Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова ВАСУ від 19.02.2015 року у справі №806/3723/13-а Постанова ВАСУ від 19.02.2015 року у справі №806/3...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Постанова ВАСУ від 19.02.2015 року у справі №806/3723/13-а

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2015 р. м. Київ К/800/52341/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської митниці Міндоходів на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.07.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Ф" до Житомирська митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, про визнання протипраним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці №101060000/2013/300158/2 від 22.02.2013 року та стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачену суму митних платежів у розмірі 29730,30 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2013 року, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №101060000/2013/300158/2 від 22.02.2013 року та стягнуто з Державного бюджету України надмірно сплачену суму митних платежів у розмірі 29730,30 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Житомирська митниця Міндоходів подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.09.2010 року ТОВ "Лайт Ф" (покупець) укладено з Компанією "ELDIX LTD", Болгарія (продавець), зовнішньоекономічний контракт від № 1-27/09-10 купівлі-продажу запчастин для автомобілів у кількості та за цінами, які зазначені у інвойсах та Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного контракту.

20 лютого 2013 року позивачем заявлено до митного оформлення отриманий за контрактом товар: частини стартерів та генераторів двигуна внутрішнього згорання, генератори для автомобілів з двигунами внутрішнього згорання, стартери для автомобілів з двигунами внутрішнього згорання, торгівельної марки ELDIX та подано до Житомирської митниці митну декларацію №101060000/2013/002749 та декларацію митної вартості на товар.

Митна вартість вказаних вище товарів визначена товариством за ціною господарської операції.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товарів позивачем подано митному органу: зовнішньоекономічний контракт від 27.09.2010 № 1-27/09-10, додатки до контракту № 3 від 24.12.2011 року та № 10-14/02/13 від 14.02.2013, специфікацію до контракту № 1 від 14.02.2013р., інвойс від 14.02.2013 №0000001170 та №0000001171, комерційну пропозицію б/н від 11.02.2013, договір на перевезення від 14.02.2013 № 2-14/02-13, транспортний рахунок від 14.02.2013 № 0000000207, прайс-лист від виробника б/н від 02.01.2013, пакувальний лист б/н від 14.02.2013, сертифікат про походження товару № 160021 від 14.02.2013, CMR № 130207 від 14.02.2013, Carnet Tir № SX 70717442 від 14.02.2013, експортну декларацію країни відправлення від 14.02.2013 № 13BG003008A0005170 та № 13BG003008D0000112.

20 лютого 2013 року митниця витребувала у позивача додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

22 лютого 2013 року Житомирською митницею видано оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/300158/2 у сторону збільшення. В результаті митної оцінки за 6 методом коригування загальна вартість імпортованого товару збільшилась з 67867,90 доларів США до 84269,64 доларів США.

Крім того, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору (вартість операції): документи зазначені у частині 2 статті 53 МКУ не містять всіх відомостей щодо ціни, яка підлягає сплаті за цей товар, неподання декларантом додаткових документів, що підтверджують митну вартість, на письмову вимогу митного органу відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ: каталоги виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Митна вартість визначена за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

22 лютого 2013 року ТОВ "Лайт Ф" здійснило випуск товарів у вільний обіг під фінансові гарантії шляхом сплати до бюджету сум митних платежів, виходячи з вартості, визначеною митницею.

До митниці були надані додаткові документи, а саме:

- виписка з бухгалтерської документації: платіжне доручення в іноземній валюті № 106 від 07.02.13 з відміткою банку від 14.02.13; платіжне доручення в іноземній валюті № 107 від 13.02.13 з відміткою банку від 14.02.13;

- прайс-лист виробника товарів «ELDIX LTD» на умовах поставки EXW Стара Загора, Болгарія, відповідно до якого рівень, заявлених до митного оформлення цін відповідає ціновій пропозиції продавця, а також каталог продукції ELDIX;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, у вигляді звіту № 056 про незалежну оцінку запасних частин для автомобіля відповідно до інвойсу № 0000001170 від 14.02.2013р., інвойсу № 0000001171 від 14.02.2013р., Специфікації № 10-14/02/13 від 14.02.2013р. до Контракту № 1-27/09-10 від 27.09.2010р., відповідно до якого вартість оцінюваного товару відповідає ринковій.

Що стосується посилань митниці на наявність розбіжностей у засвідченні контракту, додатків та специфікації до нього, а саме: різними підписами, слід зазначити, що відповідно до листа "ELDIX LTD" від 02.04.2013 № 35, в якому на запит позивача інопартнер повідомляє про те, що Контракт на поставку товарів № 1-27/09-10 від 27.09.2010р., усі додатки до нього та усі Специфікації, в тому числі Додаток № 3 від 24.12.11 р. та Додаток № 5 від 29.01.13 р., а також Специфікація № 10-14/02/13 від 14.02.13 р. підписані особисто директором - ОСОБА_2.

Листом від 29.04.13 року за № 20/2/20-30/3265 відмовлено у визнанні заявленої позивачем митної вартості товарів за ціною господарської операції. Так, Звіт про незалежну оцінку товару від 17.04.2013 № 056 не підтверджує заявлену митну вартість товару, оскільки не містить чітких джерел інформації.

Проте, будь-яких інших доводів, які б законодавчо обґрунтовували неможливість застосування митної вартості за першим методом відсутні.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно частини першої статті 57 цього Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, Митним кодексом передбачено вичерпний перелік підстав, коли митний орган має право витребовувати від декларанта додаткові документи, а також вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних необхідних формальностей.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, заявлені митним органом розбіжності нічим не обґрунтовані та фактично не підтверджені.

Пункт 2 частини 2 статті 55 Митного кодексу передбачає, що рішення про коригування має містити вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом.

Позивачем були надані додаткові документи та відомості, які підтверджують правильність числового визначення митної вартості декларантом за першим методом такого визначення (за ціною угоди).

Посилання Житомирської митниці в якості підстави для неприйнятності заявленої митної вартості на не прийнятність Звіту про незалежну оцінку товару не ґрунтується на вимогах митного законодавства, оскільки експертний висновок носить рекомендаційний характер та є довідковим документом на відміну від основних обов'язкових товаросупровідних та бухгалтерських документів, які є базою для розрахунку митної вартості товарів.

Обґрунтовуючи заниження позивачем ціни на задекларований товар у порівнянні з цінами, що склалися на такий товар на ринку імпорту, митниця у оскаржуваному рішенні посилається на інформацію, наявну у ціновій базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.

Проте, з оскаржуваного рішення не вбачається який саме товар покладався за основу порівняння, чи має він ідентичну марку, артикул, країну походження, умови поставки, або істотно відрізняється за своїми технічними характеристиками та якістю та використовується в іншій ціновій категорії.

Отже, відмовляючи у застосуванні митної вартості заявленої декларантом, відповідач діяв всупереч законодавству.

При цьому, суди попередніх інстанцій також дійшли висновку, що у зв'язку з тим, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним, позовна вимога про поверненню позивачу сплачених митних платежів підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції з огляду на таке.

Аналіз положень Митного кодексу України дає колегії суддів підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ввізного мита, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції, постановляючи у цій справі рішення щодо стягнення з державного бюджету на користь позивача суми надмірно сплаченого ввізного мита, фактично визначив митну вартість ввезеного ним товару за першим методом, чим підмінив митний орган.

Отже, рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми митних платежів належить скасувати та ухвалити нове рішення у цій частині про відмову у позові.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті рішення щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі у цій частині.

Керуючись ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Житомирської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.07.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2013 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Лайт Ф" надмірно сплаченої суми митних платежів у розмірі 29730 грн. 30 коп.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Лайт Ф" надмірно сплаченої суми митних платежів у розмірі 29730 грн. 30 коп. відмовити.

В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.07.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2013 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати