Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року Справа № 926/650/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Рогач Л.І.суддівВолковицької Н.О., Фролової Г.М. (доповідача)за участю представників:позивачаДанилевський О.М., дов. від 18.04.14відповідачаБілянський М.І., дов. від 25.12.13розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 05.08.14у справі№926/650/14 господарського суду Чернівецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доМіського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго"простягнення заборгованості в розмірі 12 684 721,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 30.09.2014, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ходаківської І.П., для розгляду касаційної скарги у справі №926/650/14 господарського суду Чернівецької області призначено колегію суддів у складі: головуючий - Рогач Л.І., судді - Фролова Г.М. (доповідач), Яценко О.В.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 02.10.2014, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю суддів Ходаківської І.П., Яценко О.В., для розгляду касаційної скарги у справі №926/650/14 господарського суду Чернівецької області призначено колегію суддів у складі: головуючий - Рогач Л.І., судді - Волковицька Н.О., Фролова Г.М. (доповідач).

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом до Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" про стягнення 8900124,75 грн. основного боргу, 1320649,37 грн. пені, 1598908,13 грн. штрафу, 209447,93 грн. інфляційних втрат та 655590,92 грн. 3% річних. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю природного газу та обґрунтовано приписами статей 525, 526, 549-551, 599, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 24.06.2014 у справі №926/650/14 (суддя Миронюк С.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 (судді: Костів Т.С. - головуючий, Марко Р.І., Данко Л.С.) у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності щодо стягнення пені та штрафу-відмовлено. Заяви відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 50% задоволено, зменшено розмір стягуваної пені та штрафу на 50 %. Позов задоволено частково. Стягнуто з Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" борг у сумі 6400 124,75 грн., 660324,68 грн. пені, 799454,06 грн. штрафу, 209447,93 грн. інфляційних втрат, 665590,92 грн. - 3% річних та 64669,83 грн. судового збору. В частині стягнення 250000 грн. провадження у справі припинено. В решті позовних вимог відмовлено. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що під час слухання справи судом першої інстанції відповідач сплатив заборгованість в сумі 250000 грн., а отже в цій частині провадження у справі підлягає припиненню, доказів сплати іншої частини боргу відповідачем не надано. Задоволені судами також і позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних з огляду на приписи статті 625 Цивільного кодексу України. Водночас суди дійшли висновку про можливість зменшення розміру пені та штрафу на 50% на підставі статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі в частині відмови у стягненні сум пені та штрафу скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, в іншій частині судові рішення залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм права, зокрема, статті 233 Господарського кодексу України, статей 549, 551 Цивільного кодексу України, статей 83, 84 Господарського процесуального кодексу України. Заявник, зокрема, зазначає, що судами не встановлено належним чином винятковості обставин, які є підставою для зменшення штрафних санкцій.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.01.2012 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Міським комунальним підприємством "Чернівцітеплокомуненерго" (покупець) укладено договір на закупівлю природного газу №14/БО-38, за умовами якого продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ у обсязі, зазначеному у пункті 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Згідно з пунктом 4.1 договору оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Згідно з пунктом 7.3 договору у разі порушення покупцем умов пункту 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. Пунктом 9.3 договору встановлено, строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років. Крім того, сторонами укладено додаткову угоду №1 від 27.06.2012 до договору.

Судами установлено, що за період з січня по липень 2012 року позивач поставив відповідачеві 9324,809 тис. м куб. природного газу на загальну суму 36802371,75 грн., однак відповідач свої зобов'язання за договором виконав лише частково, сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на день подачі позову склала 8900124,75 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" 8900124,75 грн. основного боргу, 1320649,37 грн. пені, 1598908,13 грн. штрафу, 209447,93 грн. інфляційних втрат та 655590,92 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 24.06.2014 у даній справі, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 позов задоволено частково. Стягнуто з Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" борг у сумі 6400 124,75 грн., 660324,68 грн. пені, 799454,06 грн. штрафу, 209447,93 грн. інфляційних втрат, 665590,92 грн. - 3% річних та 64669,83 грн. судового збору. В частині стягнення 250000 грн. провадження у справі припинено. В решті позовних вимог відмовлено.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що відповідачем після порушення провадження у даній справі, частково сплачено кошти за поставлений природний газ у розмірі 250000 грн.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що наведена вище обставина є підставою для припинення провадження у справі в зазначеній частині позовних вимог, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

З касаційної скарги вбачається, що заявник не погоджується з судовими рішеннями в частині зменшення розміру пені та штрафу на 50%.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько -правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Дані норми кореспондують з пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі аналізу судом усіх матеріалів справи. Істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо, при цьому, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру штрафу таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як убачається зі змісту судових рішень, господарські суди попередніх інстанцій, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми пені та штрафу, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх матеріалів справи, установили наявність обставини, за яких визнали можливим зменшити розмір санкцій. При цьому судами було враховано та надано належну оцінку майновим інтересам сторін та, зокрема, ураховано, що дебіторська заборгованість споживачів з оплати за послуги теплопостачання становить 29594,1 тис. грн.; відповідач не є комерційною установою і фінансується за рахунок бюджетних коштів, тому стягнення надмірно великих санкцій призведе до невиплат заробітної плати працівникам підприємства, оплати податків, відрахувань до соціальних фондів та вилучення коштів, які підприємство мало б спрямовувати на відновлення та обслуговування мереж теплопостачання. Окрім того, сплата надмірно великих штрафних санкцій в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість вчасного та якісного надання послуг з гарячого водопостачання школам, дитячим дошкільним установам, лікарні. При вирішенні спору інтереси позивача також були враховані, зокрема, боржник не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, в даному випадку йдеться лише про зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Відтак, висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог визнається обґрунтованим. Довід скаржника про безпідставне зменшення неустойки, як і застосування судами приписів статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України та пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, не може бути підставою для скасування переглянутих судових рішень, оскільки юридичний аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони застосовуються за визначених у законі умов на розсуд суду.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.08.14 у справі №926/650/14 господарського суду Чернівецької області залишити без змін.

Головуючий Л.Рогач

Судді Н.Волковицька

Г.Фролова