Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Справа № 910/780/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В., Корсак В. А.

розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.06.2016р. у справі№910/780/16 господарського судуміста Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "Київенерго"докомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києвапро за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 28 216,87 грн. пр. Левченко В.І. - дов. №91/2015/11/11-8 від 11.11.15р. пр. Гаркавенко С.В. - дов. №91/2015/11/11-3 від 11.11.15р. пр. Зацепін С.С. - дов. №47-11 від 04.01.16р.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва про стягнення з відповідача на користь позивача 23032,85грн. боргу за спожиту теплову енергію, 4720,23грн. інфляційних втрат та 463,79грн. 3% річних.

Рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2016р. (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016р. (судді Гончаров С.А., Сулім В.В., Тищенко О.В.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Також, публічне акціонерне товариство "Київенерго" подало до Вищого господарського суду України додаткові пояснення, до яких долучило лист №029/53/1/10292 від 28.08.2015р., який відсутній в матеріалах справи і не був предметом розгляду в судах попередніх інстанцій, тому на підставі ст.1117 ГПК України вказаний лист касаційним судом не розглядаються і не враховуються при розгляді касаційної скарги, а приєднуються до матеріалів справи.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 26.12.2003р. було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №510150 (далі - договір).

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води, а відповідач зобов'язався оплатити вартість спожитої теплової енергії в порядку і строки, передбачені цим договором.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється, відповідно до п.5.1 договору, розрахунковим способом згідно з договірними навантаженнями, за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

На підставі п.5 додатку 4 до договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та рахунок, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно із п.2 Додатка 4 до договору, відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що свої зобов'язання за зазначеним договором відповідач не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка становить 23032,85грн. за лютий-квітень 2015 року по договору №510150 (нежитловий будинок за адресою: м.Київ, вул. Шумського, 6-Б).

При цьому, судами встановлено, що договір між сторонами укладався виходячи з того, що підприємство відповідача на момент укладання договору було балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду Дніпровського району міста Києва та зобов'язано було забезпечити належне теплопостачання для кінцевих споживачів (фізичних та юридичних осіб) розташованих в будівлі.

17.06.2013р. Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією було прийнято розпорядження №335 "Про організаційно-правові заходи щодо обслуговування житлового та нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації".

Згідно із вказаним розпорядженням житловий та нежитловий фонд територіальної громади міста Києва, який переданий до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, був з 02.09.2013р. переданий на праві господарського відання комунальному підприємству "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва". В тому числі була передана нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шумського, 6-Б.

В квітні 2014 року, законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" №1198-VII було внесено зміни до закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до цих змін виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація), тобто ПАТ "Київенерго".

Згідно із ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг.

Враховуючи наведені зміни, суди дійшли до висновку, що підприємство відповідача не є а ні балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, а ні виконавцем послуг з постачання теплової енергії, а тому позбавлено на законодавчому рівні здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги (включаючи теплопостачання). Як наслідок підприємство відповідача втратило підстави виступати стороною в договорі.

Разом з тим позивач, як виконавець послуг був зобов'язаний укласти прямі договори на послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання з безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинити інші дії передбачені законодавством України.

Також, судами встановлено, що відповідач листами №47-3579 від 07.08.2014р., №47-4855 від 24.11.2014р., №47-831 від 25.02.2015р. та №4-1585 від 19.05.2015р. звертався до позивача з вимогою розірвати договір (копії), та неодноразово наголошував про зміну балансоутримувача та неможливість здійснювати будь-які нарахування кінцевим споживачам. Більш того, позивача було повідомлено про те, що відповідач розірвав з кінцевими споживачами договірні відносини.

Однак, позивач листом №029/53/8271 від 26.08.2014р. згоду на розірвання договору не надавав, повідомивши відповідача про те, що ПАТ "Київенерго" не здійснює роботу щодо надання послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання нежитловим приміщенням, тому питання щодо розірвання договорів є недоцільним.

Виходячи зі змісту відповіді позивача, суди дійшли до висновку, що останній не надавав послуги теплопостачання відповідачу і як наслідок не повинен здійснювати нарахування за договором в спірному періоді лютий 2015 року - травень 2015 року.

Окрім того, судами встановлено, що позивач в грудні 2014 року виставив рахунки на оплату за спожиту теплову енергію по нежитловому приміщенню, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Шумського, 6-Б безпосередньому споживачу та балансоутримувачу - КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва", підтверджуючи таким чином споживання теплової енергії новим балансоутримувачем. Рахунки та акти наданих послуг були передані відповідачем балансоутримувачу листом №47-338 від 29.01.2015р.

Разом з тим, за період лютий - травень 2015 року розрахункові документи від позивача на адресу відповідача не надходили, а про нарахування за цей період відповідач дізнався з позовної заяви та доданих до неї документів.

Крім того, новий балансоутримувач - КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" звертався листом №103/46-221 від 19.01.2015р. до ПАТ "Київенерго" з проханням підключити опалення до нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Шумського, 6-Б.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що неможливість виконання зобов'язання з боку відповідача, полягає у внесені змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", який імперативно визначає виконавця послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення, а саме: "Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).".

Відповідач за статутом не здійснює господарську діяльність з теплопостачання та не є теплопостачальною організацією в розумінні Закону України "Про теплопостачання" та інших нормативних актів.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії" від 10.08.2012р. №278 вид господарської діяльності у сфері теплопостачання та у сфері послуг з централізованого водопостачання та водовідведення підлягає ліцензуванню.

Таким чином, неможливість виконання зобов'язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками і орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води без наявності відповідної ліцензії, яка у підприємства відповідача відсутня.

Згідно із ст.607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

За таких підстав, суди дійшли до висновку, що нарахування за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді в період з лютого 2015 року по квітень 2015 року були здійснені позивачем безпідставно.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016р. у справі №910/780/16 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

В. Корсак