Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2015 р. м. Київ К/800/11340/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретері судового засідання: за участю представників товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеропт-Імпорт Харківської митниці Міндоходів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., Руденко Н.В., Оробінської С.П., Борисової Т.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеропт-Імпорт» до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішень та стягнення зайво сплачених податків, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеропт-Імпорт» (далі - ТОВ «Інтеропт-Імпорт») пред'явило позов до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішень Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/001597/2 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001603/1 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001608/2 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001604/1 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001660/2 від 21 серпня 2013 року, №807000003/2013/001909/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001906/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001908/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001907/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001858/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001903/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001904/2 від 26 вересня 2013 року; стягнути 3552138,27 грн. зайво сплачених податків у зв'язку з виконанням рішень митниці при розмитнені товарів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Скасовано в повному обсязі рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/001597/2 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001603/1 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001608/2 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001604/1 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001660/2 від 21 серпня 2013 року, №807000003/2013/001909/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001906/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001908/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001907/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001858/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001903/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001904/2 від 26 вересня 2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інтеропт-Імпорт» 3552138,27 грн., сплачених на виконання рішень Харківської обласної митниці з питань коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001597/2 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001603/1 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001608/2 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001604/1 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001660/2 від 21 серпня 2013 року, №807000003/2013/001909/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001906/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001908/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001907/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001858/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001903/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001904/2 від 26 вересня 2013 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року апеляційну скаргу Харківської митниці Міндоходів задоволено частково.

Рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інтеропт-Імпорт» 3552138,27 грн., сплачених на виконання рішень Харківської обласної митниці з питань коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001597/2 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001603/1 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001608/2 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001604/1 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001660/2 від 21 серпня 2013 року, №807000003/2013/001909/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001906/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001908/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001907/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001858/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001903/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001904/2 від 26 вересня 2013 року.

Прийнято нову постанову, якою в цій частині в задоволенні позову відмовлено.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Харківська митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що між ТОВ «Інтеропт-Імпорт» та компанією «Trinity GmbH» (резидент Бразилії) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 30 липня 2013 року № 20130617. Предметом згаданого правочину було придбання м'яса курячого та субпродуктів на умовах поставки СPT Харків (Інкотермс 2010) за ціною 0,45 євро/кг.

Між ТОВ «Інтеропт-Імпорт» та компанією «Vion Sales West B.V.» (Нідерланди) було укладено зовнішньоекономічний контракт 30 липня 2013 року № 20130730. Предметом згаданого контракту було придбання свинини і субпродуктів на умовах поставки FCA NL OLST (Інкотермс 2010) за ціною 0,43 EUR/кг. печінки свинячої.

У межах виконання зобов'язань за згаданими контрактами, здійснюючи імпорт товару на митну територію України, декларант подав до митного органу ВМД.

Під час здійснення перевірки заявленої декларантом митної вартості

товарів в частині порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, що вже оформлені (із цінової Бази даних ЄАІС ДМСУ), у митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення декларантом заявленої митної вартості товару.

В зв'язку із цим для підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачу було запропоновано надати додаткові документи, а саме банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Оскільки декларантом додатково документи для підтвердження складових митної вартості товару не подавались, Харківською обласною митницею були прийняті рішення № 807000003/2013/001908/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001907/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001858/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001903/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001904/2 від 26 вересня 2013 року про коригування митної вартості товару із розрахунку 1,0688 Євро/кг печінки свинячої (1,44 доларів США/кг печінки свинячої), а також рішення № 807000003/2013/001597/2 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001603/1 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001608/2 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001604/1 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001660/2 від 21 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001909/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001906/2 від 26 вересня 2013 року про коригування митної вартості товару із розрахунку 1,2321-1,2500 Євро/кг м'яса курячого (1,66 доларів США/кг м'яса курячого) на підставі другорядного (резервного) методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішень Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів зазначив, що митниця не обґрунтувала в зв'язку із чим у неї виникли сумніви, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Застосування митним органом відомостей спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд першої інстанції вважає необґрунтованим, оскільки відомості цієї системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Враховуючи зазначене суд першої інстанції прийшов до висновку, що реалізація суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінської функції в порядку частини 1 статті 55, статті 64 Митного кодексу України шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів здійснена безпідставно.

Суд апеляційної інстанції із цими висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду 10 грудня 2013 року в цій частині без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України) передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частини 1, 2, 5, 6, 7 статті 54 кодексу).

Частинами 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи.

Як вбачається із матеріалів справи під час здійснення контролю у митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення декларантом заявленої митної вартості товару, оскільки заявлена декларантом митна вартість товарів була значно нижча від митної вартості товарів із цінової Бази даних ЄАІС ДМСУ.

На вимогу митного органу про надання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, позивачем витребуваних митницею документів не надано, а тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що відповідач приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/001597/2 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001603/1 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001608/2 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001604/1 від 13 серпня 2013 року, № 807000003/2013/001660/2 від 21 серпня 2013 року, №807000003/2013/001909/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001906/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001908/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001907/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001858/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001903/2 від 26 вересня 2013 року, № 807000003/2013/001904/2 від 26 вересня 2013 року діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Так як позовні вимоги в зазначеній частині задоволенню не підлягають, позовні вимоги про стягнення 3552138,27 грн. зайво сплачених податків у зв'язку з виконанням рішень митниці при розмитнені товарів також задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи однак при ухваленні рішень було допущено порушення норм матеріального права, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду 10 грудня 2013 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеропт-Імпорт» до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішень та стягнення зайво сплачених податків відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: