Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № 925/2138/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.02.2015у справі№ 925/2138/14 господарського суду Черкаської областіза позовомпублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"докомунального підприємства теплових мереж Черкаського районупростягнення 13 555,31 грн. інфляційних та штрафних санкцій,

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Кость О.Г. - дов. № 14-105 від 18.04.14;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.12.2014 у справі № 925/2138/14 (суддя Скиба Г.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 (судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П., Самсін Р.І.), позов задоволено частково; стягнуто з комунального підприємства теплових мереж Черкаського району на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 688,04 грн. пені, 1 702,17 грн. - 3% річних з простроченої суми, 4 477,07 грн. інфляційних збитків; в решті вимог відмовлено за необґрунтованістю.

У касаційній скарзі ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 11.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 у справі № 925/2138/14 в частині відмови у стягненні 3 688,03 грн. пені і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з комунального підприємства теплових мереж Черкаського району на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 688,03 грн. пені, в решті залишити оскаржене рішення без змін, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 549, 611, 624 Цивільного кодексу України; ст.ст. 230 - 233 Господарського кодексу України; ст.ст. 4, 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій не зазначено обґрунтованих доводів, на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50%, при цьому не враховано інтересів позивача.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

27.05.2013 між ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та КП теплових мереж Черкаського району (покупець), було укладено договір № 13/3943-БО-36 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природній газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Пунктом 2.1 договору сторони обумовили, що продавець передає покупцеві з 01.05.2013 по 31.12.2013 газ обсягом 670,00 тис. куб. м.

Відповідно до п. 5.5 договору загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 2 602 804,83 грн., крім того ПДВ - 520 560,97 грн., разом з ПДВ - 3 123 365,80 грн.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Пунктом 11.1 сторони обумовили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.05.2013 і діє в частині поставки газу до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Позивач на виконання умов договору від 27.05.2013 поставив відповідачу газ: у травні 2013 року - 11 483 куб. м газу на суму 53 530,70 грн. з ПДВ (акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2013); у червні 2013 року - 11082 куб. м газу на суму 51 661,35 грн. з ПДВ (акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2013); у липні 2013 року - 13 878 куб. м газу на суму 63 679,71 грн. з ПДВ (акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2013); у серпні 2013 року - 11 532 куб. м газу на суму 52 914,99 грн. з ПДВ (акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2013); у вересні 2013 року - 12872 куб. м газу на суму 59 063,63 грн. з ПДВ (акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2013); у жовтні 2013 року - 133 894 куб. м газу на суму 614 377,44 грн. з ПДВ (акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2013); у листопаді 2013 року - 156 475 куб. м газу на суму 717 991,17 грн. з ПДВ (акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2013); у грудні 2013 року - 277 139 куб. м газу на суму 1 271 662,29 грн. з ПДВ (акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2013), на загальну суму 2 884 881,28 грн., з урахуванням вартості транспортування газу.

Претензій щодо кількості, якості та специфікації отриманої продукції відповідачем заявлено не було.

На момент звернення з позовом відповідач за поставлений природний газ розрахувався повністю, однак з порушенням строків, передбачених договором.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 13/3943-БО-36, а саме: здійсненням оплати за поставлений природний газ з порушенням строків, встановлених вказаним договором, публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до комунального підприємства теплових мереж Черкаського району про стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних втрат, 3% річних всього в сумі 13 555,31 грн., обгрунтовуючи позовні вимоги нормами ст.ст. 525, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов просив на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 90%, посилаючись на те, що основною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є наявність різниці в тарифах на теплову енергію у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувались органами місцевого самоврядування, та неотримання від держави дотації з різниці в тарифах за 2013 рік, що призвело до тяжкого матеріального стану підприємства.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обгрунтованість стягнення з відповідача 4 477,07 грн. інфляційних втрат, 1702,17 грн. 3% річних, 3 688,04 грн. пені, з урахуванням умов договору купівлі-продажу природного газу щодо строків виконання грошових зобов'язань, дати зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості за газ, а також заявлених позивачем періодів. При цьому, місцевий господарський суд, реалізовуючи передбачене нормою п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України право, зменшив розмір пені на 50%.

Колегія суддів Вищого господарського суду України приймає до уваги, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів оскаржуються позивачем виключно в частині відмови в позові внаслідок зменшення судами розміру пені, яка підлягає стягненню, на 50% та вважає, що суди попередніх інстанцій, приймаючи таке рішення, не порушили норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що газ, який поставлявся за договором, використовувався відповідачем для надання послуг з централізованого теплопостачання бюджетним установам, сільським радам району, дитячим садкам, сільським школам, позашкільним освітнім закладам та населенню; при цьому, прострочка з оплати газу за договором виникла через наявність різниці в тарифах на теплову енергію та несвоєчасне відшкодування з боку держави вказаної різниці, що унеможливлює вчасний розрахунок за спожитий природний газ та ставить підприємство у тяжкий матеріальний стан.

В підтвердження тяжкого матеріального стану відповідачем надано звіт про фінансовий стан підприємства на 30.09.2014, згідно з яким збитки складають 3 292 000 грн.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність заборгованості за газ на день вирішення спору, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50% на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та стягнення її з відповідача в сумі 3 688,04 грн.

Що стосується посилань скаржника в обґрунтування своїх заперечень на правові позиції, викладені в постановах Вищого господарського суду України від 15.08.2013 у справі № 921/186/13-г, від 25.07.2013 у справі № 904/1610/13-г, від 06.06.2013 у справі № 5023/4891/12, від 25.04.2013 у справі № 5023/5210/12, від 11.04.2013 у справі № 5023/5038/12, від 14.03.2013 у справі № 5010/1076/2012-2/56, від 13.12.2012 у справі № 10/5026/1270/2012, слід зазначити, що вони є передчасними, оскільки зазначеними постановами вказані справи в частині зменшення розміру пені були направлені на новий розгляд до господарських судів першої інстанції, що не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому вищезазначені постанови не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги при розгляді даної справи.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки наявних у справі доказів, що відповідно до ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене, підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 у справі № 925/2138/14 не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 у справі № 925/2138/14 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 у справі № 925/2138/14 - без змін.

Головуючий К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Глос