Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року Справа № 910/23592/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 26.03.2015у справі№ 910/23592/14 господарського суду міста Києваза позовом до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача проПублічного акціонерного товариства "БГ Банк" Товариства з обмеженою відповідальністю "Беарс Логістик Центр" 1.Товариство з обмеженою відповідальністю "БМБ Маргарин" 2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло" звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 23 305 419,32 грн.за участю представників сторін:позивача: відповідача: третьої особи 1: третьої особи 1:Завойко Д.І. не з'явились не з'явились не з'явилисьВСТАНОВИВ:

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 (суддя Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло" (далі - ТОВ "ФК "Марко Поло") на рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2015 з доданими до неї матеріалами повернуто заявнику без розгляду на підставі пунктів 3 та 4 частини першої статті 97 ГПК України.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ТОВ "ФК "Марко Поло" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати апеляційному господарському суду для вирішення питання про прийняття його апеляційної скарги до провадження, мотивуючи касаційну скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 17.02.2015 господарським судом міста Києва у даній справі прийнято рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором від 29.08.2007 в рахунок погашення 23 305 419,32 грн заборгованості за кредитним договором № 12 від 22.02.2007.

13.03.2015 до суду першої інстанцій ТОВ "ФК "Марко Поло" надіслано апеляційну скаргу на прийняте у даній справі рішення.

Відповідно до частини першої статті 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2015 оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 23.02.2015. Встановлений статтею 93 ГПК України строк на подання апеляційної скарги закінчився 05.03.2015.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах поданої касаційної скарги відсутнє клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження прийнятого у даній справі рішення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку

Відповідно до частини третьої статті 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржувачем до апеляційної скарги, як доказ сплати судового збору за подання апеляційної скарги, додано квитанцію № 0.0.359774193.1 від 13.03.2015 про сплату 609,00 грн.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини другої вказаної статті розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що позовні вимоги у даній справі полягають у зверненні стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 23 305 419,32 грн, тобто вони мають майновий характер та підлягають вартісній оцінці.

З огляду на вказані вище норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого виковку, що сума судового збору, яка повинна бути сплачена скаржником за подання апеляційної скарги, становить 36 540,00 грн (50% від 73 080,00 грн - максимальна ставка за подання позову майнового характеру в суді першої інстанції з урахуванням оспорюваної суми та розміру мінімальної заробітної плати).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції правомірно повернув апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Марко Поло" та додані до неї документи без розгляду на підставі на підставі пунктів 3 та 4 частини першої статті 97 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 та частини другої статті 11113 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити ухвалу апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт винесено з дотриманням вимог чинного законодавства.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло" залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 у справі № 910/23592/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: Н. Кочерова

В. Саранюк