Історія справи

Постанова ВГСУ від 20.07.2016 року у справі №903/1205/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 903/1205/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 27.04.2016у справі№ 903/1205/15 Господарського суду Волинської областіза позовом Приватного підприємства "АР-Транс"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Керрі Україна"простягнення 43 810,28 грн. збитківв судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаОСОБА_7- - відповідачаБагіров Р.А.- - третьої особине з'явився

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2015 року Приватне підприємство "АР-Транс" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 43 810, 28 грн. збитків, завданих псуванням вантажу внаслідок недотримання температурного режиму перевезення.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.12.2015 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Керрі Україна".

Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.01.2016 (суддя Дем'як В.М.) у справі № 903/1205/15 в позові відмовлено повністю. Судове рішення мотивоване недоведеністю та необґрунтованістю позову. За висновком суду позивач не надав доказів будь-яких лабораторних досліджень щодо відповідності якості товару, який став непридатним, а також доказів, які підтверджують причину його псування.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 (у складі головуючого судді: Гудак А.В., суддів: Грязнов В.В., Олексюк Г.Є.) у даній справі вказане рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Постанова мотивована доведеністю збитків, завданих псуванням вантажу, внаслідок недотримання відповідачем температурного режиму перевезення.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Приватне підприємство "АР-Транс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Керрі Україна" не надіслали своїх відзивів на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Керрі Україна" не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна", як замовником (третьою особою у справі), та Приватним підприємством "АР-Транс", як перевізником (позивачем у справі), укладено договір № 694-SCM на транспортно-експедиторське обслуговування, за умовами якого, перевізник приймає на себе зобов'язання за винагороду організувати експедиторське обслуговування та супроводження вантажу замовника при транспортуванні у міжнародному сполученні по країнах СНД, Європи та по Україні. Договір скріплений печатками сторін та підписаний їх уповноваженими особами.

В пунктах 2.2, 2.3 сторони узгодили, що виконання кожного міжнародного перевезення по країнах СНД, Європи та перевезення по Україні, в рамках цього договору, оформлюється окремою заявкою на конкретне перевезення. Заявка є невід'ємною частиною договору. Факт виконання кожного автомобільного перевезення підтверджується відповідним актом виконаних робіт (наданих послуг).

12.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" та Приватним підприємством "АР-Транс" укладено контракт-заявку на виконання транспортно-експедиційних послуг, зокрема перевезення салату/винограду (а.с. 160).

23.06.2015 між Приватним підприємством "АР-Транс", як експедитором, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як перевізником (відповідачем у справі), укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № П2617, за умовами якого, експедитор доручає, а перевізник зобов'язується за винагороду організувати доставку вантажів, перевезення автомобільним транспортом згідно заявок, що є невід'ємними частинами даного договору. Перевізник зобов'язався організувати перевезення з дотриманням правил перевезення вантажів у відповідності з Міжнародною Конвенцією автомобільних перевезень вантажів та у відповідності з вимогами виробника з моменту прийняття вантажу до перевезення від вантажовідправника до моменту вручення вантажоотримувачу, при чому перевізник несе солідарну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття вантажу до перевезення від вантажовідправника до моменту вручення вантажоотримувачу.

Перевізник несе повну майнову відповідальність за збереження вантажу під час його транспортування від пункту завантаження до пункту доставки. У випадку недостачі, пошкодження, часткового або повного знищення вантажу, перевізник відшкодовує експедитору вартість товару, якого не вистачає або який пошкоджений, згідно прайс-листа чи видаткових накладних експедитора, шляхом перерахування грошових коштів згідно претензії експедитора на його розрахунковий рахунок. При цьому оплата згідно претензії здійснюється перевізником протягом 10-ти календарних днів з моменту її отримання (пункт 4.4. договору).

Договір скріплений печатками сторін та підписаний їх уповноваженими особами.

На підставі договору від 23.06.2015, між сторонами було укладено заявку № 16 від 12.08.2015 на перевезення салату\винограду за маршрутом м. BLEDOW (РП) - м. Київ (Україна) на суму 1 000 Євро по курсу НБУ на день розмитнення.

12.08.2015 між сторонами було укладено ще одну заявку № 16, в якій з'явилася ще одна точка довантаження у м. BLEDOW (РП), а також змінилася вартість послуг, яка після внесення змін становила 26 736,00 грн. Позивач надіслав відповідачу заявку зі змінами (а.с.23).

Відповідач прийняв до виконання заявку з двома місцями завантаження, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №119 від 14.08.2014 (а.с. 24).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Приватне підприємство "АР-Транс" в даному договорі та заявці виконувало функції "Експедитора- Замовника", а Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 - "Перевізника".

В п.п. 2, 5, 6 заявки визначено тип а/м - 21 т. 86 м, рефрежиратор ТЕРМОПИСЕЦЬ!, перевізника повідомлено про вид вантажу, вимогою дотримання температурного режиму в межах +1- +4°С. Крім того, вантажовідправником при відвантаженні товару, зроблено застереження в графі 19 Особливі узгоджені умови СМR 119: "Внимание! Скоропорт! ТЕМР: +3°С".

При розвантаженні вантажу вантажоодержувачем було виявлено факт пошкодження продукції в процесі транспортування, про що було складено акт приймання продукції від 17.08.2015, зроблено відповідні фотографії. В цьому акті зазначено (а.с. 46, 96): артикул: 260694001001, капуста цвітна, кг, брак (%) - 3,0%; артикул: 83108001001, салат айсберг, брак (%) - 35,0 %; артикул: 83146001001, салат міні ромен, брак (%) - 8,0%, як співпадають з даними в графі 9 СМR № 119.

У зв'язку із виявленим фактом пошкодження продукції в процесі транспортування, поставлені відмітки в СМR № 119, де відображено у відсотках кількість зіпсованого вантажу (запис одержувача від руки в графі 8-9) та запис показників температури логера + 6,2°С, вантажного відсіку + 6,1°С та вантажу + 5,7°С (запис одержувача від руки в графі 18) (а.с. 24).

Однак, в графі 19 СМR 119 від 14.08.2015 визначені особливі узгоджені умови СМR 119: "Внимание! Скоропорт! ТЕМР: +3°С".

Згідно графи 9 СМR 119 від 14.08.2015 зроблено запис щодо пошкодженої продукції: свіжа цвітна капуста 390 кількість - 3 %, свіжий салат айсберг 700 кількість - 35 %, свіжий римський салат 35 кількість - 8%. У графі 24 відображено дата отримання вантажу - 17.08.2015 та фактура №FSE-25/15/E/08 від 17.08.2015 (а.с. 132) з якого вбачається, що продукція прийнята Товариством з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна", в якому зазначено артикул товару, назва (зокрема, салат айсберг, цвітна капуста, салат міні ромен) кількість по документах, отримано всього по факту та недостача метро-одиниць.

Згідно карти контролю С 13.001 від 17.08.2015 (вихідний контроль товарів на платформі свіжих продуктів), яка була укладена Товариством з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" за участю перевізника (а.с.169), зазначено, що температура логера становить + 6,2 °С замість температурного режиму в межах +1- +4°С як визначено в заявці від 12.08.2015.

Відповідно до умов п.п. 7.2.1 та 8.3 договору від 01.08.2014, замовником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" було направлено на адресу позивача претензію № 4002 від 19.08.2015 щодо сплати збитків в сумі 43 810, 28 грн. за зіпсовану продукцію у зв'язку із виявленням при розвантаженні браку продукції в кількості, яка визначена в СМR. Товар вивантажений на торгові центри для можливості переробки товару та утилізації. При перевезенні не був дотриманий температурний режим, внаслідок чого в упаковці товару утворився конденсат та відбулося гниття продукції. Вказаний вище факт підтверджений показниками логера, виявлені коливання температури 16.08.2015, коливання від +4°С до +7 °С на початку напівприцепа та від +2 °С до +11 °С в кінці, часові межі з 00:00 16.08.2015 до 23:50 16.08.2015, оскільки в цей день не було загрузки товару та митного огляду, це підтверджує порушення температурного режиму за недоглядом водія, що призвело до псування продукції (а.с. 38, т. 1).

У відповідності до п. 7.2.1 договору від 01.08.2014, яким передбачено, що у випадку втрати, нестачі, псування або пошкодження вантажу, прийнятого перевізником до перевезення, замовник має право в односторонньому порядку утримати із вартості послуг суму матеріальних збитків, між позивачам та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" 23.09.2015 було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних умов, відповідно до п. 1.1 якої передбачено, що за договором 694-SMC/2014 від 01.08.2014 на транспортно-експедиторське обслуговування Приватне підприємство "АР-Транс" є кредитором, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 60 763,72 грн. (рахунок-фактура №СФ-000268 від 18.08.2015). Пунктом 1.2 вказної угоди передбачено, що Приватне підприємство "АР-Транс" є боржником, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" є кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 43 810,28 грн. по відшкодуванню збитків, завданих порушенням температурного режиму перевезення а/м НОМЕР_2/НОМЕР_1, згідно СМR 119 від 14.08.2015, водій ОСОБА_9 на підставі перетензії від 19.08.2015. Вказані у п. 1.1 та п. 1.2 угоди зобов'язання припиняються в межах суми 43 810,28 грн. (п. 1.3 угоди) (а.с. 187). Залишок в сумі 16953,44 грн. сплачено грошовими коштами, що відтверджується випискою по рахунку (а.с. 41).

В своєму позові позивач послався на те, що претензія про відшкодування вартості зіпсованої продукції в розмірі 43 810, 28 грн. відповідачем залишена без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом про стягнення вказаної суми збитків, завданих псуванням вантажу внаслідок недотримання температурного режиму перевезення.

Колегія вважає висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову обґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Женева, 19 травня 1956 року (далі - Конвенція), ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Статтею 3 Конвенції визначено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до статей 4, 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної; вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Пунктами 1, 2 статті 17 Конвенції визначено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Пунктом 1 статті 18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Згідно п. 4 ст. 18 Конвенції, якщо перевезення виконується транспортними засобами, спеціально обладнаними так, щоб вантаж не підпадав під вплив тепла, холоду, змін температури чи вологості повітря, перевізник не може посилатися на підпункт d) пункту 4 статті 17 (з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників), якщо тільки він не доведе, що всі заходи стосовно вибору, обслуговування і використання вищезгаданого обладнання, яких він був зобов'язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжиті, і що він дотримувався будь-яких наданих йому спеціальних інструкцій.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, до спірних правовідносин застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Женева, 19 травня 1956 року, оскільки відповідно до умов договору № П2617 від 23.06.2015 перевезення вантажу здійснювалось автомобільним транспортом із місця перевезення до місця доставки, які знаходяться у різних країнах, та оформлено міжнародною накладною CMR.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що товар завантажено та розвантажено на автомобіль відповідача, як перевізника, без зауважень щодо якості та цілісності вантажу, що підтверджено міжнародною товарно-транспортною накладною СМR № 119 (а.с. 24).

Відповідно до показників логера спеціалізованого напівпричіпу фургона ізотермічний-Е д.н.з. НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_3 (а.с. 68-73), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 135, т. 1), виявлені коливання температури 16.08.2015: показники логера +6,2°С, вантажного відсіку + 6,1 °С та вантажу +5,7°С, часові межі з 00:00 16.08.2015 до 23:50 16.08.2015, про що зроблено запис у графі 18 СМR № 119.

Частиною 1 ст. 14 Конвенції передбачено, що якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень статті 12 Конвенції. Таких дій з боку відповідача вчинено не було.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що перевізник несе повну майнову відповідальність за збереження вантажу під час його транспортування від пункту завантаження до пункту доставки. У випадку недостачі, пошкодження, часткового або повного знищення вантажу, Перевізник відшкодовує Експедитору вартість товару, якого не вистачає або який пошкоджений, згідно прас-листа чи видаткових накладних Експедитора, шляхом перерахування грошових коштів згідно претензії Експедитора на його розрахунковий рахунок. При цьому оплата згідно претензії здійснюється Перевізником протягом 10-ти календарних днів з моменту її отримання.

