Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року Справа № 910/646/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Дунаєвської Н.Г.,

Кролевець О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 травня 2014 року у справі № 910/646/14 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", м. Київ, до: 1) Публічного акціонерного товариства "Компанія Росток", м. Київ, 2) Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна", м. Київ, 3) Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", м. Київ, про відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів,

за участю представників сторін:

позивача - Кириленко О.П. (дов. № 286 від 15.07.13);

відповідача-1 - Загреба Н.В. (дов. б/н від 29.03.14);

- Камінський Д.В. (дов. № 292-06 від 02.04.14);

- Шевченко А.І. (дов. № 562-06 від 19.06.14);

відповідача-2 - Васільєва Т.В. (дов. № 1184-14 від 16.04.14);

відповідача-3 - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року позивач ПАТ "Український інноваційний банк" звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів ПАТ "Компанія Росток", ТОВ "Альянс Україна" та ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" про відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів.

Вказував, що 22.11.06 між ПАТ "Український інноваційний банк" (кредитором) та ПАТ "Компанія Росток" (позичальником) була укладена кредитна угода про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 20094, згідно якої він зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 1 900 000 доларів США на умовах визначених угодою, а позичальник - повернути кредитні кошти та проценти за користування кредитом в строк до 21.11.11.

Зазначав, що 22.07.06, в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитною угодою про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 20094 від 22.11.06, між ним (іпотекодержателем) та відповідачем-1 (іпотекодавцем) в нотаріальній формі був укладений іпотечний договір, згідно якого іпотекодавець передав йому в іпотеку нежитлову будівлю літ. "А", корпус № 1 під № 4 по бул. І.Лепсе в м. Києві загальною площею 9 430,2 кв.м.

Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1, підпунктами 4.1.8, 4.1.14 пункту 4.1 іпотекодавцю заборонено протягом дії кредитної угоди укладати договори найму (оренди) нерухомого майна, яке є предметом іпотеки без погодження з іпотекодержателем.

Також вказував, що йому стало відомо про те, що 12.05.08 між ПАТ "Компанія Росток" (орендодавцем) та ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" (орендарем) був укладений договір оренди приміщень № 73, згідно якого орендодавець передав в оренду приміщення площею 2 318,8 кв.м., що знаходиться в іпотеці у ПАТ "Український інноваційний банк".

15.08.08 між ПАТ "Компанія Росток" (орендодавцем) та ТОВ "Альянс Україна" (орендарем) був укладений договір оренди приміщень № 118, згідно якого орендодавець передав в оренду приміщення площею 2 685,91 кв.м., що знаходиться в іпотеці у ПАТ "Український інноваційний банк".

Посилаючись на ту обставину, що передача відповідачем-1 в оренду приміщень відповідачам-2,3, що знаходяться в іпотеці у ПАТ "Український інноваційний банк" без його згоди, є порушенням умов іпотечного договору від 22.11.06, позивач просив відновити становище, яке існувало до порушення прав ПАТ "Український інноваційний банк" шляхом зобов'язання ПАТ "Компанія Росток" припинити зобов'язання за нікчемними правочинами оренди прийнявши приміщення за актами приймання-передачі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 березня 2014 року (суддя Бойко Р.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 травня 2014 року (колегія суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуючого, Пономаренка Є.Ю., Руденко М.А.), в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на те, що договори оренди № 73 від 12.05.08 та № 118 від 15.08.08 укладені за відсутності згоди іпотекодержателя, тому відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" є недійсними в силу закону.

Відмовляючи в задоволенні вимог про припинення зобов'язань відповідачем-1 за нікчемними правочинами, суди виходили з того, що вказані договори оренди № 73 та № 118 є розірваними з 06.01.09 та з 02.09.09 відповідно та зобов'язання за ними припинені, про що зазначено у постановах Вищого господарського суду України від 24.01.12 у справі № 48/128-35/151 та від 16.03.11 у справі № 54/480-3/319.

У касаційній скарзі ПАТ "Український інноваційний банк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. 20 ГК України, ст.ст. 9, 12 Закону України "Про іпотеку" та ст.ст. 43, 83 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 22.11.06 між ПАТ "Український інноваційний банк" (кредитором) та ПАТ "Компанія Росток" (позичальником) була укладена кредитна угода про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 20094, згідно якої кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 1 900 000 доларів США на умовах визначених угодою, а позичальник - повернути кредитні кошти та проценти за користування кредитом в строк до 21.11.11.

22.07.06 в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитною угодою про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 20094 від 22.11.06, між позивачем (іпотекодержателем) та відповідачем-1 (іпотекодавцем) в нотаріальній формі був укладений іпотечний договір, згідно якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку нежитлову будівлю літ. "А", корпус № 1 під № 4 по бул. І.Лепсе в м. Києві загальною площею 9 430,2 кв.м.

Пунктом 4.1.8 договору іпотеки сторони погодили обов'язок іпотекодавця протягом 3-х робочих днів повідомляти іпотекодержателя про будь-яку зміну, яка відбулась (з дня настання зміни) чи може відбутись (з дня, коли це стало відомо) із предметом іпотеки, про будь-які дії третіх осіб щодо предмета іпотеки, про загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя та про стан оформлення документів, які подаються для одержання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення та самого дозволу на проведення будівельних робіт.

Пунктом 4.1.14 договору іпотеки іпотекодавець зобов'язався протягом дії кредитної угоди не укладати договори найму (оренди) предмета іпотеки, яким відповідно до п. 1.2 цього договору є корпус № 1 нежилої будівлі за адресою: м. Київ, бульвар І. Лепсе, 4.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення вказаних умов договору 12.05.08, за відсутності згоди ПАТ "Український інноваційний банк", між ПАТ "Компанія Росток" (орендодавцем) та ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" (орендарем) був укладений договір оренди приміщень № 73, згідно якого орендодавець передав в оренду приміщення площею 2 318,8 кв.м., що знаходиться в іпотеці у ПАТ "Український інноваційний банк".

Також 15.08.08, за відсутності згоди ПАТ "Український інноваційний банк", між ПАТ "Компанія Росток" (орендодавцем) та ТОВ "Альянс Україна" (орендарем) був укладений договір оренди приміщень № 118, згідно якого орендодавець передав в оренду приміщення площею 2 685,91 кв.м., що знаходиться в іпотеці у ПАТ "Український інноваційний банк".

Приписами ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Встановивши, що договори оренди № 73 від 12.05.08 та № 118 від 15.08.08 укладені за відсутності згоди іпотекодержателя, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що вказані правочини є недійсними в силу закону (нікчемними), тому визнання їх недійсними в судовому порядку не вимагається.

Водночас судами встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.10 у справі № 54/480-3/319, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.03.11, та рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.11 у справі № 48/128-35/151, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.01.12, встановлено, що договір оренди приміщень № 73 від 12.05.08 є розірваним з 06.01.09, а договір оренди приміщень № 118 від 15.08.08 є розірваним з 02.09.09.

Частиною 2 статті 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Таким чином, зобов'язання сторін за договорами оренди № 73 та № 118 є припиненими.

З вказаних обставин правильно виходили суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні вимог про припинення зобов'язань відповідачем-1 за нікчемними правочинами прийнявши приміщення за актами приймання-передачі.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими актами та не спростовують доводів суду апеляційної інстанції, викладених в постанові, щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 травня 2014 року у справі № 910/646/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: І.А. Плюшко

Судді: Н.Г. Дунаєвська

О.А. Кролевець