Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Справа № 910/5918/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Державного територіального галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"на постановувід 02.09.2015 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/5918/15-г господарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "Лендгранд"доДержавного територіального галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"простягнення 43978,34 грн.за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: Куліковського В.В., дов. від 30.06.2015 №1467-НЮ;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.2015 (суддя С.Мудрий), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 (судді Б. Ткаченко, В. Зеленін, Е. Шевченко) позов задоволено, стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на користь приватного підприємства "Лендгранд" суму основного боргу в розмірі 30 940,00 грн., пеню в розмірі 2 187,84 грн. індекс інфляції в розмірі 11 169,52 грн., 3% річних в розмірі 1 869,12 грн. та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, Державне територіальне галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця" - відповідач у справі, - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вважає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема ст.ст. 598,599,614 ЦК України, ст. 202 ГК України. На думку скаржника, немає правових підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки залізниця оплатила надані за спірним договором послуги із запізненням з підстав, які від неї не залежали. Судами не дотримано вимог ст. 43 ГПК України та не надано належної юридичної оцінки платіжному дорученню від 27.07.2015 №2602, яким відповідач сплатив наявний борг у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

08.12.2008 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (далі - замовник, відповідач, ДТГО «Південно-Західна залізниця») та Приватним підприємством «Лендгранд» (далі - виконавець, позивач, ПП «Лендгранд») укладено договір проектно-вишукувальних робіт № ПЗ/ЗС-083368/НЮ (далі - договір).

За умовами договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати комплекс проектно-вишукувальних робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право постійного користування земельними ділянками ДТГО «Південно-Західна залізниця» в адміністративних межах Жищинецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області загальною площею 47,5 га.

18.12.2014 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору (далі - додаткова угода № 1), якою внесені зміни та доповнення до договору.

Відповідно до п. 1.1 договору в редакції Додаткової угоди № 1 замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати вишукувальні роботи з виготовленням технічного звіту по топографо-геодезичних роботах (кадастрова зйомка місцевості вздовж залізниці на лінії Ярмолинці-Гусятин) та виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» для розміщення та обслуговування будівель і споруд залізничного транспорту в адміністративних межах Жищинецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області площею 47,5 га та зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі».

Згідно з п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 передбачено, що початок робіт починається з дня підписання сторонами договору.

Пунктом п. 2.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 встановлено завершення робіт - 01.05.2015 року з правом дострокового виконання робіт, про що сторонами договору підписується відповідний акт.

У відповідності до п. 2.5 договору в редакції додаткової угоди № 1 роботи за цим договором вважаються виконаними належним чином і підлягають негайному прийманню їх замовником та оплаті по стадіям з моменту виконання наступних дій виконавцем:

1 стадія:

1) передача виконавцем замовнику 1 (одного) примірника технічного звіту з кадастрової (горизонтальної) зйомки в електронному вигляді та на паперових носіях по акту здачі-приймання виконаних робіт;

2 стадія:

1) передача виконавцем замовнику 2 (двох) примірників погодженої технічної документації документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі( на місцевості) (по кожній адміністративно-територіальній одиниці окремо) по акту здачі-приймання виконаних робіт;

2) передача виконавцем замовнику Витягу з державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки з копією акта приймання-передачі документації до Державного фонду документації із землеустрою відповідного Держземагенства по акту здачі-приймання документів.

В такому разі роботи підлягають негайному прийманню їх замовником. Замовник самостійно отримує у відповідному районному органі державної реєстрації прав або територіальному органі Державної реєстраційної служби Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (земельна ділянка) та сплачує всі необхідні платежі, пов'язані з їх державною реєстрацією.

Пунктами 3.4.1 та 3.4.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 визначено, що протягом 30-ти банківських днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт по І стадії замовник здійснює оплату виконаних робіт в розмірі 50 % від суми договору. Протягом 30-ти банківських днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт по II стадії замовник проводить повну оплату виконаних робіт.

18.02.2013 року сторонами підписано та скріплено печатками акт здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 01.02.2013 року, за яким позивач передав, а відповідач, в особі начальника відокремленого підрозділу "Жмеринська дирекція залізничних перевезень" Любініна А.О., прийняв належним чином виконані роботи, які підлягають оплаті протягом 30-ти банківських днів в сумі 30 940,00 грн. без ПДВ.

Доказів перерахування відповідачем вказаної суми у відповідний строк суду надано не було.

За встановленого, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для стягнення суми основного боргу в розмірі 30 940,00 грн.

Також, встановивши прострочення по сплаті заборгованості, суди попередніх інстанцій задовольнили вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача 2 187,84 грн. пені, 1 869,12 грн. 3% річних та 11 169,52 грн. інфляційних втрат.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Нормами ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судами встановлено, що 08.12.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір №ПЗ/ЗС-083368/НЮ на виконання проектно-вишукувальних робіт.

Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

За приписами ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Прийняття робіт оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ст. 882 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що позивач виконав роботи у встановлений у договорі строк. В матеріалах справи наявний акт здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 01.02.2013. Вартість робіт складає 30 940,00 грн. без ПДВ. Оскільки на момент розгляду справи відповідачем не подано доказів проведення оплати прийнятих за актом № 1 від 01.02.2013 робіт, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судами ст.ст. 598 (підстави припинення зобов'язання), 599 (припинення зобов'язання виконанням), 614 (вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання) ЦК України, ст. 202 (загальні умови припинення господарських зобов'язань) ГК України.

Так, під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій відповідач не порушував питання про те, що зобов'язання по оплаті наданих йому послуг виконано. Ним не було спростовано позовні вимоги позивача про наявність боргу. Не надано жодних доказів того, що оплата була здійснена.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що судами не було надано належної юридичної оцінки платіжному дорученню від 27.07.2015 №2602, яким відповідач сплатив наявний борг у повному обсязі з тих підстав, що вказане платіжне доручення в матеріалах справи відсутнє. Відповідач додав його копію до касаційної скарги. Однак, в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів констатує, що при розгляді даної справи, судами було повністю дотримано вимоги ст. 43 ГПК України та досліджено усі наявні в матеріалах справи докази.

Щодо вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Так, приписами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 6.2 договору сторони погодили, що за не своєчасне здійснення розрахунків за договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки.

Приписами ч.2 ст. 625 ЦК України врегульовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та те, що судами встановлено факт прострочки виконання зобов'язання з оплати робіт по договору, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Таким чином, колегія суддів констатує, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням до них діючих норм матеріального права. Суди повно та всебічно дослідили наявні в матеріалах справи докази та прийняли обґрунтовані та законні рішення. Підстави для їх скасування та прийняття нового рішення у справі - відсутні. Доводи скаржника колегією суддів відхиляються як такі, що не знайшли свого підтвердження.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіального галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун