Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.08.2015 року у справі №910/16513/13
Постанова ВГСУ від 01.03.2016 року у справі №910/16513/13
Постанова ВГСУ від 13.01.2015 року у справі №910/16513/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року Справа № 910/16513/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ (далі - Товариство),

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015

за заявою Товариства

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню,

зі справи № 910/16513/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (далі - Компанія),

до Товариства

про стягнення 450 219,40 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Компанії - Прокоф'євої Л.В.,

Товариства - Гуменюк Т.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення: "інфляційних нарахувань" у сумі 136 056,59 грн.; 262 636,52 грн. пені та 515 26,29 грн. - 3% річних у зв'язку з порушенням зобов'язань за договором про закупівлю природного газу від 31.01.2012 №135-12-БО.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.07.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2014: позов задоволено частково; з Товариства стягнуто 51 526,29 грн. - 3 % річних, 41 256,59 "інфляційних збитків", 2 626,36 грн. пені та 7 108,39 грн. судового збору.

16.10.2014 господарським судом міста Києва видано наказ № 910/16513/13 про примусове виконання рішення (далі - Наказ від 16.10.2014).

На виконання даного наказу було примусово стягнуто з Товариства 31 798,32 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2015 касаційну скаргу Компанії задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2014 скасовано в частині розгляду позовних вимог про стягнення пені в сумі 262 636,52 грн., справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2015, позов у частині стягнення пені в сумі 262 636,52 грн. задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача вказану суму пені та 2 600,10 грн. судового збору за подання апеляційної скарги і 2 600,10 грн. судового збору за подання касаційної скарги. 27.05.2015 на виконання вказаного рішення суду видано накази.

04.09.2015 Товариство звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про визнання Наказу від 16.10.2014 таким, що не підлягає виконанню. Заява обґрунтована тим, що норми частини тринадцятої статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" в редакції Закону України від 14.05.2015 № 423-VIІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Закон № 423-VIІІ) встановили списання пені, штрафних та фінансових санкцій теплогенеруючих та теплопостачальних організацій за умови погашення ними у 3-місячний строк заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року. Оскільки Товариство погасило у 3-місячний строк заборгованість перед Компанією за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року, нараховані пеня, штрафні та фінансові санкції, в тому числі пеня, 3% річних та інфляційні втрати, стягнуті рішенням від 24.07.2014 у даній справі, є списаними в силу зазначених норм даного закону.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2015 (суддя Ярмак О.М.) заяву Товариства задоволено, Наказ від 16.10.2014 визнано таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 (колегія суддів у складі: Власов Ю.Л. - головуючий, Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.):

- апеляційну скаргу Компанії задоволено частково;

- ухвалу господарського суду міста Києва від 15.09.2015 змінено та викладено в такій редакції:

" 1.Заяву Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання наказу № 910/16513/13 від 16.10.2014р. таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

2. Визнати наказ Господарського суду м. Києва № 910/16513/13 від 16.10.2014р. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 2 626 (дві тисячі шістсот двадцять шість) грн. 36 коп. пені.

3. В іншій частині заяву залишити без задоволення";

- з Товариства стягнуто на користь Компанії 1 184 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 з даної справи, а ухвалу господарського суду міста Києва від 15.09.2015 залишити в силі, судові витрати покласти на Компанію. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм Закону № 423-VIII, частини тринадцятої статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", статей 8, 625 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу Компанія заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про невідповідність їх обставинам справи та нормам матеріального права, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Суд першої інстанції у розгляді згаданої заяви Товариства виходив з таких обставин та висновків.

06.06.2015 набрав чинності Закон № 423-VIII; цим Законом внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", зокрема, статтю 18 доповнено частиною тринадцятою такого змісту:

"13. Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на день набрання чинності Законом № 423-VIII в обліку і Компанії, і Товариства існувала заборгованість за природний газ, спожитий до 01.01.2014 за договорами 2013 року. Заборгованість становила 35 473 481,09 грн. за такими договорам:

- від 28.12.2012 № 13/3409-БО-41 (2013 рік) - 4 424 937,52 грн.;

- від 28.12.2012 № 13/3410-БО-41 (2013 рік) - 30 876 544,86 грн.;

- від 28.12.2012 № 13/3411-БО-41 (2013 рік) - 171 998,71 грн.

Судами також встановлено, що протягом червня - липня 2015 року Товариством здійснено погашення заборгованості за спожитий до 01.01.2014 природний газ за вказаними договорами 2013 року, у зв'язку з чим заборгованість відсутня. Це підтверджується актом звіряння розрахунків за природний газ, спожитий до 01.01.2014, складеним та підписаним сторонами 02.07.2015.

Товариством виконано вимогу Закону № 423-VIII та частини тринадцятої статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" щодо погашення заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року, у встановлений строк та у повному обсязі, що підтверджується актом звіряння розрахунків та платіжними дорученнями.

Протоколом комісії Товариства від 31.07.2015 № 1, яка створена з метою реалізації положень Закону № 423-VIII, встановлено, що станом на 31.07.2015 прийнято 22 судових рішення, які набрали законної сили, про стягнення з Товариства на користь Компанії пені, штрафних та фінансових санкцій і які "не погашені" на 31.07.2015, у тому числі й за рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/16513/13 про стягнення "інфляційних втрат" та 3 % річних.

Комісією встановлено, що у зв'язку з виконанням Товариством даних вимог закону зобов'язання Товариства з оплати пені, штрафних та фінансових санкцій в сумі 68 092,95 грн., які підлягали стягненню за судовим рішенням від 24.07.2014, припинилися на підставах, встановлених законом, про що прийнято відповідне рішення про списання даних сум з обліку Товариства. Таким чином, припинилися зобов'язання Товариства перед Компанією з оплати "інфляційних втрат" та 3% річних, що підлягали стягненню на підставі рішення від 24.07.2014.

Обов'язок боржника - Товариства щодо сплати коштів згідно з Наказом від 16.10.2014 відсутній, а тому даний наказ не підлягає виконанню.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про визнання Наказу від 16.10.2014 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені в сумі 2 623,36 грн., однак вважав помилковим висновок місцевого суду про визнання Наказу від 16.10.2014 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 3% річних та "інфляційних збитків".

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено таке.

Правова природа суми збільшення боргу боржника на встановлений індекс інфляції та 3% річних полягає у відшкодуванні кредитору понесених ним втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів під час прострочення боржника та отриманні кредитором компенсації (плати) за користування боржником належними кредитору коштами. Зобов'язання божника зі сплати кредитору суми боргу, збільшеної на встановлений індекс інфляції та 3% річних, є збільшенням розміру грошового зобов'язання боржника, пов'язаним з його простроченням та не є санкціями.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Товариства з оскаржуваною постановою, якою змінено ухвалу господарського суду міста Києва від 15.09.2015.

Відповідно до приписів статті 117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України):

- господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника, зокрема, визнати наказ таким, що не підлягає виконанню (частина друга);

- господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (частина четверта).

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" не визначено списання 3% річних та "інфляційних втрат", оскільки ці нарахування не є ні штрафними, ані фінансовими санкціями, а є компенсацією кредитору за збитки, понесені внаслідок знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за період прострочення платежу.

3 % річних та "інфляційні нарахування" не є санкціями, а є частиною грошового зобов'язання та виступають специфічним способом відшкодування мінімального розміру реальних збитків, що є неминучими у разі прострочення грошового зобов'язання та стягуються незалежно від вини боржника.

На компенсаційний характер нарахувань, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, неодноразово вказував Верховний Суд України, який зазначив, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника (зокрема, в постанові від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12).

Твердження скаржника про те, що 3% річних є фінансовими санкціями на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу-учасників Державного концерну "Укроборонопром" та забезпечення їх стабільного розвитку" є безпідставним, оскільки зазначений законодавчий акт регулює інші правовідносини, є спеціальним та стосується заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу-учасників Державного концерну "Укроборонопром".

Посилання скаржника на Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" також є безпідставним, оскільки цей Закон припинив свою дію з 01.07.2012 у зв'язку із закінченням строку його дії, а також він стосувався заборгованості за природний газ, яка обліковувалася станом на 01.01.2010 і не була сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Відтак апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що подана Товариством заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, підлягає задоволенню частково, а саме в частині суми пені в розмірі 2 623,36 грн.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 зі справи № 910/16513/13 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Палій