Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року Справа № 910/5899/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.,суддів :Грека Б.М. - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.04.14у справі№ 910/5899/13господарського судуміста Києваза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доМіністерства оборони України, Вінницького обласного військового комісаріату

Треті особиКвартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниці, Липовецько-Погребищанський об'єднаний військовий комісаріат міста Липовецьпростягнення суми

за участю представників від:позивачаОнищенко І.П. (дов. від 17.01.14)відповідача 1Ткачук О.С. (дов. від 28.11.13)третьої особи 1Ткачук О.С. (дов. від 08.01.14)

В С Т А Н О В И В :

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Міністерства оборони України та Вінницького обласного військового комісаріату 9090,92 грн. основного боргу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.14 (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.14 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Ільєнок Т.В., суддів: Власової Ю.Л.,

Корсакової Г.В.), у позові відмовлено за недоведеністю.

Не погоджуючись із рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що по-перше, суд повинен був залучити до участі у справі іншого відповідача, до якого позовні вимоги були б доведеними, а по-друге, обставини, які визнані судом недоведеними, насправді є доведеними. Треті особи подали заперечення на касаційну скаргу, в яких вказують на неспроможність її доводів, постанову апеляційного суду просять залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позовні вимоги обґрунтовані тим, що у грудні 2009 року та березні 2010 року Вінницькою філією Дочірнього підприємства "Нафтогазмережі" (правонаступником якої є Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України") поставлено, а Липовецько-Погребищанським об'єднаним військовим комісаріатом міста Липовець (як споживачем) прийнято природного газу, згідно Акту подачі-прийому та реалізації газу № Л-00000040 від 31.12.09 на суму 6923,99 грн., згідно Акту подачі-прийому та реалізації газу № НГ-Л000366 від 31.03.10 на суму 2166,93 грн. Загальна сума прийнятого споживачем природного газу становить 9 090,92 грн.

Як вбачається з відбитку печатки Липовецько-Погребищанського об'єднаного військового комісаріату, останньому присвоєно ідентифікаційний код 09957136. Відповідно до Листа Державної служби статистики України Головного управління регіональної статистики України № 23-07/6д від 23.01.13 ідентифікаційний код 09957136 Липовецько-Погребищанського об'єднаного військового комісаріату міста Липовець (споживача) передано Міністерству оборони України для ведення відомчого обліку підпорядкованих йому суб'єктів згідно з пунктом 5 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 118 від 22.01.96.

Виходячи з цього, відповідач заявив позов до Міністерства оборони України, Вінницького обласного військового комісаріату, посилаючись на їх обов'язок відповідати з зобов'язаннями Липовецько-Погребищанського об'єднаного військового комісаріату міста Липовець.

Суди в позові відмовили, пославшись на те, що в порушення приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано належних та безумовних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини та, які могли б слугувати підставою для стягнення з Міністерства оборони України або Вінницького обласного військового комісаріату 9090,92 грн. заборгованості за природний газ, переданий на підставі Акту подачі-прийому та реалізації газу № Л-00000040 від 31.12.09 у та Акту подачі-прийому та реалізації газу № НГ-Л000366 від 31.03.10.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне погодитися з такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до змісту статті 21 ГПК України набуття особою процесуального статусу відповідача закон пов'язує не з дійсною наявністю матеріальних правовідносин між сторонами та відповідно кореспондуючого обов'язку відповідача здійснити певні дії на користь позивача або утриматись від їх вчинення задля захисту та реалізації прав і законних інтересів позивача, а лише з фактом пред'явлення позову до особи.

Водночас, належним відповідачем у справі може бути лише особа, яка має зобов'язання перед позивачем за обставинами, які є предметом позову. В інших випадках задоволення позову унеможливлюється, оскільки у такого відповідача відсутні будь-які зобов'язання перед позивачем щодо припинення порушення його прав та законних інтересів, оскільки не він є особою, що має відповідати за спірними правовідносинами.

Відповідно до статті 32 ГПК кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України, передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Не довівши обов'язку відповідачів оплачувати товар в судах першої та апеляційної інстанцій, позивач не може це зробити в суді касаційної інстанції, оскільки відповідно до ч.2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання касаційної скарги на те, що суди за своєю ініціативою повинні були залучити іншого відповідача, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки такого обов'язку суду чинне процесуальне законодавство не передбачає. Так, відповідно до ч. 3 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Тобто, вказана стаття передбачає право, а не обов'язок суду здійснювати заміну відповідача. Цим правом суд користується на свій розсуд. Невикористання такого права не є порушенням процесуального законодавства.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задовоелння, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.14 у справі №910/5899/13 залишити без змін.

Головуючий - суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В. В. Палій