Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року Справа № 925/2002/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в особі Черкаської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 березня 2014 року у справі № 925/2002/13 Господарського суду Черкаської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, в особі Черкаської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Черкаси, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Черкаси, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_7, Черкаська область, про стягнення 48 022,47 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Дідківський А.С. (дов. № 251/14 від 13.05.14);

відповідача - ОСОБА_6

третьої особи - не з'явився,

в с т а н о в и в:

У грудні 2013 року позивач ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Черкаської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", пред'явив у господарському суді позов до відповідача ФОП ОСОБА_6 про стягнення 48 022,47 грн.

Вказував, що 21.09.07 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитором) та ФОП ОСОБА_6 (позичальником) був укладений кредитний договір № 012/02-2/1324-07, згідно якого він зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 707 000 грн. зі сплатою 13 % річних за користування кредитними коштами та з кінцевою датою повернення до 20.09.17, а позичальник - повернути вказані грошові кошти та проценти за користування кредитом в строки та на умовах, визначених договором.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині сплати процентів за користування кредитними коштами, позивач просив стягнути з відповідача 41 073,38 грн. процентів та 6 949,09 грн. пені, а всього - 48 022,47 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26 грудня 2013 року (суддя Скиба Г.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 березня 2014 року (колегія суддів у складі: Шапрана В.В. - головуючого, Андрієнка В.В., Буравльова С.І.), припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 41 073,38 грн. процентів за користування кредитними коштами та в частині вимог про стягнення 3 769,60 грн. пені.

Відмовлено в задоволенні вимог про стягнення 3 179,49 грн. пені.

Рішення в частині припинення провадження у справі мотивовані посиланнями на стягнення заявлених позивачем 41 073,38 грн. процентів за користування кредитними коштами та 3 769,60 грн. пені з поручителя ОСОБА_7 на підставі рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 12.06.13 у справі № 710/975/13-ц за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_7 про стягнення коштів, про що 12.06.13 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" було видано виконавчий лист.

Судові акти в частині в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 3 769,60 грн. пені, обґрунтовані наявністю виключних підстав для зменшення розміру пені на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України.

У касаційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Черкаської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 526, 554, 629, 651 ЦК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 21.09.07 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитором) та ФОП ОСОБА_6 (позичальником) був укладений кредитний договір № 012/02-2/1324-07, згідно якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 707 000 грн. зі сплатою 13 % річних за користування кредитними коштами та з кінцевою датою повернення до 20.09.17, а позичальник - повернути вказані грошові кошти та проценти за користування кредитом в строки та на умовах, визначених договором.

14.01.10 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та громадянкою ОСОБА_7 (поручитель) був укладений договір поруки № 012/02-2/1324-07оп, згідно якого поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником договірних зобов'язань за кредитним договором № 012/02-2/1324-07 від 21.09.07.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 707 000 грн., які останній, за згодою банку, повернув кредитору достроково, за рахунок продажу заставного майна. Спір про стягнення тіла кредиту відсутній.

Водночас судами встановлено, що рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 12.06.13 у справі № 710/975/13-ц за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_7 про стягнення коштів, позов задоволено, постановлено стягнути з поручителя на користь кредитора 41 073,38 грн. процентів за користування кредитними коштами та 3 769,60 грн. пені.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 41 073,38 грн. процентів за користування кредитними коштами та 3 769,60 грн. пені, вже були стягнуті з поручителя ОСОБА_7 на підставі рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 12.06.13 у справі № 710/975/13-ц, про що 12.06.13 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" було видано виконавчий лист.

Вказані обставини стали обґрунтованою підставою до припинення провадження у справі в означеній частині вимог.

Крім того, п. 10.3 кредитного договору сторони погодили, що за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом, передбачених договором, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за період: з 21.09.12 по 25.10.13 в сумі 6 949,09 грн.

Приписами п. 3 ст. 83 ГПК України унормовано, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Встановивши дійсні обставини справи щодо підстав порушення відповідачем свого грошового зобов'язання в частині сплати процентів за користування кредитними коштами та врахувавши дострокове повернення відповідачем тіла кредиту, суди попередніх інстанцій правильно зменшили розмір пені до 3 769,60 грн. та відмовили в задоволенні решти вимог про стягнення пені в сумі 3 179,49 грн.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на наявність правових підстав до стягнення з відповідача 41 073,38 грн. процентів за користування кредитними коштами та 6 949,09 грн. пені, а також на безпідставне зменшення судами розміру пені, не знайшли свого підтвердження при перегляді справи судом касаційної інстанції, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в особі Черкаської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 березня 2014 року у справі № 925/2002/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.І. Мележик

С.С. Самусенко