Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року Справа № 5002-7/758-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від стягувачане з'явились;від боржникаТкаченко Р.О.;від ДВССтирник Є.В.;розглянувши касаційну скаргу Державної виконавчої служби Українина ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2013 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 рокуза скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт"на постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Українипростягнення виконавчого зборуу справі № 5002-7/758-2012 Господарського суду Автономної Республіки Кримза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - 1. ОСОБА_6 2. ОСОБА_7 3. ОСОБА_8 4. Приватного акціонерного товариства "Санаторій Карасан" 5. ОСОБА_9простягнення 26 985 080,02 грнВСТАНОВИВ:

23.07.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Реал Естейт" (далі - ТОВ фірма "Реал Естейт", боржник) подало до Господарського суду Автономної Республіки Крим скаргу на постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України (далі - Відділ примусового виконання рішення) Юхименко О.С. від 27.06.2013 року про стягнення з ТОВ фірма "Реал Естейт" виконавчого збору.

В обґрунтування вимог скарги заявник зазначив, що дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішення по винесенню постанови від 27.06.2013 року про стягнення виконавчого збору є неправомірними, оскільки в порушення ч. 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадились державним виконавцем не за місцезнаходженням постійно діючого органу боржника, який знаходиться у м. Сімферополь, а у місті Києві.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2013 року (суддя Дворний І.І.) скаргу задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішення Юхименко О.С. по винесенню постанови від 27.06.2013 року про стягнення виконавчого збору. Визнано недійсною постанову Відділу примусового виконання рішення від 27.06.2013 року про стягнення виконавчого збору.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року (судді : Волков К.В. (головуючий), Борисова Ю.В., Гонтар В.І.) ухвала місцевого господарського суду від 24.09.2013 року залишена без змін.

Державна виконавча служба у касаційній скарзі просить ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції скасувати та відмовити у задоволенні скарги, мотивуючи касаційну скаргу неправильним застосуванням судами норм Закону України "Про виконавче провадження".

ТОВ фірма "Реал Естейт" подало заперечення на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі № 5002-7/758-2012 - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2012 року стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" (надалі - ТОВ фірма "Консоль ЛТД") та ТОВ фірми "Реал Естейт" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (надалі - ПАТ Банк "Київська Русь", стягувач) 22000000,00 грн заборгованості за кредитом, 4408333,35 грн суми боргу по процентам, 301897,35 грн пені, 132000,00 грн інфляційних втрат, 3% річних в сумі 142849,32 грн та 64380,00 грн судового збору, всього : 27049460,02 грн.

На виконання зазначеного судового рішення Господарський суд Автономної Республіки Крим видав наказ від 19.02.2012 року за № 5002-7/758-2012, який банк пред'явив до виконання до Відділу примусового виконання рішень.

05.04.2013 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішення Юхименко О.С. прийняв постанову, якою відкрив виконавче провадження № 37407953 за наказом Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.02.2013 року по справі № 5002-7/758-2012, зобов'язав боржника добровільно, в семиденний термін з моменту винесення (отримання) постанови, виконати рішення суду, та постановив при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

У подальшому державний виконавець Відділу примусового виконання рішення Юхименко О.С. виніс постанову від 27.06.2013 року про стягнення з ТОВ фірми "Реал Естейт" виконавчого збору в розмірі 2704946,00 грн.

Постановивши ухвалу про задоволення скарги ТОВ фірми "Реал Естейт" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішення по винесенню постанови від 27.06.2013 року про стягнення виконавчого збору, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 28, ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", пунктів 4.16.1, 4.16.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, та п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" стягнення виконавчого збору допускається лише після початку його примусового виконання шляхом застосування державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та за умови фактичного примусового виконання судового рішення. Суд встановив, що на момент винесення оскаржуваної постанови від 27.06.2013 року про стягнення виконавчого збору, державний виконавець не вчинив будь-які заходи примусового виконання рішення, визначені у ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", фактично примусове виконання судового рішення не відбулось, і визначена рішенням суду сума боргу не була стягнута з боржника в примусовому порядку, а тому дійшов висновку, що дії державного виконавця щодо винесення постанови від 27.06.2013 року про стягнення виконавчого збору є неправомірними, а постанова про стягнення виконавчого збору - недійсною.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна з таких підстав.

Умови та порядок виконання рішень судів і інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV, який викладено у новій редакції Законом України від 04.11.2010 року № 2677-VI, та Інструкція з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень).

Пунктом 2 наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, який набрав чинність 17.04.2012 року, Інструкцію про проведення виконавчих дій, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 № 74/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.12.99 за № 865/4158 (із змінами), крім пункту 5.11 глави 5, підпункту 5.12.5, абзаців першого - дев'ятого, одинадцятого - двадцять п'ятого підпункту 5.12.6 пункту 5.12 глави 5 щодо підготовки до проведення та проведення щотижневих конкурсів з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна, які продовжують діяти до набрання чинності порядком реалізації арештованого державними виконавцями майна, визнано такою, що втратила чинність.

Отже, при ухваленні судових рішень у справі за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішення по винесенню постанови від 27.06.2013 року про стягнення виконавчого збору суди застосували норми Інструкції про проведення виконавчих дій, яка на момент винесення оскаржуваної постанови втратила чинність, і помилково не застосували норми Інструкції з організації примусового виконання рішень, п.п. 3.7.1 п. 3.7 якої, зокрема, встановлює, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення.

Статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлений порядок стягнення виконавчого збору. Зокрема, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. Ненадання державному виконавцю боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, є достатньою підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Отже, враховуючи те, що рішення суду в межах встановленого законом строку в добровільному порядку виконане не було, і боржник у семиденний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не надав державному виконавцю документальне підтвердження повного виконання рішення, Вищий господарський суд України вважає, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору з боржника є цілком законними та відповідають вимогам чинного законодавства, і підстави для визнання недійсною законної постанови про стягнення виконавчого збору відсутні.

При цьому, доводи ТОВ фірма "Реал Естейт" щодо порушення державним виконавцем ч. 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження", яка встановлює, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна, є безпідставними, оскільки в даному випадку підвідомчість виконавчого провадження визначається п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження", яка встановлює, що на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність дій державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору ґрунтуються на неправильному застосуванні норм Закону України "Про виконавче провадження" та помилковому застосуванні норм підзаконного акту, який втратив чинність. Крім того, приймаючи оскаржувані рішення у справі, суди помилково керувались п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", в якому роз'яснено застосування статей 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження" в старій редакції цього Закону.

Згідно Закону України від 04.11.2010 року № 2677-VI Закон України "Про виконавче провадження" викладено у новій редакції, а тому правові позиції, які викладено у постанові Пленуму Верховного Суду від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", що не узгоджуються з нормами чинного на даний час законодавства України, не можуть враховуватись судами при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби.

За таких обставин, постановлені у справі судові рішення за результатами скарги ТОВ фірми "Реал Естейт" на бездіяльність дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням та неправильним застосування норм матеріального права, а, оскільки, обставини справи не потребують додаткового дослідження, і наявні у матеріалах справи докази не підтверджують неправомірність дій державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору, Вищий господарський суд України вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд та постановити нове рішення про залишення скарги без задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір, сплачений Державною виконавчою службою України при зверненні з апеляційною та касаційною скаргами на ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2013 року у справі № 5002-7/758-2012, підлягає відшкодуванню за рахунок ТОВ фірми "Реал Естейт".

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року та ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2013 року у справі № 5002-7/758-2012 скасувати та прийняти нове рішення.

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України по винесенню постанови від 27.06.2013 року про стягнення виконавчого збору та постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 27.06.2013 року про стягнення виконавчого збору залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт" (95022, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, код 20676633) на користь Державної виконавчої служби України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73, код 37471975) 1147,00 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2013 року у справі № 5002-7/758-2012.

Доручити Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ на виконання цієї постанови.

Головуючий суддя Гончарук П.А.Суддя Кондратова І.Д.СуддяСтратієнко Л.В.