Історія справи

Постанова ВАСУ від 16.04.2026 року у справі №620/1519/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 620/1519/25

касаційне провадження № К/990/37503/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року (головуючий суддя - Дубіна М.М.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бужак Н. П.; судді - Кобаль М.І., Мельничук В.П.)

у справі № 620/1519/25

за позовом Приватного акціонерного товариства «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 82»

до Головного управління ДПС у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року Приватне акціонерне товариство «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 82» (далі - ПрАТ «ШРБУ № 82»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2024 року № 18482/ж10/25-01-07-00.

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 25 квітня 2025 року позов задовольнив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 червня 2025 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у Чернігівській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю «АСІД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛАГОУСТРІЙ-В».

Верховний Суд ухвалою від 27 жовтня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Чернігівській області.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «ШРБУ № 82» щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за період діяльності червень 2019 року при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «АСІД», за період діяльності жовтень, листопад 2019 року при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛАГОУСТРІЙ-В», за результатами якої складено акт від 22 жовтня 2024 року № 14857/Ж5/25-01-07-02-01.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні послуг з експлуатаційного утримання доріг у Товариства з обмеженою відповідальністю «АСІД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГОУСТРІЙ-В» з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на відсутність у контрагентів платника необхідних ресурсів (матеріальних, трудових, технічних, фінансових), достатніх для провадження господарської діяльності, зокрема для виконання оспорюваних будівельних робіт, а також невідповідність (неправильність) відображених даних у поданих первинних документах. Окремо ГУ ДПС у Чернігівській області звертало увагу на те, що згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних протягом періоду, охопленого перевіркою, контрагенти позивача по ланцюгу постачання не формували податковий кредит з податку на додану вартість за такими товарами та послугами: «Суміші асфальтобетонні гарячі, дрібнозернисті, тип Б, Оренда Котків дорожніх самохідних вібраційних гладковальцевих, Автогудронаторів, Бульдозерів, Щебінь із природного каменю для будівельних робіт, фракція 10-20 мм, марка МІ000 і більше»; «Суміш асфальтобетонна тип Б», що свідчить про обрив ланцюга постачання.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2024 року № 18482/ж10/25-01-07-00, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1481032,00 грн за основним платежем та 370258,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оспорювані господарські операції підтверджено відповідними первинними документами, а контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. При цьому суди врахували, що послуги, надані ПрАТ «ШРБУ № 82» та його субпідрядниками - Товариством з обмеженою відповідальністю «АСІД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛАГОУСТРІЙ-В», прийняті замовником - Управлінням капітального будівництва Чернігівської облдержадміністрації без зауважень, що підтверджується долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими документами.

На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, і спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні послуги отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість контрагентів позивача виконати спірні поставки з урахуванням їхніх фактичних господарських ресурсів, понесення витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати), а також наявності кваліфікованого персоналу в достатній кількості, враховуючи специфіку придбаних ПрАТ «ШРБУ № 82» послуг.

При цьому не перевірено, якими силами та засобами виконувалися роботи (надавалися послуги), хто виступав їх конкретними виконавцями, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання робіт (надання послуг) тощо.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова