ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 904/121/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Корнілової Ж.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.01.17у справі№904/121/16господарського судуДніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка"доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"проскасування оперативно-господарських санкційза участю представників від:позивачаПавлової Н.Ф. (дов від 30.12.16),відповідачаПідуста О.М. (дов від 14.14.16)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Євраз Суха Балка" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про відсутність у відповідача права на нарахування ПДВ на суму 135 977,27 грн. за перевищення договірної величини споживання електроенергії за період листопад 2012 року по жовтень 2014 року.

Справа розглядалася судами неодноразово. За результатом останнього судового розгляду, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.16 (суддя Манько Г.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.01.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Науменко І.М., судді: Кощеєв І.М., Кузнецов В.О.), позов задоволено повністю, з посиланням на те, що сплата двократної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величиною електроенергії є господарсько-правовою відповідальністю за порушення у сфері господарювання і за своєю природою є штрафною санкцією, а не додатковою компенсацією вартості товарів, а тому вона не є базою оподаткування у розумінні положень Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із постановою у справі, відповідач просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Скаржник вважає, що оскільки двократна вартість електроенергії, що сплачується споживачами у зв'язку з перевищенням договірної величини споживання або договірної величини потужності електроенергії, є підвищеною платою за використану з порушенням режимів споживання електроенергії, така оплата є додатковою компенсацією вартості електроенергії, а тому згідно з абз.2 п.188.1 ст.188 ПК України включається до договірної (контрактної) вартості електроенергії і, відповідно, до бази оподаткування ПДВ.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 03.11.05 позивачем і відповідачем укладено договір №108/05-ц/1613 про постачання електроенергії, (від 08.02.11 листом №1119-кд відповідач повідомив про зміну номеру договору на №37Ц.) (а.с.14-22 т.1),за умовами якого відповідач постачає електроенергію позивачу, а останній оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно умов договору і додатковими угодами до нього, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 5.2.2 договору передбачено, що споживач у разі перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності несе відповідальність згідно зі ст.26 ЗУ "Про електроенергетику".

Згідно з п.6.10 договору граничні величини споживання електропотужності доводяться енергопостачальником до споживача як договірні величини письмовим повідомленням не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду.

Протягом оскаржуваного періоду відповідачем складалися акти з контролю електропотужності, якими встановлено перевищення договірної величини потужності. На підставі цих актів ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" оформив податкові накладні. При цьому у двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду та договірною величиною потужності, до бази оподаткування відповідачем включено ПДВ. За вказаний період сума перевищення договірної величини споживання електропотужності виставлена відповідачем склала 815 863,67 грн., у тому числі ПДВ - 135 977,27 грн., яка сплачена позивачем на користь відповідача у повному обсязі. (а.с.34-94 т.1).

Посилаючись на те, що плата за перевищення договірної величини потужності у двократній вартості різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду та договірною величиною потужності, є оперативно-господарською санкцією, на яку відповідно п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України не нараховується ПДВ, позивач просив скасувати нарахування ПДВ за перевищення договірних величин електропотужності, нарахованого на оперативно-господарську санкцію за вказаний період.

Суди обох інстанцій дійшли висновку про задоволення позову, оскільки внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо встановленої договірної величини споживання електроенергії за період листопад 2012 року по жовтень 2014 року у позивача виникає право на стягнення з відповідача не вартості фактично спожитої електроенергії (що передбачено умовами договору як господарське зобов'язання), а двократної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величиною, а тому остання є видом відповідальності, результатом чого для відповідача є настання несприятливих економічних наслідків у вигляді зменшення матеріальних благ. Вказана санкція є господарсько-правовою відповідальністю за порушення у сфері господарювання і за правовою природою є штрафною санкцією у розумінні приписів ст.230 ГК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду попередніх інстанцій вірними, зважаючи на наступне.

За змістом п.6 Порядку постачання електроенергії споживачам, затвердженого постановою КМУ від 24.03.99 №441, передбачено, що місцеві енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електроенергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електроенергії на наступний рік за місяцями (кварталами).

Наразі, додатком до договору 1А про постачання електроенергії №37Ц від 03.11.05 ,встановлені обсяги споживання електропотужності на: 2012 рік у розмірі 25 000 кВт/міс., 2013 рік у розмірі 25 000 кВт/міс. і на 2014 рік у розмірі 24 000 кВт/міс. (а.с.40-51 т.2).

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що за вказаний період вбачається перевищення граничних норм споживання.

Окрім того, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правову природу заборгованості, за якою стягується двократна вартість за перевищення договірних величин споживання електроенергії, яка, на думку судів, є оперативно-господарською санкцією у розумінні ст.235 ГК України.

Відповідно до ст.235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Ч.1 ст.236 ГК України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо. Відповідно до ч.2 ст.236 ГК України перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що рішення постачальника електроенергії про донарахування споживачу 815 863,67 грн. вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією.

Втім, стягнення відповідачем 815 863,67 грн., включало у собі ПДВ на суму 135 977,27 грн. При цьому, судами перевірена законність нарахування Обленерго ПДВ на оперативно-господарську санкцію і визнано такі дії протиправними.

Статтею 185 Податкового кодексу України, визначені об'єкти нарахування ПДВ. Судами вірно встановлено, що санкції (у тому числі, оперативно-господарські) до них не відносяться. А тому висновки, покладені в основу оскаржуваних судових рішень, є вірними і такими, що ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні обставин справи й відповідних доказів у ній.

Колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки вона прийнята при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.01.17 у справі №904/121/16 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С.В. Бондар

Ж.О. Корнілова