Факт псування вантажу встановлено актом приймання продукції від 17.08.2015, поставленими відмітками в СМR № 119 від 14.08.2015, де відображено у відсотках кількість зіпсованого вантажу (запис одержувача від руки в графі 8-9) та запис показників температури логера - 6,2°С, вантажного відсіку + 6,1 °С та вантажу +5,7°С (запис одержувача від руки в графі 18) (а.с. 24). Із акту приймання продукції від 17.08.2015, який складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" (а.с. 46, 96) вбачається: артикул: 260694001001, капуста цвітна, кг, брак (%) - 3,0%; артикул: 83108001001, салат айсберг, брак (%) - 35,0 %; артикул: 83146001001, салат міні ромен, брак (%) - 8,0%, як співпадають з даними в графі 9 СМR № 119. Також псування вантажу підтверджується актами прийому-передачі на утилізацію (а.с.196-201), актами корекції РТЗ від 07.10.2015, від 19.08.2015, 06.10.2015 (а.с.43).

Згідно з п. 1 ст. 18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Тобто, вина перевізника за псування вантажу презюмується, якщо ним не буде доведено, що пошкодження сталося не з його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Будь-яких доказів від відповідача на спростування зазначених позивачем обставин щодо псування товару під час перевезення суду надано не було.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22 вказаного Кодексу).

Стаття 224 ГК України під збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, згідно статті 225 ГК України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язань другою стороною.

Статтею 623 ЦК України унормовано, що для застосування такої відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, як-то: 1) протиправної поведінки, 2) збитків, 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, 4) вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення. За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач, прийнявши товар в пункті завантаження, без будь - яких зауважень в товарно-транспортних документах, в тому числі без зазначення недоліків, пов'язаних з порушенням умов завантаження продукції, несе повну матеріальну відповідальність за псування вантажу під час його транспортування.

Статтею 30 Конвенції передбачено, що якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вантажоодержувачем було зроблено заяву перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат та пошкоджень, а саме зроблено відповідні записи в СМR № 119, в момент одержання вантажу від перевізника.

Факт псування вантажу підтверджено товарно-транспортною накладною СМR № 119 від 14.08.2015, актом від 17.08.2015 приймання продукції, актами прийому передачі на утилізацію (а.с.196-201), актами корекції РТЗ від 07.10.2015, від 19.08.2015, 06.10.2015, яким, у відповідності до вимог статті 43 ГПК України, судом апеляційної інстанції дана відповідна правова оцінка.

За змістом ч. 1 ст. 1191, ч. 2 ст. 1192 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого у відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тобто, з моменту виплати відшкодування за зіпсований вантаж згідно претензії вантажоодержувача, позивач отримав право вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Уклавши договір № П2617 від 23.06.2015 на транспортно-експедиторське обслуговування, відповідач прийняв на себе ризики псування товару під час транспортування. Вину відповідача встановлено (презюмовано) законом і ним не спростовано, збитки, а також причинний зв'язок між поведінкою відповідача та збитками підтверджується товарно-транспортною накладною СМR № 119 від 14.08.2015 (а.с. 24), карткою контролю С13.001 від 17.08.2015 (а.с. 169), актом від 17.08.2015 приймання продукції (а.с. 46), зарахуванням Товариством з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Керрі Україна" та Приватним підприємством "АР-Транс" згідно угоди від 23.09.2015 зустрічних однорідних вимог в сумі 43 810,28 грн. (а.с. 41, 84).

Збитки розраховано згідно з умовами договору, виходячи з вартості зіпсованої продукції.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не було доведено того, що псування вантажу відбулося з вини позивача або інших осіб та обставин, передбачених пунктом 2 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, а також не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність його дій, що спростовує доводи відповідача про відсутність його вини у неналежному виконанні зобов'язання.

Визнавши встановленими зазначені обставини на підставі сукупності поданих доказів, апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення місцевого господарського суду, як таке, що прийняте при неповно з'ясованих обставинах справи з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що у відповідності до вимог статті 43 ГПК України, судом апеляційної інстанції дана належна правова оцінка сукупності поданих до матеріалів справи доказів з правильним застосуванням до спірних правових відносин норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, відсутні.

Посилання у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції неналежним чином встановлено факт псування товару, не приймаються колегією до уваги, оскільки касаційна інстанція в силу своїх процесуальних повноважень не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 у справі № 903/1205/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова