Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року Справа № 904/6182/2013

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Білошкап О.В., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на окрему ухвалу у справі господарського суду Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 року №904/6182/2013 Дніпропетровської області

за заявою до Голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Артеміда" Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Артеміда"провизнання банкрутом

Представники сторін у судове засідання не з'явились.

В С Т А Н О В И В:

10.02.2014 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом розглянуто апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2013 року у справі №904/6182/2013 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Артеміда" та за результатами розгляду прийнято постанову, якою апеляційне провадження за скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, припинено.

Разом з тим, оцінюючи матеріали справи, колегія суддів (Головуючий суддя - Кузнецов В.О., судді - Павловський П.П. та Науменко І.М.) Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що заявник апеляційної скарги недобросовісно використав свої процесуальні права, надані йому ст. 22 ГПК України, та винесла окрему ухвалу від 10.02.2014 року, у даній справі, якою зобов'язала керівника Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області вжити необхідні заходи по усуненню недоліків в роботі відповідальних за правову роботу посадових осіб податкового органу щодо виконання процесуальних документів суду.

Про вжиття вказаних заходів зобов'язано повідомити Дніпропетровський апеляційний господарський суд у місячний строк.

Не погодившись із окремою ухвалою суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась до Вищого господарського суду України зі скаргою, в якій просить скасувати окрему ухвалу від 10.02.2014 року у справі №904/6182/2013, посилаючись на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм ст. 90 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Апеляційним господарським судом встановлено, що після надходження апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Дніпропетровським апеляційним господарським судом 26.12.2013 року було винесено ухвалу про її прийняття до розгляду, зобов'язано сторін забезпечити в судове засідання явку представників. Копія згаданої ухвали цього ж дня надіслана сторонам у справі, що підтверджується відповідним штампом на зворотній стороні даної ухвали.

Ухвалою суду від 08.01.2014 року було розгляд справи відкладено на 22.01.2014 року. Копію цієї ухвали надіслано скаржнику 10.01.2014 року, про що свідчить відповідний штамп на зворотній стороні згаданої ухвали.

Ухвалою суду від 22.01.2014 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги та відкладено розгляд справи до 03.02.2014 року. Копію цієї ухвали надіслано скаржнику 23.01.2014 року, що підтверджується відповідним штампом на зворотній стороні згаданої ухвали.

Ухвалою суду від 03.02.2014 року розгляд справи відкладено до 10.02.2014 року.

Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення копії ухвал суду від 26.12.2013 року, від 08.01.2014 року та від 22.01.2014 року своєчасно отримані скаржником, але останній в жодне судове засідання не з'явився.

Заявник касаційної скарги стверджує, що ухвалу місцевого господарського суду від 26.12.2013 року про призначення судового засідання на 08.01.2014 року, останнім отримано лише 10.01.2014 року, що підтверджує вхідний реєстраційний №416/10 податкового органу, проставлений на примірнику отриманої ухвали.

Примірник ухвали суду першої інстанції від 08.01.2014 року про відкладення розгляду справи на 22.01.2014 року, податковим органом було отримано вчасно, проте його представник у судове засідання з розгляду справи №904/6182/13 не з'явився, оскільки був зайнятий у судових засіданнях з розгляду інших справ, які призначені Дніпропетровським апеляційним господарським судом на 22.01.2014 року та співпали за часом у слуханні.

Заявник, також, стверджує, що ухвалу суду першої інстанції від 22.01.2014 року про продовження строку розгляду апеляційної справи та відкладення судового засідання на 03.02.2014 року податковим органом отримано після 14-00 год. 03.02.2014 року, тоді як судовий розгляд призначено на 10-15 год., що підтверджується вхідним реєстраційним №3227/10 податкового органу, проставлений на примірнику отриманої ухвали.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає наведені у касаційній скарзі доводи такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у оскаржуваній окремій ухвалі, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу, окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу.

Окрема ухвала є засобом реагування господарського суду на виявленні під час судового розгляду порушення законності або суттєвих недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, їх працівників чи посадових осіб.

Господарський суд здійснює не тільки розгляд справ, але й виконує превентивну роботу по впливу, за допомогою окремих ухвал, на організації, які порушують законодавство.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим. Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання. Окрему ухвалу як різновид судового акта може бути винесено не лише судом першої інстанції, а й судами апеляційної чи касаційної інстанцій у разі виявлення судом порушень законів та інших нормативно-правових актів.

Таким чином, підставою для винесення окремої ухвали є встановлення судом при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліків в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу. Тобто, окрему ухвалу може бути винесено лише, якщо зазначені обставини виявлені під час розгляду справи.

Відповідно ст.124 Конституції України, ч.1 ст.4-5 ГПК України судові рішення, в тому числі ухвали суду, є обов'язковими для виконання на всій території України. Невиконання вимог, зокрема, ухвал господарських судів, тягне відповідальність, встановленому Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Основним завданням судочинства в господарських судах є захист економічних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, сприяння зміцненню законності у цій сфері та розгляду справи у встановлені строки незалежним та незацікавленим судом. Необґрунтоване затягування процесу перешкоджає своєчасному здійсненню правосуддя, що не узгоджується із засадами господарського судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана окрема ухвала суду апеляційної інстанції від 10.02.2014 року у даній справі мотивована тим, що позиція державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровські області щодо ігнорування вимог ухвал суду та участі в судових засіданнях, свідчить про недобросовісне використання ним процесуальних прав, неналежне юридичне супроводження справи у суді, та розцінюється як навмисне затягування розгляду справи скаржником, з огляду на те, що згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення копії ухвал суду від 26.12.2013 року, від 08.01.2014 року та від 22.01.2014 року у даній справі своєчасно отримані скаржником, але останній в жодне судове засідання не з'явився.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновків, що вказані порушення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровські області свідчать про наявність в її діях зловживання своїми процесуальними правами та є підставою для винесення окремої ухвали, якою скаржника має бути повідомлено про вказані недоліки з метою вжиття відповідних заходів та в подальшому забезпечення беззаперечного додержання вимог, покладених на нього, як нормами процесуального законодавства так і винесеними судом процесуальними документами.

Слід відзначити, що встановлення факту наявності таких недоліків та зловживання сторони правом віднесено на розсуд суду. Суд касаційної інстанції погоджується з висновком Дніпропетровського апеляційного господарського суду, що систематична відсутність забезпечення представництва податкового органу у судових засіданнях та дій щодо письмового повідомлення суду про неявку у судове засідання свідчить про зловживання заявником процесуальними правами.

За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтованого застосував надані ст. 90 ГПК України повноваження щодо винесення окремої ухвали у тому числі з метою недопущення вчинення подібних порушень у майбутньому.

Тому окрема ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 року у справі №904/6182/2013 є обґрунтованою, правових підстав для її скасування, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 90, 1115, 1117, 1119 - 11113 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровські області залишити без задоволення.

Окрему ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 року у справі №904/6182/2013 залишити без змін.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді О.В. Білошкап

В.Ю. Поліщук