ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 909/588/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяБондар С.В.,суддівПалія В.В., Студенця В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" від позивача: Маринчак О.С. від відповідача: Левчук І.М. від третьої особи 1: Іваник І.М. від третьої особи 2: не з'явились на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2016 рокута постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 рокуу справі№909/588/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма"доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Колективного підприємства "Івано-Франківськвторресурси" 2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській областіпровизнання права власності на залізничну під'їзну колію

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (далі відповідач) про визнання права власності на залізничну під'їзну колію 1520 мм, загальною довжиною 139 м., що знаходиться в місті Івано-Франківську по вул. Ботанічна, 10 А (далі під'їзна колія).

До участі у справі було залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Колективне підприємство "Івано-Франківськвторресурси" (далі третя особа 1) та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (далі третя особа 2).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2016 року позов задоволено, визнано за позивачем право власності на під'їзну колію.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що позивач є власником спірної під'їзної колії, оскільки дана колія була придбана Товариством покупців членів трудового колективу Обласного виробничо-заготівельного підприємства "Івано-Франківськвторресурс" в процесі приватизації майна цього підприємства та надалі була відчужена позивачу за договором купівлі-продажу. Як встановлено судами, відповідні договори не оскаржені та не визнані недійсними, а тому, за висновками судів, позивач набув право власності на спірне майно на законних підставах.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду та постановою господарського суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення попередніх судових інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Свою касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що спірна під'їзна колія є загальнодержавною власністю та належить до єдиної транспортної системи. Відповідач стверджує, що з моменту введення в експлуатацію колія перебуває на балансі Івано-франківської дистанції колії відповідача та на даний момент увійшла до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Відповідач також звертає увагу суду на те, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2017 року у справі №909/1046/16 договори купівлі-продажу спірної під'їзної колії визнані недійсними з моменту їх укладення.

Заслухавши суддю доповідача, представників сторін та третьої особи 1, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.1994 року між третьою особою 2 (продавець) та Товариством покупців членів трудового колективу Обласного виробничо-заготівельного підприємства "Івано-Франківськвторресурси" (покупець) укладено договір купівлі-продажу державного майна (далі Договір 1), за умовами якого продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу Обласного виробничо-заготівельного підприємства "Івано-Франківськвторресурси", відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, який знаходиться за адресою: 284014, м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна, 10а, майно підприємства включає в себе всі активи і пасиви, основні засоби, обладнання, устаткування, запаси і затрати та інше майно згідно з актом інвентаризації, який додається до цього договору (т. 1 а.с.11-13).

Згідно з п. 1.2 Договору 1 право власності на майно, що приватизується, переходить до покупця з часу підписання договору та його нотаріального посвідчення.

Договір 1 підписаний і скріплений печатками сторін, посвідчений нотаріусом першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Стецьківим М.І. та зареєстрований в реєстрі за № 3Д-201Ю, а також зареєстрований Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради за № 66-р.

В матеріалах справи (т. 1 а.с. 14) міститься Перелік нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу. В даному Переліку серед іншого майна зазначена і спірна під'їзна колія.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що надалі, а саме: 06.10.2003 року між Обласним виробничо-заготівельним підприємством "Івано-Франківськвторресурси" (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір №10/10/03 (далі Договір 2), за яким продавець зобов'язується продати, а покупець купити відповідну під'їздну колію (т. 1 а.с.15-16).

Право власності на дане майно переходить покупцю на підставі акта прийому-передачі майна, який є невід'ємною частино цього договору (п. 1.4, 1.5 Договору 2).

До матеріалів справи залучено акт прийому-передачі під'їзної колії від 06.10.2003 року (т. 1 а.с.17), яким посвідчено відповідність майна умовам Договору 2 та його належний стан.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивач вважає, що на підставі Договору 2 ним було набуто право власності на спірну під'їзну колію.

Відповідач у своєму відзиві (т. 1 а.с 43-46) заперечив проти таких доводів позивача, посилаючись на наступне.

Згідно з п. 1 Постанови Ради міністрів СРСР № 478 від 26.05.1962 року, залізнодорожні під'їзні колії не загального користування, не пов'язані з технологічним перевезенням, підлягають передачі в 1962-1963 роках у відання залізних доріг Міністерства шляхів зв'язку.

Указом Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" №1452-ХІІ від 30.08.1991 року та Законом України "Про підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташовані на території України" було визначено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України є державною власністю.

В ч. 1 ст. 9 Закону України "Про транспорт" зазначено, що транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями Міністерства транспорту України, є загальнодержавною власністю і належать до єдиної транспортної системи.

Одночасно з цим, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин), до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Тобто, до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належить саме майно підприємства.

Відповідач стверджує, що спірна під'їзна колія з 1963 року перебуває на балансі Івано-франківської дистанції колії відповідача і на час приватизації дана колія не належала до майна Обласного виробничо-заготівельного підприємства "Івано-Франківськвторресурси" та була неправомірно включена до переліку майна вказаного підприємства третьою особою 2.

Приймаючи рішення у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки наведеним твердженням відповідача та правовим нормам на яких вони ґрунтуються.

Суди попередніх інстанцій також не звернули увагу і на ту обставину, що з грудня 2015 року Львівська залізниця функціонує (за твердженням відповідача) у складі Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в статусі регіональної філії без права юридичної особи, про що вказано у відзиві відповідача.

Свої рішення про задоволення позову та визнання за позивачем права власності на спірне майно суди мотивували виключно доведеністю набуття позивачем права власності на під'їзну колію за Договором 2, який на момент вирішення спору не було оскаржено та не було визнано недійсним.

Однак, як зазначає відповідач у касаційній скарзі, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2017 року у справі № 909/1046/16 Договори 1 та 2 визнані недійсними з моменту їх укладення.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься рішення у справі № 909/1046/16, яке прийнято 30.01.2017 року. Вказаним рішенням Договори 1 та 2 визнані недійсними з моменту їх укладання.

При розгляді даної справи, з урахуванням предмету спору, судам необхідно було дати оцінку Договору 1 та Договору 2.

При розгляді даного спору судам необхідно було з'ясувати юридичний статус відповідача, з урахуванням його тверджень, що він не є юридичною особою.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, а справу має бути передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді суду необхідно з'ясувати юридичний статус відповідача та витребувати від сторін інформацію щодо оскарження в апеляційну інстанцію рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2017 року у справі № 909/1046/16.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державного територіального-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2016 року, прийняті у справі №909/588/16, скасувати.

3. Справу №909/588/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області в іншому складі суду.

Головуючий С.В. Бондар

Судді В.В. Палій

В.І. Студенець