Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року Справа № 922/4636/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, м. Київ (далі - Фонд),

на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2013 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2014

зі справи № 922/4636/13

за позовом Фонду

до державного підприємства "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей", м. Харків (далі - Підприємство),

про стягнення 325 000 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Головка П.В.,

відповідача - Горецького О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення штрафу за порушення зобов'язань за договором у сумі 180 000 грн. та 145 000 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.12.2013 (суддя Мамалуй О.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 (колегія суддів у складі: Істоміна О.А. - головуючий, Барбашова С.В. і Плужник О.В.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Фонд просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу з посиланням на статті 530, 631 Цивільного кодексу України, статтю 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано порушенням та неправильним застосуванням господарським судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про виконання Підприємством усіх своїх зобов'язань за укладеним сторонами договором, і просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

13.07.2011 Фондом і Підприємством укладено договір № 126-ф-11 на надання послуг з технічних випробувань та аналізу (74.30.1) (Заходи щодо забезпечення реалізації Програми робіт Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на 2011 р.) "Розроблення Правил охорони праці під час експлуатації теплових установок та мереж" (далі - Договір).

За доводами Фонду: сторони погодили строк надання послуг за 3 та 4 етапами та послуг за Договором у цілому - 01.10.2013, але Підприємство Фонду послуг не надало; пунктом 2 додаткової угоди від 28.12.2012 № 4 до Договору передбачено сплату Підприємством у разі ненадання послуг у повному обсязі в межах строку дії Договору штрафу в розмірі вартості Договору, яка становить 180 000 грн.; Фонд сплатив Підприємству за Договором 145 000 грн., які він вважає збитками.

Згідно з Договором (пункт 1.1) виконавець (Підприємство) зобов'язується протягом строку дії Договору надати замовнику (Фонду) послуги, а останній - прийняти та оплатити такі послуги. Ціна Договору становить 180 000 грн. (пункт 3.1).

У подальшому сторони підписали додаткові угоди до Договору, а саме:

30.12.2011 - додаткову угоду № 1 про продовження строку виконання робіт до 30.11.2012;

27.09.2012 - додаткову угоду № 2 про продовження зазначеного строку до 15.12.2012;

14.12.2012 - додаткову угоду № 3 про продовження зазначеного строку до 28.12.2012;

28.12.2012 - додаткову угоду № 4 про продовження зазначеного строку до 01.10.2013.

За пунктом 5.4 Договору приймання послуг здійснюється поетапно, з підписанням актів приймання-передачі послуг та приймання-передачі документації "по кожному етапу".

Сторонами складено акти приймання-передачі послуг: від 30.08.2011 № 1 - за етапом 1; від 18.10.2011 № 2 - за етапом 2; від 04.09.2013 № 3 - за етапом 3.

Відтак Підприємством було надано послуги за 1, 2 і 3 етапами в повному обсязі.

Остаточна редакція Правил, які є предметом Договору, була на виконання останнього надіслана Підприємством до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України (далі - Держгірпромнагляд) листом від 09.12.2011 № 14-134.

Причиною затримки виконання Підприємством робіт, передбачених 4-м етапом, стали зміни у системі органів центральної виконавчої влади, а саме: відповідно до Указу Президента України від 24.12.2012 № 726/2012 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" Держгірпромнагляд став підпорядкованим Міністерству енергетики та вугільної промисловості України. Затримка сталася у зв'язку зі зміною порядку затвердження та погодження нормативно-правових актів центральними органами виконавчої влади, а саме - направлення Правил, що є предметом Договору, до Міненерговугілля. Держгірпромнагляд ввів у дію орієнтовний план роботи з питань нормотворчої діяльності на 2013 рік, пунктом 30 якого встановлено строк подання відповідного проекту Правил, до Кабінету Міністрів України у IV кварталі 2013 року.

22.05.2012 Держгірпромнагляд листом № 4179/0/4.1-13/6/13 направив проект остаточної редакції НПАОП до Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці для проведення погодження з центральними органами виконавчої влади, подальшого затвердження та реєстрації в Міністерстві юстиції України, адже супровід проектів НПАОП під час проходження процедури погодження забезпечує ННДІПБОП, а не виконавець, як це зазначено при укладенні Договору.

30.09.2013 Держгірпромнагляд листом № 9659/0/4.1-08/6/13 направив на розгляд та підпис міністру Міненерговугілля проект наказу "Про затвердження Правил охорони праці під час експлуатації термомеханічного обладнання електростанцій, теплових мереж та тепловикористовувальних установок". Держгірпромнагляд листом від 17.07.2013 № 6975/08/8.1-04/6/13 повідомив Підприємство про те, що проект НПАОП, що є предметом Договору, надіслано на погодження до заінтересованих органів виконавчої влади, що не дає можливості Підприємству виконати умови Договору у встановлений термін.

Підприємство вчасно подало НПАОП на затвердження Держгірпромнагляду, - 14.12.2011.

Підприємство не має повноважень щодо керування та контролю процесу затвердження НПАОП.

