Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року Справа № 916/196/13-г

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ", м. Одеса, (далі - Товариство),

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2014

зі справи № 916/196/13-г

за позовом Товариства

до комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси", м. Одеса (далі - Підприємство),

про стягнення 55 484 286, 01 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'яв.,

відповідача - Чуприної Л.С.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.01.2014 (колегія суддів у складі: Дяченко Т.Г. - головуючий, Цісельський О.В. і Погребна О.В.) залишено без задоволення заяву Підприємства про розстрочку виконання рішення названого суду від 29.04.2013 у даній справі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 (колегія суддів у складі: Головей В.М. - головуючий, Мирошниченко М.А. і Шевченко В.В.): задоволено апеляційну скаргу Підприємства; згадану ухвалу місцевого господарського суду скасовано; заяву Підприємства про розстрочку виконання рішення місцевого господарського суду від 29.04.2013 задоволено; встановлено графік погашення заборгованості в сумі 55 484 286, 01 грн. з грудня 2013 року по листопад 2016 року (включно); з Товариства стягнуто на користь Підприємства судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 609 грн.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати згадану постанову апеляційної інстанції, а ухвалу місцевого господарського суду від 28.01.2014 з цієї справи залишити без змін, судові витрати покласти на Підприємство. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про прийняття оскаржуваної постанови за повного з'ясування обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального права, і просить залишити згадану постанову без змін.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевий господарський суд у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.04.2013 з цієї справи задоволено позов Товариства до Підприємства про стягнення 55 484 286, 01 грн.

18.12.2013 до місцевого господарського суду надійшла заява Підприємства, подана в порядку статті 121 ГПК України, в якій воно просить розстрочити виконання згаданого рішення на 3 роки зі сплатою заборгованості щомісяця відповідно до запропонованого Підприємством графіку.

Ухвалами місцевого господарського суду від 27.12.2013, 08.01.2014 і від 20.01.2014 у Підприємства витребовувалися документи, які підтверджували б неможливість виконання судового рішення (довідки з банківських установ, де наявні рахунки Підприємства, докази відсутності у нього майна, достатнього для погашення заборгованості), та документи, що засвідчували б те, що розстрочка виконання рішення сприятиме такому виконанню.

Додана до згаданої заяви довідка від 17.12.2013 про фінансовий стан Підприємства складена ним самим та не є доказом, що підтверджував би відсутність у боржника коштів, достатніх для виконання судового рішення.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено таке.

В обґрунтування підстав для розстрочки виконання судового рішення Підприємство посилається на неможливість його своєчасного виконання через тяжкий фінансовий стан Підприємства, який є прямим наслідком "накоплення збитків минулих років підприємств комунальної теплоенергетики за рахунок різниці у тарифах на теплову енергію". Підприємство зазначає також, що при негайному виконанні рішення суду воно (Підприємство) не зможе здійснювати закупівлю необхідного товару та у зв'язку з цим не зможе й надавати населенню міста послуги з опалення.

Згідно з частиною першою статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою, зокрема, сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках залежно від обставин справи може розстрочити виконання рішення.

Наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення, підлягає доведенню заінтересованою стороною за загальними правилами доказування, передбаченими, зокрема, частиною першою статті 43, статтями 33 і 34 ГПК України, а оцінка таких доказів здійснюється судом згідно з положеннями статті 43 названого Кодексу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, відповідні висновки апеляційного господарського суду засновані виключно на доводах Підприємства. Проте в згаданій постанові не зазначено жодного доказу в обґрунтування цих доводів та висновків.

У той же час поза увагою, перевіркою відповідними доказами та оцінкою апеляційним господарським судом залишилися доводи Товариства (викладені, зокрема, у запереченнях на апеляційну скаргу, т. IV, а.с. 51 - 53) про необхідність для Товариства термінового здійснення розрахунків за спожитий природний газ з його контрагентами (НАК "Нафтогаз України" і ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України").

Відтак у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування апеляційним господарським судом приписів частини другої статті 43, статті 33 та частини першої статті 121 ГПК України. Натомість апеляційний господарський суд, не встановивши належним чином обставини, що підлягали з'ясуванню у розгляді заяви про розстрочку виконання рішення, та не перевіривши і не обґрунтувавши їх доказами, припустився неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Тому оскаржувана постанова згідно з пунктом 3 статті 1119 та частиною першою статті 11110 ГПК України підлягає скасуванню з передачею даної справи в частині розгляду заяви про розстрочку виконання рішення місцевого господарського суду на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У такому розгляді необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, перевірити їх належними доказами, дати доводам сторін необхідну правову оцінку і прийняти законне та обґрунтоване судове рішення по суті розглядуваного питання.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 зі справи № 916/196/13-г скасувати.

Справу в частині розгляду заяви комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про розстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 29.04.2013 з цієї справи передати на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов