Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2015 р. м. Київ К/800/22992/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.А.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів та Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Гетьман" до Ягодинської митниці Міндоходів, третя особа: Спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підриємство «Гетьман» звернулось до суду з позовом до Ягодинської митниці Міндоходів, в якому, із урахуванням заяви про зміну та збільшення позовних вимог, просить визнати неправомірними дії відповідача в частині зарахування попередньої оплати за митне оформлення в сумі 6805461,70 грн., в тому числі 2126791,09 грн. по миту та 4678670,61 грн. по податку на додану вартість, в якості платежу по митному оформленню товарів, ввезених на митну територію України згідно з контрактом № 26/02-01 від 26.02.2013 року; зарахувати надмірно сплачені грошові кошти в сумі 6805461,70 грн. в якості передоплати для подальших розрахунків по митному оформленню товарів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Ягодинської митниці щодо зарахування попередньої оплати в якості платежу по митному оформленню товару, ввезеного на митну територію України Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Гетьман» згідно контракту № 26/02-01 від 26.02.2013року, в частині сплаченої суми 6805461,70 грн., в тому числі 2126791,09 грн. по миту та 4678670,61 грн. по податку на додану вартість. Зобов'язано Ягодинську митницю Міндоходів зарахувати надміру сплачені грошові кошти в сумі 6805461 грн. 70 коп., як попередню оплату, для подальших розрахунків по митному оформленню товарів.

Не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції у справі, Ягодинська митниця Міндоходів подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, до якої приєдналась Спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.02.2013 року року між Компанією Вluе Маге LLP, в особі уповноваженого представника Яремцьо Г. та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Гетьман» (далі ТОВ «НВП «Гетьман») в особі генерального директора Леньо А., укладено контракт № 26/02-01 на загальну суму 100000000 (сто мільйонів) доларів США про поставку товару (яблука свіжі, II сорт), відповідно до інвойсів (рахунків-фактур) до кожної поставки.

Для проведення декларування товарів, що перемішуються через митний кордон України та їх митного оформлення у митницях України, 26.02.2013 року між ТОВ НВП «Гетьман» та Приватним підприємством «СІА-БРОК» (далі ПП «СІА-БРОК») укладено договір доручення на декларування та митне оформлення товарів № 125 від 29.03.2013 року.

Відповідно до умов контракту, ТОВ НВП «Гетьман» в період з 29.03.2013року по 01.06.2013 року включно було ввезено на митну територію України в митному режимі - імпорт яблука свіжі, урожаю 2012 року, країна виробництва - Польща, на загальну суму 8513255,42 грн., що підтверджується відповідними вантажно-митними деклараціями та міжнародними товарно-транспортних накладних (СМR).

Оплата митних платежів проведена позивачем із застосуванням авансових платежів (передплати). Проведені митні платежі були зараховані митницею в рахунок ввізного мита на загальну суму 2126791,09 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 4678670,61 грн. Для зарахування вказаних сум митних платежів митним органом приймалась за основу зазначена у згаданих вантажно-митних деклараціях митна вартість, яка визначалась за резервним методом визначення митної вартості.

Посилаючись на наявність надмірної сплати митних платежів, ТОВ НВП «Гетьман» на адресу відповідача надісланло заяву № 637/1 про повернення митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету.

За результатами розгляду даної заяви Ягодинською митницею Міндоходів надано позивачу відповідь № 1/12-6/1217 від 07.08.2013 року, якою відмовлено у поверненні сплачених платежів, оскільки декларантом самостійно була визначена та заявлена митна вартість.

Позивач просив суд визнати неправомірними дії митниці в частині зарахування попередньої оплати за митне оформлення в якості платежу по митному оформленню товарів. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що дії митниці з визначення митної вартості товару по резервному шостому методу є неправомірними.

Суди попередніх інстанцій погодились з доводами позивача та виходили з того, що поданих ТОВ НВП «Гетьман» документів було достатньо для визначення митної вартості товару за першим методом, за ціною контракту.

Колегія суддів вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанції з огляду на таке.

Частиною 1 статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини 8 статті 264 Митного кодексу України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

Суди попередніх інстанцій помилково не врахували те, що позивачем, у відповідності до вимог закону, самостійно, за наслідками застосування процедури консультацій, було обрано для визначення митної вартості резервний метод, про що зазначено у поданих ним деклараціях про митну вартість.

Крім того, у деклараціях про митну вартість обґрунтовано причини неможливості застосування попередніх методів.

За таких обставин, відсутні підстави для висновку, що митниця самостійно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, більш того без послідовного застосування попередніх методів.

З огляду на зазначене підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів та Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року у цій справі скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Гетьман" до Ягодинської митниці Міндоходів про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: