Історія справи

Постанова ВГСУ від 02.06.2026 року у справі №497/665/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2026 року

м. Київ

справа № 497/665/19

провадження № 51 - 3649 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

особи, щодо якої кримінальне

провадження зарито ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 1 квітня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160270000165, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 296 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_7 по першому епізоду кваліфіковано за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК, а саме як складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинені за попередньою змовою групою осіб, та за ч. 5 ст. 191 КК, а саме як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинені за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Крім цього органом досудового розслідування дії ОСОБА_7 по епізоду щодо потерпілого ОСОБА_8 було кваліфіковано за ч. 2 ст. 296 КК, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 грудня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено:

- за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК (в редакції Закону 1261-VII, чинної на час вчинення діяння) до покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн, з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади і державного управління, органах місцевого самоврядування, інших державних органах, в органах, що надають публічні послуги на строк один рік, та на підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнено його від цього покарання (основного та додаткового);

- за ч. 1 ст. 364 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади і державного управління, органах місцевого самоврядування, інших державних органах, в органах, що надають публічні послуги, на строк два роки, із штрафом у розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн, на підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнено його від цього покарання (основного та додаткових);

- за ч. 1 ст. 126 КК до покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, та на підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнено його від цього покарання.

За вироком суду 18 серпня 2017 року на виконання рішення тендерного комітету Болградської міської ради Одеської області № 58 від 12 липня 2017 року ОСОБА_7 уклав з ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ» договір поставки автогідропідйомника АП-18 на шасі автомобілю ГАЗ 3307, ГАЗ 3309 або еквівалент, а також його монтаж і документальне оформлення на суму 504 000 грн.

У той же день, ОСОБА_7 достовірно знаючи, що автогідропідйомник не був поставлений, використовуючи своє службове становище, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, а саме ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ», за попередньо змовою з іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, підписав та скріпив печаткою Болградської міської ради завідомо неправдиві офіційні документи, а саме товарну накладну № 2017081401 БМР від 18 серпня 2017 року та акт приймання-передачі Товару до Договору поставки № 1 від 18 серпня 2017 року з неправдивими відомостями про те, що ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ» нібито відпустив, а Болградська міська рада нібито отримала саме 18 серпня 2017 року автогідропідйомник з реєстраційним номером НОМЕР_1 на суму 504 000 грн, а також договір № 1 від 18 серпня 2017 року про відповідальне зберігання та акт приймання-передачі Товару на відповідальне зберігання № 1 до зазначеного договору про те, що Болградська міська рада нібито передала ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ» зазначений вище транспортний засіб на відповідальне зберігання, що не відповідало дійсності, оскільки станом на 18 серпня 2017 року автомобіль ГАЗ-3307 з такими технічно-ідентифікаційними характеристиками мав державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебував у власності ОСОБА_9 , який не являвся стороною вищевказаних договірних відносин, та до Болградської міської ради 18 серпня 2017 року не передавався, а був переданий значно пізніше, а саме 7 липня 2018 року.

Дії ОСОБА_7 за цим епізодом місцевим судом кваліфіковано за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК (в редакції Закону 1261-VII, чинної на час вчинення діяння), як видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчинене за попередньою змовою групою осіб

Далі, ОСОБА_7 , у той же день, всупереч інтересам служби, умисно, продовжуючи діяти в інтересах ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ», видав працівникам Болградської міської ради вказані документи з неправдивими відомостями, які стали підставою для здійснення 23 серпня 2017 року переказу казначейською службою на рахунок ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ» грошових коштів в сумі 504 000 грн, у той час як ринкова вартість переданого згодом 7 липня 2018 року після здійснення оплати вказаного транспортного засобу зі зміненим внаслідок перереєстрації державним реєстраційним номером НОМЕР_3 , з урахуванням його зносу, на час здійснення правочину 18 серпня 2017 року, становила 313 928 грн, тим самим завдав істотної шкоди громадським інтересам, які полягають у спричиненні матеріальних збитків громаді м. Болграда в особі Болградської міської ради у розмірі 190 072 грн.

Дії ОСОБА_7 за цим епізодом місцевим судом кваліфіковано за ч. 1 ст. 364 КК, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом громадським інтересам.

Крім того, 23 травня 2018 року приблизно о 20:30 ОСОБА_7 діючи умисно, на ґрунті особистої неприязні до ОСОБА_8 , що виникла через сварку у відповідь на дії останнього, який не погоджуючись з рішенням Болградської міської ради, з метою перешкоджання техніці у проведенні демонтажу споруд, розташованих на земельній ділянці, ліг на загальнодоступну частину вул. Болгарських ополченців, на шляху руху автомобіля MAN (кран-маніпулятор), прагнучі помститися за його поведінку, завдав останньому, який лежав на землі, удар ногою у ліву руку вище ліктя в районі плечової кістки, чим завдав фізичного болю потерпілому і не спричинив тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_7 за цим епізодом місцевим судом кваліфіковано за ч. 1 ст. 126 КК, як умисне завдання удару, яке завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 1 квітня 2025 року залишено без задоволення апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_8 та прокурора. Задоволено клопотання ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, скасовано вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 грудня 2023 року, на підставі ст. 49 КК звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 126 КК, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12018160270000165 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 126 КК закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.

Залишено без розгляду цивільні позови прокурора в інтересах держави в особі Болградської міської ради Одеської області та потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_7 .

Віднесено на рахунок держави судові витрати за проведення судових експертиз у сумі 27140 (двадцять сім тисяч сто сорок) гривень.

Скасовано арешти, накладені на підставі ухвал слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 9 липня 2018 року та від 11 січня 2019 року.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та не відповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує, що в порушення вимог ст. 419 КПК, апеляційний суд, без обґрунтованого мотивування відкинув доводи сторони обвинувачення про наявність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого саме ст. 191 КК, оскільки останній, достеменно знаючи, що товар не поставлено, підписав відповідні документи та платіжне доручення, на підставі яких казначейською службою безпідставно було здійснено переказ ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ» грошових коштів на суму 504 000 грн. Вказує, що суд апеляційної інстанції також належним чином не мотивував свого рішення про відхилення доводів прокурора про те, що висновками експертів та рішенням Господарського суду Харківської області підтверджується сума збитків. Вказує, що хоча судом апеляційної інстанції, за клопотанням сторони обвинувачення, було досліджено письмові докази, однак в порушення вимог ст. 94 КПК, їм не надано належної правової оцінки в сукупності з іншими доказами. Сторона обвинувачення наголошувала на тому, що злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК вважається закінченим з моменту витрачання бюджетних коштів, а саме з моменту перерахування коштів з рахунку Болградської міської ради на рахунок ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ». Вказує, що після внесення 21 березня 2018 року до ЄРДР відомостей за фактом вчинення ОСОБА_7 вищезазначених дій, Болградська міська рада 7 липня 2018 року, тобто майже ніж через рік, отримала автогідропідйомник, вартістю 313 928 грн, що необхідно врахувати як часткове відшкодування завданого збитку. Зазначає, що неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність призвело не лише до призначення ОСОБА_11 покарання, яке не відповідає вимогам статей 50 65 КК внаслідок м`якості, а й до необґрунтованого звільнення останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК.

В запереченнях на касаційну скаргу захисник просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду -без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. ОСОБА_7 та його захисник заперечували проти її задоволення.

Мотиви Суду

Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 126 КК в касаційній скарзі прокурором не оспорюються і згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК Судом не перевіряються.

Доводи прокурора про недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК є обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

За змістом ст. 404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку відповідності нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК визначено, що в ухвалі суду апеляційної інстанції повинна бути викладена мотивувальна частина із зазначенням, зокрема, встановлених судом апеляційної інстанції обставин з посиланням на докази, а також мотивів визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка зобов`язана перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.

Однак цих вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок, в повному обсязі не дотримався.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового дії ОСОБА_7 по першому епізоду в тому числі кваліфіковано за ч. 5 ст. 191 КК як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинені за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах

Разом з тим, за результатом судового розгляду суд першої інстанції дійшов висновку, що дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 364 КК, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом громадським інтересам, оскільки стороною обвинувачення не було надано суду доказів, які би підтверджували наявність у ОСОБА_7 умислу на заволодіння чужим майном чи його розтрату шляхом зловживання ним своїм службовим становищем, та дослідженими судом доказами не доведено, що ОСОБА_7 вчинив незаконне обернення чужого майна на свою користь чи на користь інших осіб в особливо великих розмірах.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок суду, ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 296 КК та призначити йому покарання: за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК-у виді обмеження волі на строк 2 роки, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги на строк 2 роки; за ч. 5 ст. 191 КК-у виді позбавлення волі на строк 9 років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги на строк 3 роки, з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 296 КК- у виді позбавлення волі на строк 1 рік. Відповідно до ст. 70 КК призначити ОСОБА_7 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 9 років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги на строк 3 роки, з конфіскацією майна.

Так, в апеляційній скарзі сторона обвинувачення вказувала про безпідставну перекваліфікацію дій ОСОБА_7 з ч. 5 ст. 191 КК на ч. 1 ст. 364 КК мотивуючи це тим, що характер, послідовність та сукупність дій ОСОБА_7 як службової особи - Болградського міського голови, свідчать про те, що він усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання та користуючись своїм службовим становищем, саме своїми діями створив умови і обстановку, за яких бюджетні кошти безоплатно опинились у ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ», а відтак, можна зробити висновок, що обвинувачений діяв з прямим умислом, про що свідчить його активна поведінка направлена на отримання вигоди ТОВ «Завод автогідропідйомників «ВЕРХ», на користь якого перераховані кошти та реалізовано корисливий інтерес ОСОБА_7 , який зловживаючи службовим становищем, вчинив дії з перерахування коштів, приховуючи їх вчинення службовим підробленням.

Крім цього прокурор в апеляційній скарзі вказував на те, що місцевим судом дана не вірна оцінка та не взято до уваги висновок авто-товарознавчої експертизи №18- 5945 від 17 грудня 2018 року щодо суми спричинених збитків, та безпідставно виключено вартість поставленого автогідропідйомника, яка відповідно до вказаного висновку складає 313 928 грн.

Разом з цим суд апеляційної інстанції, погоджуючись з вироком суду першої інстанції в тому числі в частині перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч. 5 ст. 191 КК на ч. 1 ст. 364 КК та залишаючи апеляційну скаргу прокурора в цій частині без задоволення, ретельно не перевірив усіх доводів, і не навів переконливих мотивів на їх спростування послався на ті ж самі докази, які оспорювались, не надавши їм власної оцінки, чим фактично продублював вирок та дійшов передчасного висновку про обґрунтованість вироку районного суду в частині правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 364 КК.

Зазначене свідчить про формальний підхід апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги сторони обвинувачення, а саме недотримання вимог ст. 419 КПК. Отже, під час розгляду справи суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування, а тому касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Щодо інших доводів сторони обвинувачення з приводу невідповідності призначеного ОСОБА_7 покарання та безпідставного застосування до нього ст. 49 КК, то враховуючи, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема статей 370, 419 КПК, що ставить під сумнів правильність перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч. 5 ст. 191 КК на ч. 1 ст. 364 КК, обґрунтованість їм може бути надана лише після вирішення питання про правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 .

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 1 квітня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3