Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Справа № 910/4284/15-г Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Кривди Д.С.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.11.2015у справі№ 910/4284/15-г Господарського суду міста Києваза позовомзаступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі: 1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, 2) публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"додержавного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області"

простягнення 234849,90 грн. інфляційних втрат та 3 % річних за спожитий природний газ,за участю від прокуратури Попенко О.П. (посвідчення від 17.09.2014 № 029012),та від представників сторінвід позивача 1:не з'явились, від позивача 2:не з'явились,від відповідача:Поштар Т.П. (довіреність від 01.01.2016 № б/н),

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі: 1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, 2) публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у лютому 2015 року звернувсь до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" про стягнення на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 234849,90 грн. інфляційних втрат та 214066,72 грн. 3 % річних за спожитий природний газ.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 у справі № 910/4284/15-г (суддя Нечай О.В.) позов повністю задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 20783,17 грн. 3% річних та 214066,72 грн. інфляційних втрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 у справі № 910/4284/15-г (у складі колегії суддів: Синиці О.Ф. - головуючого, Зеленіна В.О., Ткаченка Б.О.) рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 у справі № 910/4284/15-г скасовано, і прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" про стягнення 234849,90 грн. інфляційних втрат та 3% річних за спожитий природний газ.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 у справі № 910/4284/15-г Господарського суду міста Києва, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 у справі № 910/4284/15-г Господарського суду міста Києва залишити без змін.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши прокурора, представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та державним підприємством "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" (покупець) 30.09.2011 укладено договір № ТЕ-3/1 на купівлю-продаж природного газу, за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах договору.

Продавцем передано покупцеві з 01.10.2011 по 31.12.2012 газ в обсязі до 1578,0 тис. куб.м (пункт 2.1. договору).

Згідно з пунктом 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця та відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 року № 288 "Про затвердження методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів".

Відповідно до пункту 5.2. договору, ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору, за період з листопада по грудень 2011 року, січень-липень та жовтень-грудень 2012 року позивачем 2 передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 1762782,80 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками.

На виконання договору № ТЕ-3/1 від 30.09.2011 державним підприємством "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" перераховано публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1382341,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 187 від 29.09.2014.

Суди дійшли до помилкових висновків, виходячи з наступного.

Прокурором та позивачами не зазначено період нарахування 234849,90 грн. інфляційних втрат та 214066,72 грн. 3 % річних за спожитий природний газ.

Судами не досліджено та не надано оцінку пункту 15 договору № 445/30 про організацію взаєморозрахунків від 26.09.2014, яким передбачено, що сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії щодо предмета договору (Т.1 а.с.84-87).

Для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно оплату здійснити поза межами порядку і строків, встановлених договором № 445/30 від 26.09.2014 про організацію взаєморозрахунків, який діяв на час розгляду справи.

Суди повинні були з'ясувати порядок та строки оплати за поставлений газ за договором № 445/30 про організацію взаєморозрахунків від 26.09.2014.

Суди посилаються на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2013 у справі № 5011-35/16566-2012 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 у справі № 911/1186/14, які не містяться в матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку, що прокурор у порушення статті 2 Господарського процесуального кодексу України не зазначив у чому полягають порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, а також не вказав про відсутність у органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах повноважень щодо звернення до господарського суду, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 121 Конституції України, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру", при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, зокрема, наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України є центральним органом виконавчої влади, на який покладено функцію здійснення державної політики в галузі паливно-енергетичного комплексу.

Відповідно до статуту компанії, її засновником є держава в особі Кабінету Міністрів України. Акціонером компанії є Міністерство енергетики та вугільної промисловості. Метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Прокурором при зверненні до суду з даним позовом цілком обґрунтовано зазначено про те, що порушення підприємством договірних зобов'язань щодо оплати за спожитий газ завдає шкоди фінансово-економічним інтересам держави в особі позивачів, що в свою чергу ускладнює виконання ними завдань, покладених на них державою у сфері енергетичної безпеки.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що прокурором при зверненні до суду з даним позовом належним чином обґрунтовано необхідність такого звернення, дотримано приписів статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Аналіз наведених доводів у їх сукупності свідчить про неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

Згідно з частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Керуючись статями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 у справі № 910/4284/15-г Господарського суду міста Києва задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 у справі № 910/4284/15-г Господарського суду міста Києва скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий, суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Кривда Д.С.