі стадії підготовчого засідання; введено процедуру розпорядження майном боржника.

Постановою господарського суду міста Києва від 31.05.2011 боржника - ВАТ "Національні Авіалінії України" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ) звернулася до господарського суду м. Києва із заявою від 12.08.2015 про збільшення кредиторських вимог до боржника на суму 720330,06 грн. та включення вимог до реєстру вимог кредиторів. (т.25 а.с.172-173).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2015 (суддя Пасько М.В.) заяву ДПІ про збільшення кредиторських вимог на суму 109684, 06 грн. залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 (колегія суддів: Разіна Т.І., Остапенко О.М., Сотніков С.В.) апеляційну скаргу ДПІ задоволено частково; ухвалу господарського суду міста Києва від 13.10.2015 змінено, викладено п. 1. ухвали в наступній редакції: "Частково задовольнити заяву ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві про збільшення кредиторських вимог.

Визнати ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві поточним кредитором ВАТ "Національні Авіалінії України" на загальну суму 6 364 010,19 грн., в тому числі, 146 000,00 грн., вимоги що визнані ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2013, та 6 364 010,19 грн. вимоги, які підлягають визнанню на підставі заяви про збільшення кредиторських вимог від 12.08.2015.

В частині збільшення кредиторських вимог на суму 109 684, 06 грн. заяву ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Ліквідатору ВАТ "Національні Авіалінії України" внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів відкритого акціонерного товариства "Національні Авіалінії України".

ДПІ звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 13.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 в частині відмови збільшення кредиторських вимог ДПІ на суму 109684,06 грн., та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги ДПІ в повному обсязі, включити вимоги ДПІ до реєстру вимог кредиторів на загальну суму 7084340,25 грн.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваних судових рішень.

Судова колегія, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарськими судами при прийнятті оскаржених судових рішень норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2009 ДПІ у Солом'янському районі міста Києва визнано кредитором на суму 6 271 028,05 грн. (т.13 а.с. 186-188).

Постановою господарського суду міста Києва від 31.05.2011 боржника визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру.

Поточні вимоги ДПІ були визнані ухвалою господарського суду м. Києва від 14.12.2011 на суму 41237,14 грн., ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2012 на суму 21742,00 грн., ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2013 на суму 146000, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи до господарського суду міста Києва, надійшла заява ДПІ від 12.08.2015, в якій просила збільшити кредиторські вимоги ДПІ на суму 720 330,06 грн. (т.25 а.с. 172-173).

Заява обґрунтована тим, що станом на 11.03.2015 податковий борг з податку на прибуток, який становить 676 570,06 грн. ( 567 056,00 грн. основний платіж та 109 514,06 грн. пеня) та з податку на додану вартість, який становить 43760,00 грн. Податковий борг виник на підставі самостійно задекларованих зобов'язань, нарахованої пені в порядку п.п.129.1.2 ст.129 ПК України, на підставі винесеного податкового повідомлення-рішення від 04.03.2014.

Суд першої інстанції, відмовляючи ДПІ у задоволенні заяви від 12.08.2015 про збільшення кредиторських вимог до боржника, зазначив, що заборгованість боржника перед податковим органом складається з пені та штрафу, нарахованих кредитором в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому з врахуванням ч. 4. ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд дійшов висновку про неправомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій, а саме 109 514,06 - пені, 107,00 - штрафу . Щодо вимог кредитора з податку на прибуток та податку на додану вартість, то суд першої інстанції не встановив обставини виникнення заявленого боргу та не зробив юридичного висновку відносно решти вимог.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", погодився з висновком суду першої інстанції щодо безпідставного нарахування податковим органом штрафних санкцій в сумі 109684,06 грн.

Змінюючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що визнанню підлягають вимоги ДПІ в сумі 610 646,00 грн., а саме: 43590,00 грн. сума за податковими деклараціями з податку на додану вартість за період з 14.08.2013 до 23.02.2015, 29117,00 грн., сума за податковими деклараціями з податку на прибуток від 29.01.2014 та від 04.02.2015, 537939,00 грн. сума основного зобов'язання за ППР№000152202 від 18.04.2014, оскільки дані вимоги є податковим боргом та не належать до штрафних санкцій і не підпадають під дію мораторію.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції невірно застосували норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття необґрунтованих судових рішень виходячи з наступного.

Статтею 1.3 Податкового кодексу України передбачено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 30.06.1999) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав.

Таким чином, з дня винесення постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у боржника не можуть виникати нові зобов'язання із сплати податків і зборів, в тому числі зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Нові зобов'язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених Законом, і порядок їх виконання визначений нормами Закону. Відповідно до ч.9 ст.30 Закону такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32 - 34, 43, 82, 84 ГПК, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні справи. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Розглядаючи заяви кредиторів у справі про банкрутство суд має зробити висновок щодо визнання чи відхилення заявлених вимог, розмір визнаних вимог та їх черговість задоволення.

Як зазначено вище, кредитором подано заяву про збільшення кредиторських вимог до боржника на загальну суму 720 330,06 грн., з яких 109684,06 грн. штрафні санкції.

Суд першої інстанції в порушення п.4 ч.1 ст. 84 ГПК України зробив висновок про залишення без задоволення заяви кредитора на суму 109684,06 грн., щодо решти вимог ухвала суду висновків взагалі не містить. В мотивувальній частині також не зазначено про обставини податкового боргу, суму заявлену кредитором, а розглянуто фактично частину заяви кредитора.

Суд апеляційної інстанції, в порушення п.4 ч.1 ст. 84 ГПК України, в резолютивній частині постанови зробив висновки про визнання ДПІ у Солом'янському районі міста Києва кредитором на суму 6 364 010,19 грн., в тому числі, 146 000, 00 грн., вимоги визнані ухвалою господарського суду м. Києва від 21.11.2013, та 6 364 010,19 грн. вимоги, які підлягають визнанню на підставі заяви про збільшення кредиторських вимог від 12.08.2015.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, розглядаючи заяву кредитора від 12.08.2015 про збільшення вимог до боржника на суму 720 330,06 грн., визначив суму податкового боргу в загальному розмірі як 12 728 020,38 грн. (6.364010,19+6.364 010,19), що, з огляду на вищевикладене, не відповідає матеріалам справи.

Зазначаючи в мотивувальній частині про обґрунтованість суми податкового боргу в розмірі 610 646,00 грн., судом апеляційної інстанції не взято до уваги приписи ст.1, ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 30.06.1999) та ст.1.3 Податкового кодексу України, не встановлено обставини періоду виникнення та структуру податкового боргу.

Згідно ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції винесені з порушенням норм матеріального права, крім того суди припустилися порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання щодо визнання чи відхилення додаткових вимог ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві, судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого суду в частині грошових вимог ДПІ, заявлених на підставі заяви ДПІ від 12.08.2015 про збільшення кредиторських вимог.

При новому розгляді справи судам слід врахувати вищевикладене, належним чином перевірити всі обставини справи, дати належну оцінку доказам та в залежності від встановленого і вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 та ухвалу господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі №18/171 скасувати.

Справу №18/171 передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в частині грошових вимог ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві, заявлених на підставі заяви від 12.08.2015 про збільшення кредиторських вимог.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді О.В. Білошкап

В.Ю. Поліщук