Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 919/927/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Коробенка Г.П., Куровського С.В. - доповідача,за участю представників:

ПАТ "ВТБ Банк" - Жванко Л.М. (дов. від 05.08.2013),

ПАТ "АКБ "Київ" - Сологуба В.Л. (дов. від 11.12.2013),

ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" - Шматка В.О. (дов від. 20.06.2012),

розпорядника майна - арбітражного керуючого Вудуд Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду

від 29.01.2014

у справі № 919/927/13 господарського суду міста Севастополя

за заявою Публічного акціонерного товариства "Механізація будівництва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс"

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 21.11.2013 (суддя Головко В.О.) грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" (далі ПАТ "АКБ "Київ") до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Тонус Плюс" в сумі 201577414,40 грн. відхилено в повному обсязі.

Окремо внесено до реєстру вимог кредиторів відомості про майно та майнові права, яке є предметом застави, а саме: 26 квартир загальною площею 1714,25 м2, які споруджуються в житловому багатоквартирному комплексі з об'єктами торгівлі і соцкульпобуту за будівельною адресою: місто Севастополь, вул. Паркова, будинки № 14-В (квартири №№ 2, 5, 6, 7, 13, 18, 27, 30, 42, 45, 54, 59,62) та № 14-Г (квартири №№ 2, 9, 14, 15, 18, 25, 26, 30, 34, 46, 47, 62, 66).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 (колегія суддів у складі: Євдокімов І.В. - головуючий, Градова О.Г., Сікорська Н.І.) ухвалу господарського суду м. Севастополя від 21.11.2013 в частині відмови у визнанні грошових вимог ПАТ "АКБ "Київ" до ТОВ "Тонус Плюс" в сумі 201577414,40 грн. скасовано. В цій частині постановлено нове рішення.

Визнано кредиторські вимоги ПАТ "АКБ "Київ" до ТОВ "Тонус Плюс" в сумі 100 324 014,01 грн., 11 451 600,25 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 21.08.2013 становить 91720759,60 грн., 1147,00 грн., судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог, а всього 201 578 561,40 грн., з яких 7 437 147,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу.

Додатковою постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 пункт 2 ухвали господарського суду м. Севастополя від 21.11.2013 у справі № 919/927/13 залишено без змін.

В касаційній скарзі ПАТ "ВТБ Банк" просить скасувати повність постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 та залишити в силі ухвалу господарського суду м. Севастополя від 21.11.2013. В обґрунтування посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме ст.ст. 1, 23, 42, 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 11 Закону України "Про іпотеку", ст. 111-10 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 22.08.2013 за заявою ПАТ „Механізація будівництва" порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ „Тонус Плюс" у порядку, передбаченому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діє з 19.01.2013; визнано вимоги ПАТ „Механізація будівництва" в розмірі 3 417 897,66 грн; введено процедуру розпорядження майном боржника; зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційних друкованих органах (газетах „Голос України" або „Урядовий кур'єр").

11.09.2013 у газеті „Урядовий кур'єр" № 164 опубліковане оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „Тонус Плюс".

10.10.2013 (згідно з поштовим штемпелем на конверті), тобто у встановлений законом строк, ПАТ „АКБ „Київ" подало до суду заяву з грошовими вимогами до боржника - ТОВ „Тонус Плюс" у розмірі 201 577 414,40 грн.

Місцевий господарський суд, відхилив грошові вимоги ПАТ "АКБ "КИЇВ", зазначивши, що Банк як іпотекодержатель за іпотечним договором від 02.03.2010 не є кредитором ТОВ "Тонус Плюс" у розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому його вимоги у розмірі 201 577 414,40 грн. не підлягають визнанню судом та включенню до реєстру вимог кредиторів. Водночас, згідно зі ст. 23 Закону відомості про майно, майнові права, які є предметом застави, внесено до реєстру вимог кредиторів.

Апеляційний господарський суд, скасував ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у визнанні грошових вимог ПАТ "АКБ "КИЇВ", вказавши, що відповідно до приписів ст.ст. 543, 553, 554 ЦК України майновий поручитель за іпотечним договором несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання як солідарний боржник, а іпотекодержатель має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. У разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає перед іпотекодержателем в межах взятих на себе зобов'язань.

При цьому, визнав кредиторські вимоги ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" до ТОВ "Тонус Плюс" у загальній сумі 201 578 561,40 грн., з яких 7 437 147,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу.

Однак, в повній мірі з даним висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів Вищого господарського суду України погодитися не може.

Відповідно до ст. 1 Закону забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Так, апеляційним господарським судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання кредиту у вигляді невідновлювальної кредитної лінії № 03/08 від 14.01.2008 та кредитним договором №10/2008 від 27.06.2008, укладеними між ПАТ "АКБ "Київ" та ТОВ "Флоріда інжиніринг", ТОВ "Тонус Плюс" передало в іпотеку банку згідно іпотечного договору, зареєстрованого за реєстровим номером 827 від 02.03.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, майнові права на 26 квартир загальною площею 1714,25 кв. м., які споруджуються в житловому багатоквартирному комплексі з об'єктами торгівлі і соцкультпобуту за будівельною адресою: місто Севастополь, вулиця Паркова, будинки №14-В та №14-Г.

Вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 7 436 000,00 грн.

В пункті 1.3 Договору іпотеки закріплені зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання, а саме:

П. 1.3.1 повернення кредиту в сумі 52 985 000,00 грн. та 3 600 000,00 дол. США, з порядком погашення та в строки, що встановлені договором, яким обумовлене Основне зобов'язання - 1, але в будь-якому випадку не пізніше ніж 31.10.2014 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлене Основне зобов'язання - 1.

П. 1.3.2 повернення кредиту в сумі 3 560 000, 00 дол. США, 5 100 000,00 грн. та 600 000,00 Євро, з порядком погашення та в строки, що встановлені договором, яким обумовлене Основне зобов'язання - 2, але в будь-якому випадку не пізніше ніж 31.10.2014 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлене Основне зобов'язання - 1.

П. 1.3.3 сплата процентів за користування кредитом у розмірі 20 процентів річних у гривні та 12 процентів річних в доларах США та 10 процентів річних в Євро, що визначені в договорі, яким обумовлене Основне зобов'язання, а також додатковими угодами про внесення змін (доповнень) до договору, яким обумовлене Основне зобов'язання, згідно з якими буде змінюватись розмір процентної ставки у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене Основне зобов'язання.

П. 1.3.4 сплати можливих штрафних санкцій у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене Основне зобов'язання.

Відповідно до пункту 2.4.9 договору, у разі, якщо сума, одержана від реалізації Предметів іпотеки, не покриває всіх вимог Іпотекодержателя, забезпечених іпотекою, Іпотекодержатель має право отримати решту суми з іншого майна Іпотекодавця у порядку, встановленому законом.

Таким чином, боржник - майновий поручитель за договором іпотеки (застави) несе відповідальність перед заставодержателем (Банком) за невиконання боржником основного зобов'язання як солідарний боржник, а заставодержатель має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (статті 553, 554 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи що підтверджують протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 2 даної статті визначено, що кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

В ч. 8 ст. 23 Закону закріплено, що розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом" визначено, що неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди

В ст. 45 Закону закріплена черговість задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута. Так, у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника; у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку (ч. 9 ст. 45 Закону).

Отже, грошові вимоги кредитора до боржника, як майнового поручителя, у разі їх обґрунтованості, підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо як такі, що забезпечені заставою майна боржника, оскільки відповідальність боржника за цим зобов'язанням обмежується виключно вартістю предмета застави.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно зазначивши про можливість заставодержателя задовольнити свої вимоги у разі порушення щодо майнового поручителя справи про банкрутство шляхом заявлення до такого боржника грошових вимог у встановленому порядку, не врахував вищенаведених норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Тому, враховуючи межі перегляду справи касаційним судом відповідно до статей 1115, 1117 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 та направлення справи на новий апеляційний розгляд до апеляційного суду.

При новому апеляційному розгляді грошових вимог ПАТ "АКБ "Київ" апеляційному суду необхідно врахувати викладене, належним чином дослідити заяву кредитора, встановити правову природу вимог кредитора на заявлену суму та прийнявши до уваги положення ст.ст. 23, 25, 45 Закону визначити порядок включення до реєстру вимог кредиторів його грошових вимог, з врахуванням тих, що забезпечені заставним майном боржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 по справі № 919/927/13 скасувати.

Справу № 919/927/13 направити на новий апеляційний розгляд до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Коробенко Г.П.

Куровський С.В.