Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року Справа № 15/53/2011/5003 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційні скаргифізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Вінниця та публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харківна постанову від 10.02.2014 р. Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 15/53/2011/5003 господарського суду Вінницької областіза заявою боржникафізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Вінницяпровизнання банкрутомліквідаторарбітражний керуючий Белінська Н.О.в судовому засіданні взяли участь представники:

кредитора - ОСОБА_6ОСОБА_6, паспорт,ліквідаторарбітражний керуючий Белінська Н.О., посвідч.,підприємства "Моя інформаційна газета"Бойко В.О., довір.,ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 11.08.2011 року порушено провадження у справі № 15/53/2011/5003 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - Боржник, Підприємець) за заявою останнього в порядку норм ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Вінницької області від 06.09.2011 року Боржника визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Белінську Н.О., яку зобов'язано виконати дії та заходи у ліквідаційній процедурі, передбачені нормами Закону про банкрутство. .

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.11.2013 року (суддя - Т.І. Лабунська) визнано недійсним результат проведення аукціону (торгів) на Товарній біржі "Вінницька товарна біржа" з продажу ліквідаційної маси банкрута за методом зниження ціни, оформлених протоколом № 12-09 від 29.10.2012 року. Також ухвалено визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26.02.2013 року, укладений між Боржником в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Белінської Н.О. та підприємством "Моя інформаційна газета".

Не погодившись з такою ухвалою місцевого суду, арбітражний керуючий Белінська Н.О. звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати як ухвалу господарського суду Вінницької області від 18.11.2013 року, так і висновок в її мотивувальній частині про порушення ліквідатором вимог ч. 7 ст. 47 Закону про банкрутство щодо включення до ліквідаційної маси майно, що належить Боржнику та перебувало в заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням особою підприємницької діяльності. Також скаржник просила визнати включення ліквідатором до складу ліквідаційної маси майно, що належить Боржнику та перебувало в заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням особою підприємницької діяльності, правомірним.

Крім цього, не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, товарна біржа "Вінницька товарна біржа" звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвали господарського суду Вінницької області від 06.11.2013 року та від 18.11.2013 року та відмовити Банку в задоволенні заяви про визнання недійсними результатів аукціону від 29.10.2012 року та договору купівлі-продажу від 26.02.2013 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 року (головуючий суддя - Демидюк О.О., судді: Тимошенко О.М., Бригинець Л.М.) апеляційні скарги задоволено, ухвалу господарського суду Вінницької області від 18.11.2013 року скасовано, в задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсними результату проведення аукціону (торгів) на товарній біржі "Вінницька товарна біржа" з продажу ліквідаційної маси банкрута за методом зниження ціни, оформлених протоколом №12-09 від 29.10.2012 року, та договору купівлі-продажу від 26.02.2013 року - відмовлено.

Не погоджуючись з цією постановою апеляційного суду, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 та публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 року скасувати, а ухвалу господарського суду Вінницької області від 18.11.2013 року залишити в силі.

Касаційні скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 15, 17, 18-1, 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), ст.ст. 30, 47 Закону про банкрутство, п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 року № 4212-VІ, ст.ст. 215, 251, 252 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника підприємства "Моя інформаційна газета" та ліквідатора Боржника, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про визнання недійсним проведеного у межах даного провадження у справі аукціону з продажу майна Боржника та про визнання недійсною відповідної угоди з купівлі-продажу, місцевий суд вказав про необхідність застосування норм Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011 року № 4212-VІ, дійшовши висновку про незаконне здійснення продажу майна Підприємця за заниженою ціною. До того ж суд вказав, що продане майно було незаконно включено до ліквідаційної маси Боржника, так як передавалось Підприємцем Банку в іпотеку за споживчим кредитом.

Скасовуючи вказане рішення суду, апеляційний суд зазначив, що спірні торги та продаж відбулись до 19.01.2013 року, коли набрала чинності редакція Закону про банкрутство від 22.12.2011 року № 4212-VІ, а тому застосування до спірних правовідносин норм вказаного закону є неправомірним. Положення ж ст. 47 Закону про банкрутство щодо порядку формування ліквідаційної маси також не розповсюджуються на спірні правовідносини, оскільки кредитний договір, за яким в іпотеку передавалось нерухоме майно Боржника, був укладений у 2008 році - до внесення відповідних змін у ст. 47 згаданого закону. Крім цього апеляційний суд вказав, що результати аукціону не були оскаржені іпотекодержателем у встановлені законом строки, а згода на застосування методу заниження ціни при продажу майна Підприємця надана зборами комітету кредиторів.

Заперечуючи вказані висновки апеляційного суду, Банк зазначає, що не було дотримано порядку здійснення на аукціоні зниження ціни продажу майна Боржника і про цей факт Банк, як іпотекодержателя, не було повідомлено. Боржник вказує про необхідність застосування до спірних відносин норм Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011 року № 4212-VІ, а формування ліквідаційної маси з урахуванням проданого нерухомого майна та здійснення на аукціоні заниження ціни продажу є незаконними.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені всупереч норм законодавства.

Так, порядок застосування норм Закону про банкрутство в редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VІ встановлений, зокрема нормами п. 11 Прикінцевих та перехідних положень останнього.

Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Роз'яснення порядку застосування вказаних норм наведено і в п. 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)".

Так, положення Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство (розділ IV Закону "Продаж майна у провадженні у справі про банкрутство" та статті Закону, що визначають процедури санації та ліквідації), застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено до набрання ним чинності, з урахуванням викладеного у пункті 33 цього Інформаційного листа. Якщо процедура продажу майна боржника розпочата до набрання чинності Законом, то вона повинна бути завершена в порядку, передбаченому у попередній редакції Закону, в разі якщо станом на 19.01.2013 здійснено публікацію оголошення про продаж майна або комітетом кредиторів встановлено порядок реалізації майна боржника.

Водночас положення Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство (оцінка майна, яке підлягає продажу; передання активів боржника, які залишаються не проданими на час закінчення ліквідаційної процедури тощо), застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено до набрання ним чинності, тобто до 19.01.2013. При цьому розпочата до набрання чинності Законом процедура продажу майна боржника повинна бути завершена в порядку, передбаченому у попередній редакції Закону, в разі якщо станом на 19.01.2013 здійснено публікацію оголошення про продаж майна або комітетом кредиторів встановлено порядок реалізації майна боржника.

Судами обох попередніх інстанцій було встановлено, що процедура ліквідації та продажу майна Боржника (публікація оголошення про продаж, проведення аукціону в порядку норм ст. 30 Закону про банкрутство) розпочалась та торги були проведені 29.10.2012 року - до набрання чинності з 19.01.2013 року норм Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011 року № 4212-VІ.

26.02.2013 року була укладена угода з купівлі-продажу проданого на спірному аукціоні у 2012 році нерухомого майна Боржника.

У зв'язку із цим слід погодитись із правомірним висновком апеляційного суду про відсутність правових підстав для застосування у даній справі положень Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011 року № 4212-VІ під час вирішення питання щодо законності проведення торгів та реалізації майна Підприємця.

Стосовно порядку формування ліквідаційної маси Підприємця колегія суддів вказує про таке.

Відповідно до змін, внесених згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 року, в ч. 7 ст. 47 Закону про банкрутство законодавець визначив, що у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Ці зміни набули чинності з 15.10.2011 року. При цьому, в п. 2 Прикінцевих положень закону від 22.09.2011 року вказано, що дія цього закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

До внесення цих змін норми Закону про банкрутство не встановлювали обмежень при формуванні ліквідаційної маси після визнання громадянина-підприємця банкрутом окрім тих, що передбачені цивільним процесуальним законодавством України (майно, на яке не може бути звернено стягнення).

Також слід зазначити, що в силу приписів ст. 572 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про іпотеку" зобов'язання, що виникають на підставі договору іпотеки, носять похідний, а не самостійний характер. Отже, якщо за договором іпотеки забезпечується виконання зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору, то ці правовідносини за своєю правовою природою носять нерозривний характер.

Як вбачається з матеріалів справи, договір іпотеки, за яким Банку було передано в іпотеку майно Боржника - кафе з прибудовою, розташоване за номером 46 по вул. Козицького в м. Вінниці, був укладений 12.08.2008 року, тобто до набрання з 15.10.2011 року чинності внесених в ч. 7 ст. 47 Закону про банкрутство зазначених вище змін.

Таким чином, відсутні правові підстави для невключення до складу ліквідаційної маси Боржника згаданого нерухомого майна, що належить Підприємцю, правомірного висновку про що дійшов в своїй постанові апеляційний суд. А тому і встановлений апеляційним судом факт продажу правомірно включеного до ліквідаційної маси нерухомого майна Підприємця на спірному аукціоні не суперечить вимогам законодавства.

Що ж до ціни, за яку був здійснений продаж вказаного майна на спірному аукціоні, колегія і в цій частині підтримує висновки апеляційного суду у зв'язку із наступним.

Нормами ч. 1 ст. 181 Закону України Закону "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", приписи якого застосовувались при проведенні продажу на спірному аукціоні нерухомого майна Боржника, визначають, що під час проведення аукціону за методом зниження ціни можливе зменшення початкової ціни об'єкта. Ціна продажу об'єкта на аукціоні за методом зниження ціни може знижуватися до рівня фактичного попиту без обмеження мінімальної ціни продажу.

Саме такий метод продажу, із посиланням на норми згаданої статті, був узгоджений та затверджений рішенням зборів комітету кредиторів, що відбулись 26.10.2012 року, на яких був присутній, у тому чилі і представник Банку, який також підписав відповідний протокол (т. 4 а.с. 103-106). Обставини здійснення публікації оголошення про проведення спірних торгів 29.10.2012 року та направлення окремого повідомлення Банку, як іпотекодержателю, про такі торги (ч. 5 ст. 31 Закону про банкрутство) були встановлені судами (4 а.с. 198-199). А тому є неналежним аргумент Банку про те, що його не було повідомлено та з ним не узгоджено порядок проведення спірних торгів та щодо ціни продажу нерухомого майна Боржника.

Отже, скаржники не спростували правомірність зроблених апеляційним судом в оскаржуваній постанові висновків, а тому касаційний суд підтримує законний та такий, що відповідає обставинам справи, висновок цього суду про відому у задоволенні вимог про визнання недійсними торгів з продажу нерухомого майна Підприємця та про визнання недійсним укладеного за результатами такого продажу договору.

За таких обставин справи касаційні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому оскаржувана постанова цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 31, 30, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін), п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 року № 4212-VІ, ст. 181 Закону України Закону "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст.ст. 1, 3 Закону України "Про іпотеку", ст. 572 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 р. у справі № 15/53/2011/5003 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанову виготовлено та підписано 12.06.2014 року.