Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2015 р. м. Київ К/9991/6615/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року

у справі № 2а-0870/1151/11

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області)

про визнання неправомірною відмови у нарахуванні податкового кредиту, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя (далі - відповідач) про: визнання неправомірною відмови ДПІ у Ленінському районні м. Запоріжжя у нарахуванні податкового кредиту за 2009 рік; зобов'язання ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя провести нарахування податкового кредиту по сумам процентів за іпотечним житловим кредитом в сумі 31284,97 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року у задоволенні позовну було відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року.

Відповідно до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя його правонаступником - ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

08 серпня 2008 року між ОСОБА_1 (позичальником) та ВАТ «ВТБ Банк» (банком) був укладений кредитний договір №R51104-118, відповідно до умов якого позивачеві був наданий кредит в сумі 612000,00 доларів США на строк 20 років (до 07 серпня 2028 року) під 16% річних для придбання житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 8-10).

Також, 08 серпня 2008 року, в день укладення кредитного договору №R51104-118, позивачем також були укладені нотаріально посвідчені договір купівлі-прожату (б/н) та іпотечний договір (№ І-118/Ф/4) (арк. справи 33, 55-56).

ОСОБА_1 подав до податкового органу декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2009 року, в у розділі 1.1 якої задекларував суму нарахованого доходу, отриманого у вказаний період за місцем основної роботи у розмірі 374209,19 грн. та суму утриманого податку у розмірі 55469,41 грн. Також, позивач подав перелік сум витрат, що включаються до складу податкового кредиту згідно зі статтею 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (до декларації про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2009 року), до якого включив: 212979,58. - частину суми сплачених процентів за іпотечним кредитом (12 квитанцій про сплату відсотків за іпотечним кредитом), а також відповідні підтверджуючі документи (арк. справи 35-37).

Листом за № 332/10/17-110 від 10 січня 2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя повідомила ОСОБА_1, що однією з умов надання декларації на податковий кредит по сумам процентів за іпотечним житловим кредитом є обов'язкова реєстрація (згідно паспорту) за адресою такої квартири, яка придбана за рахунок іпотечного житлового кредиту. Відповідно до наданих документів така реєстрація (згідно паспорту) здійснена 21 грудня 2010 року, тому підстав для нарахування податкового кредиту за 2009 рік відсутня (арк. справи 7).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача відсутнє право на включення до складу податкового кредиту частини суми процентів за іпотечним кредитом, оскільки реєстрація місця проживання за адресою нерухомого майна (АДРЕСА_1), яке придбано за рахунок іпотечного житлового кредиту, була здійснена лише в 2010 році.

Однак погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.5. статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Згідно підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування резидента є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року.

Пункт 1.16 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає податковий кредит як суму (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 5.1.1 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року.

Перелік витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту, встановлений у пункті 5.3 статті 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року: частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно із статтею 10 цього Закону (підпункт 5.3.1 цього пункту); суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року (підпункт 5.3.3 цього пункту); суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій та пенсійних внесків страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, установі банку за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, яка не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування) (підпункт 5.3.5 цього пункту).

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання за адресою, за якою знаходиться квартира, що була предметом іпотечного кредитування, станом на звітний податковий період, за який подана декларація із задекларованим податковим кредитом, не може бути підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, з огляду на наступне.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує право на податковий кредит з частини фактично сплачених протягом звітного податкового року сум процентів за іпотечним житловим кредитом з такою умовою як визначення платником податку житлового будинку (квартири, кімнати), що будується чи придбавається, як основне місце його проживання.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, вільний вибір місця проживання громадян України на території України не пов'язаний з обов'язковою умовою реєстрації в цьому місці проживання, тому реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією та законами України.

Крім іншого, матеріали справи містять докази, які підтверджують обставини щодо фактичного проживання позивачу у придбаному будинку, зокрема, квитанції про оплату вартості комунальних послуг за 2009 рік (арк. справи 61-69).

Враховуючи наведене, відмова органу державної податкової служби у поверненні позивачу податкового кредиту щодо частини суми процентів, сплачених ним за іпотечним кредитом, є неправомірною, що, в свою чергу, призвело до неперерахування на користь позивача 31284,97 грн. суми надміру сплаченого податку.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність відмови органу державної податкової служби у поверненні позивачу податкового кредиту щодо частини суми процентів, сплачених ним за іпотечним кредитом є безпідставними.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Державної податкової інспекції у Ленінському районні міста Запоріжжя у нарахуванні податкового кредиту за 2009 рік.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районні міста Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області провести нарахування податкового кредиту по сумам процентів за іпотечним житловим кредитом в сумі 31284,97 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. Бившева

Судді: А.М. Лосєв

Т.М. Шипуліна