Фонд зазначає, що процедура узгодження проекту відповідних Правил та його реєстрації в Міністерстві юстиції України складає приблизно 135 днів, - що не відповідає дійсності. На запит Фонду до Держгірпромнагляду від 14.12.2011 № 481-05-3 останнім було надано роз'яснення щодо можливого строку узгодження, затвердження та реєстрації НПАОП, згідно з яким загальний строк затвердження такого проекту у відповідності з вимогами законодавства України складає від 4, 8 до 7, 8 місяця. Відтак Фонд був поінформований про наведене.

До закінчення дії Договору Підприємство зверталося до Міненерговугілля України із заявою щодо сприяння розгляду та затвердженню, зокрема, НПАОП, що є предметом Договору, та неодноразово - до міністра енергетики та вугільної промисловості України Старицького Е.А. із заявами щодо сприяння прискоренню процедури затвердження НПАОП.

До закінчення дії Договору Підприємство систематично інформувало Фонд про стан виконання послуг та неодноразово зверталося до Фонду із заявами щодо сприяння прискоренню процедури затвердження НПАОП та укладання додаткових угод про перенесення строку Договору "на кінець грудня 2013р." У відповідях Фонду не зазначалося про розірвання Договору, про відсутність фінансування чи про втрату актуальності виконання послуг за Договором (при тому, що пунктом 6.2.1 Договору передбачалося право замовника достроково розірвати Договір у разі невиконання зобов'язань виконавцем).

22.05.2013 Всеукраїнське галузеве об'єднання організацій роботодавців хімічної промисловості (ВГООРХП) звернулося до Фонду із заявою щодо "стану затвердження" нормативно-правових актів з охорони праці, в якій просило Фонд сприяти прискоренню розгляду та узгодження Держгірпромнаглядом, іншими центральними органами виконавчої влади розроблених проектів НПАОП, зокрема того, який є предметом Договору, та затвердження їх в Міненерговугілля і укласти додаткові угоди з виконавцями послуг.

Пунктом 7.3 Договору передбачено відповідальність виконання умов Договору, а саме:

- у разі затримки надання послуг або надання їх не в повному обсязі, заявленому замовником, виконавець сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми ненаданих послуг за кожний день затримки;

- у разі ненадання послуг за Договором з вини виконавця останній сплачує штраф у розмірі 1% від суми Договору.

Договором передбачено відповідальність саме за ненадання послуг у повному обсязі. Але Підприємство надало послуги, передбачені Договором, у повному обсязі по 1, 2 і 3-му етапам.

Пункт 2 додаткової угоди № 4 до Договору є таким, що суперечить пункту 7.3 Договору. Зазначеною додатковою угодою не було внесено змін до пункту 7.3 Договору. Додатковою угодою № 4 до Договору було внесено зміни до пункту 10.1 Договору, у 3-й стовпець підпункту 4 пункту 5 технічних вимог, у 3-й стовпець пункту 4 календарного плану, у калькуляцію кошторисної вартості, у 6-й стовпець реєстру результатів видів робіт; згідно з пунктом 3 цієї угоди інші умови Договору залишаються без змін.

Фондом не подано належних та допустимих доказів того, що через невиконання умов Договору Підприємством він (Фонд) зазнав збитків.

Відповідно до частин першої і другої статті 614 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа, є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Попередніми судовими інстанціями з'ясовано, що:

- у матеріалах справи відсутні докази порушення Підприємством своїх зобов'язань за Договором у виконанні перших 3-х етапів робіт;

- затримка у виконанні робіт за 4-м їх етапом сталася з об'єктивних (незалежних від Підприємства) причин, і останнє вживало всіх необхідних заходів щодо належного виконання такого зобов'язання;

- у пункті 7.3 Договору, яким передбачено відповідальність за невиконання (неналежне виконання) цього договору і до якого (пункту) зміни в установленому законом порядку не вносилися, взагалі не йдеться про відповідальність у вигляді штрафу, заявленого до стягнення; при цьому пункт додаткової угоди, на який посилався позивач, суперечить згаданому пунктові 7.3 Договору.

Вищий господарський суд України, зі свого боку, вважає, що саме позивач (Фонд) як безпосередньо зацікавлена в цьому особа і повинен був своєчасно вжити заходів до усунення в установленому порядку відповідної суперечності.

Згідно з частинами першою і другою статті 22 названого Кодексу особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). А відповідно до частини другої статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Місцевим і апеляційним господарськими судами встановлено відсутність у справі доказів заподіяння Фонду збитків, що були б пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням Договору.

З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення сум як штрафу, так і збитків.

Водночас доводи касаційної скарги, пов'язані з оцінкою доказів у справі та встановленням її фактичних обставин, не можуть бути взяті до уваги з огляду на приписи частини другої статті 1117 ГПК України, за якими касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Поряд з тим Фондом у розгляді даної справи не виконано передбаченого частиною другою статті 43, статтями 33 і 34 ГПК України процесуального обов'язку доказування (доведення) в попередніх судових інстанціях тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, і таке невиконання не може бути компенсоване в суді касаційної інстанції з урахуванням наведеного положення частини другої статті 1117 ГПК України.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119,11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 зі справи № 922/4636/13 залишити без змін, а касаційну скаргу фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов