Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 21/5005/4856/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Ходаківської І.П., Сибіги О.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2016у справі№ 21/5005/4856/2012господарського суду Дніпропетровської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доМіського комунального підприємства "Дніпропетровські теплові мережі"на діїВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення заборгованості за спожитий природний газв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача: Міністерства юстиції України:не з'явились не з'явились Дуда Ю.М.(довір.№20-22/662 від 30.12.2013)В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2016 (суддя Соловйова А.Є.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Герасименко І.М., судді - Дмитренко Г.К., Джихур О.В.) від 18.08.2016, по справі №21/5005/4856/2012 відхилено скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення 05.04.2016 постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №47971732 з примусового виконання наказу №21/5005/4856/2012 та визнання недійсною постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. від 05.04.2016 про закінчення виконавчого провадження ВП №47971732 з примусового виконання наказу №21/5005/4856/2012.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати ухвалені по справі судові акти та скаргу задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.4, 43, 47, 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Позивач та відповідач не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника Міністерства юстиції України, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" про стягнення заборгованості у розмірі 24422140,94грн, з яких: 20870324,10грн основна заборгованість, 208703,24грн інфляційні втрати, 1577567,66грн пені, 304623,25грн три проценти річних, 1460922,69грн 7% штрафу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської від 09.12.2014 припинено провадження у справі в частині стягнення з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" 75000,00грн основного боргу; позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Міського Комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 20795324,10грн основного боргу, 304623,25грн три проценти річних, 156042,50грн пені, 208703,24грн інфляційних втрат, 146092,27грн штрафу, 64137,10грн судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 по вищевказаній справі, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2014 змінено, викладено абзац 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 20795324,10грн основного боргу, 304623,25грн три проценти річних, 709905,45грн пені, 208703,24грн інфляційних втрат, 657415,21грн штрафу, 64137,10грн судового збору за подання позовної заяви". В іншій частині рішення суду залишено без змін, присуджено до стягнення з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 28259,92грн за подання апеляційної скарги; видачу наказів доручено Господарському суду Дніпропетровської області.

29.04.2015 на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 видано накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2015 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 у справі №21/5005/4856/2012 залишено без змін.

Накази по даній справі були направлені до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

26.06.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером І.А. за заявою стягувача відкрито виконавче провадження ВП №47971732 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №21/5005/4856/2012 від 29.04.2015 про стягнення з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 20795324,10грн основного боргу, 304623,25грн три проценти річних, 709905,45грн пені, 208703,24грн інфляційних втрат, 657415,21грн штрафу, 64137,10грн судового збору за подання позовної заяви.

05.04.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою А.Н. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №47971732 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №21/5005/4856/2012 від 29.04.2015 в зв'язку зі сплатою боржником боргу та виконавчого збору.

17.05.2016 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій позивач просив суд визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення 05.04.2016 постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №47971732 з примусового виконання наказу №21/5005/4856/2012 та визнати недійсною зазначену постанову відділу ДВС.

В обґрунтування поданої заяви, позивач зазначив, що на момент закінчення виконавчого провадження ВП №47971732 в обліку стягувача відображений залишок боргу за виконавчим документом №21/5005/4856/2012 у розмірі 1866560,34грн.

Відмовляючи в задоволенні заяви позивача, суди правомірно виходили з такого.

Згідно з ст.ст.1, 11 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.8 ч.1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Також відповідно до статті 50 вищевказаного Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 09.07.2015 по 29.03.2016 боржником здійснювалось виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №21/5005/4856/2012 від 29.04.2015, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах виконавчого провадження ВП №47071732. Дослідивши копії матеріалів виконавчого провадження ВП №47971732 судами попередніх інстанцій встановлено, що наказ Господарського суду Дніпропетровської області №21/5005/4856/2012 виконаний в повному обсязі, а також здійснено погашення виконавчого збору.

Відтак, висновок попередніх судових інстанцій про правомірність дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №47971732 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №21/5005/4856/2012 від 29.04.2015, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.

Доводи скаржника про те, що на момент отримання ним постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №47971732 від 05.04.2016, кошти за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №21/5005/4856/2012 на рахунок стягувача в повному обсязі не надходили та в обліку заявника відображений залишок боргу за вказаним виконавчим документом у розмірі 1866560,34грн, колегією суддів не приймаються, оскільки за оцінкою судів позивачем в попередніх судових інстанціях не було надано належних та допустимих доказів наявності боргу за наказом №21/5005/4856/2012 у зазначеній вище сумі, незважаючи на те, що згідно протоколу судового засідання від 07.06.2016, такі докази вимагав надати місцевий господарський суд.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, твердження скаржника про те, що перерахування відповідачем грошових сум з таким призначенням платежу як розподіл коштів на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 унеможливлює зарахування позивачем сплачених сум на погашення інфляційних, річних та штрафних санкцій, стягуваних за спірним наказом, колегія суддів вважає необґрунтованим, адже Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладені спеціальні обов'язки, затверджений наведеною постановою на виконання ст.19-1 Закону України "Про теплопостачання", якою встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні організації в уповноваженому банку; оплата теплової енергії на інші рахунки забороняється. Таким чином нормою закону та приписами порядку лише передбачено дисципліну здійснення оплати теплової енергії на поточні рахунки із спеціальним режимом використання теплопостачальної організації, відкриті останньою в уповноваженому банку, проте ними не передбачено черговості зарахування таких коштів, зокрема, не передбачено зарахування коштів тільки на погашення основного боргу. Крім того, скаржник не наводить рахунку, на якій мають сплачуватись санкції, які виникли у зв'язку з несвоєчасною сплатою основного боргу, інфляційні втрати та річні, а також не доводить, що останні не є коштами по оплаті теплової енергії.

З урахуванням викладеного постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 по справі №21/5005/4856/2012 підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, ч.1 ст.11110, ст.ст.11111, ст.11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 у справі № 21/5005/4856/2012 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді І. Ходаківська

О. Сибіга