Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 року м. Київ К/800/8064/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року

у справі № 242/3066/14-а

за позовом ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області

про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Селидівського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області (далі - УПФ України) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 30.10.2014, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015, позов задоволено. Визнано протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області щодо незарахування при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу до пільгового стажу періодів його роботи на підприємстві ЗГП «Мегавахт» з 02.04.1993 по 30.06.1995 та на Відокремленому підрозділі «Шахта «Курахівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» з 27.09.2010 по 31.12.2010 та з 01.02.2014 по 14.07.2014. Зобов'язано управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області здійснити перерахунок пенсії позивачу з урахуванням періодів його роботи на підприємстві ЗГП «Мегавахт» з 02.04.1993 по 30.06.1995 та на Відокремленому підрозділі «Шахта «Курахівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» з 27.09.2010 по 31.12.2010 та з 01.02.2014 по 14.07.2014.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, УПФ України оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФ України та отримує пенсію за віком з 08.07.2014. Позивач працює на Відокремленому підрозділі «Шахта «Курахівська» Державного підприємства «Селидіввугілля».

Листом від 22.07.2014 № 2909 УПФ України повідомило ОСОБА_1 про те, що при обчисленні його пенсії не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 02.04.1993 по 30.06.1995 на ЗГП «Мегавахт» за провідною професією прохідник і гірник очисного забою, оскільки підприємство ліквідоване, а пільгова довідка не надана. Періоди роботи з 27.09.2010 по 31.12.2010 та з 01.02.2014 по 14.07.2014 на Відокремленому підрозділі «Шахта «Курахівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» не зараховано до страхового стажу через несплату страхових внесків підприємством.

Згідно з даними трудової книжки позивача ОСОБА_1 з 02.04.1993 по 30.06.1995 працював на ЗГП «Мегавахт» на посаді прохідника і гірника очисного забою з повним робочим днем під землею, що також підтверджується архівною довідкою архівного відділу Селидівської міської ради від 23.03.2014 № 14-47-111.

Відповідно до даних довідки від 11.09.2014 № 620, виданої Відокремленим підрозділом «Шахта «Курахівська» Державного підприємства «Селидіввугілля», страхові внески за періоди роботи з 27.09.2010 по 31.12.2010 та з 01.02.2014 по 14.07.2014 утримувалися з позивача та сплачені підприємством у повному обсязі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 має право на зарахування спірного періоду його роботи з 02.04.1993 по 30.06.1995 на ЗГП «Мегавахт» до пільгового стажу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Так, згідно з даними архівної довідки архівного відділу Селидівської міської ради від 27.09.2014 № 14-47-111 право на пільгову пенсію за Списком № 1, розділ І «Гірничі роботи» підрозділ І «Підземні роботи у шахтах» ОСОБА_1 підтверджено наказом ЗГП «Мегавахт» від 31.08.1999 № 55-к «Про підсумки атестації робочих місць по умовам праці». Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність посилання УПФ України на відсутність атестації робочого місця позивача у спірний період.

Водночас, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявність заборгованості Відокремленого підрозділу «Шахта «Курахівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» перед Пенсійним фондом України зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивача, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, на якому працює застрахована особа.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі з огляду на таке.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XIIосновним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів.

Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону N 1788-XII та Порядку № 442 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 у справі № 21-519а14 та від 17.03.2015 № 21-585а14.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Ураховуючи викладені положення норм матеріального права і висновок Верховного Суду України, колегія суддів дійшла висновку про те, що період роботи позивача з 31.08.1994 по 30.06.1995 дійсно підлягає зарахуванню до його пільгового стажу на підставі положень пункту 4.4 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, оскільки право на пільгову пенсію за Списком № 1, розділ І «Гірничі роботи» підрозділ І «Підземні роботи у шахтах» ОСОБА_1 вперше підтверджено наказом ЗГП «Мегавахт» від 31.08.1999 № 55-к «Про підсумки атестації робочих місць по умовам праці».

Водночас, правові підстави для зарахування спірного періоду роботи ОСОБА_1 з 02.04.1993 по 30.08.1994 до пільгового стажу за Списком № 1 відсутні, оскільки відсутнє документальне підтвердження зайнятості позивача за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає саме у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обов'язок з нарахування, обчислення і сплати в установлені строки та в повному обсязі страхових внесків покладено на страхувальника.

У статті 1 цього Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Ураховуючи викладене, наявність заборгованості перед Пенсійним фондом України зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Отже, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для відмови у зарахуванні періодів роботи позивача у Відокремленому підрозділі «Шахта «Курахівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» з 27.09.2010 по 31.12.2010 та з 01.02.2014 по 14.07.2014 до його страхового стажу.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги частково заслуговують на увагу, у зв'язку з чим оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволеного позову про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача врахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 02.04.1993 по 30.08.1994 підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області задовольнити частково.

Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року в цій справі скасувати в частині визнання протиправними дій управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області щодо незарахування при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 до пільгового стажу періоду його роботи на підприємстві ЗГП «Мегавахт» з 02 квітня 1993 року по 30 серпня 1994 року та зобов'язання управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням пільгового стажу його роботи на підприємстві ЗГП «Мегавахт» з 02 квітня 1993 року по 30 серпня 1994 року. ОСОБА_1 у задоволенні позову в цій частині відмовити.

У решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.