Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2017 р. м.Київ К/800/60367/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Донець О.Є.,

Мороз В.Ф.,

секретар судового засідання - Зубенко Д.В.,

за участю представника позивача - Ігнатенка С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Стар В» до Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Стар В» звернулося з позовом до Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, в якому просило визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2013 року №11, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозиться на територію України у розмірі 10644,28 грн., та №12, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23417,41 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про безпідставність висновків відповідача про невідповідність задекларованої митної вартості товару його дійсній вартості, надання митному органу належних документів на підтвердження заявленої ним митної вартості та неправомірність донарахування митницею податку на додану вартість і мита на підставі даних уповноважених органів Чеської Республіки.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року, позов задоволено; визнано протиправними податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2013 року №11, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозиться на територію України у розмірі 10644,28 грн. (в т.ч. 8515,42 грн. за основним платежем та 2128,26 грн. за штрафними санкціями) та №12, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23417,41 грн. (в т.ч. 1873,93 грн. за основним платежем та 4683,48 грн. за штрафними санкціями).

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що при митному оформленні позивач визначив миту вартість виходячи із ціни придбання товару, а відповідачем правомірність спірних податкових повідомлень-рішень не доведена.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Міндоходів у Закарпатській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення, ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про доведеність факту заниження позивачем митної вартості ввезеного товару, що підтверджується сукупністю поданих позивачем та отриманих від іноземних митних органів документів, та правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень щодо донарахування митних платежів виходячи із фактичної вартості автомобіля.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Стар В» у поданих запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 21 січня 2013 року через пункт пропуску Ужгород (Україна) - Вишнє-Німецьке (Словаччина) митного посту «Ужгород» Чопської митниці на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Стар В» ввезений товар «сідельний тягач для перевезення напівпричепів» марки RENAULT, модель Magnum DXI 460.19 Т, номер (шасі): VF 617GKA000006627.

Для здійснення митного оформлення даного товару по МД від 21 січня 2013 року №305070000/2013/000495 Товариством подані документи: контракт від 16 січня 2013 року №01/01-2013, укладений між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Стар В» (покупець) та панамською фірмою «PANEVETS & CO S.A.» (продавець), інвойс від 16 січня 2013 року №01/01-2013, відповідно до яких позивачем придбано товар «сідельний тягач RENAULT, модель Magnum DXI 460.19 Т, номер (шасі): VF 617GKA000006627» б/у за ціною 11000,00 євро.

Митна вартість визначена з використанням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Після завершення митного оформлення вказаного товару Головним управлінням Міндоходів у Закарпатській області проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Стар В» законодавства з питань митної справи при митному оформленні «сідельний тягач для перевезення напівпричепів» за МД від 23 січня 2013 року № 305070000/2013/000495, за результатами якої складено акт від 25 листопада 2013 pоку №н0004/3/0716/НОМЕР_1. За висновками перевірки встановлено факт надання підприємством при здійсненні декларування документів, які містять неправдиві відомості щодо вартості товару, що, в свою чергу, призвело до зменшення розміру митних платежів, які підлягають сплаті до бюджету.

Зокрема встановлено, що сідельний тягач продано чеською компанією «MAN Truck & Bus Czech Republic s.r.o» покупцю гр.ОСОБА_4 за ціною 19000 Євро; відправником товару є гр.ОСОБА_5, а товар відправлено не з Німеччини, а з Чеської Республіки, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Стар В» жодних правовідносин із вказаними суб'єктами не мав, правочинів з ними не вчиняв та сідельний тягач RENAULT Magnum DXI 460.19, 2007 року випуску, у таких суб'єктів не придбавав.

Так, згідно відповіді Генеральної Митної Дирекції Чеської республіки від 20 травня 2013 року № 10979/2013-900000-313, товар «б/в дорожній трактор» компанії «MAN Truck & Bus Czech Republic s.r.o.», ідентифікаційний номер: 46965904, був випущений з Чеської Республіки на територію України на підставі експортного супровідного документа MRN№13CZ53000025EDNA70 разом з рахунком-податковим документом № 0000489073 від 15 січня 2013 року, технічним описом транспортного засобу та сертифікатом реєстрації транспортного засобу № UD 213058».

Наданою Генеральною Митною Дирекцією Чеської Республіки експортною декларацією Чеської Республіки від 16 січня 2013 року MRN№ 13CZ53000025EDNA70 засвідчено, що транспортний засіб випущений з Чеської Республіки на територію України через пункт пропуску «Вишнє-Нємецьке» (Словаччина) на підставі рахунка № 0000489073.

Згідно наданого Генеральною Митною Дирекцією Чеської Республіки рахунку від 15 січня 2013 року № 0000489073, виписаного чеською компанією - продавцем «MAN Truck & Bus Czech Republic s.r.o.» для покупця - громадянина України ОСОБА_4 (Закарпатська область, Іршавський район, с.Довге) транспортний засіб «Renault Magnum DXI 460.19, VIN: НОМЕР_2» був проданий чеською компанією - продавцем «MAN Truck & Bus Czech Republic s.r.o.» за ціною 486685,00 чеських крон, що за курсом валют станом на 15 січня 2013 становить 19000 евро.

Отже, на підставі наданих позивачем та отриманих від іноземних митних органів документів відповідачем встановлено, що транспортний засіб був зареєстрований на території Чеської республіки 16 жовтня 2007 року; після першої реєстрації транспортний засіб змінив кілька власників, а з 07 листопада 2012 року власником автомобіля стала чеська фірма «MAN Truck & Bus Czech Republic s.r.o.». - вказані обставини підтверджуються копією реєстраційних документів на транспортний засіб - технічного паспорту Чеської республіки НОМЕР_3. Згідно рахунку від 15 січня 2013 року № 0000489073, транспортний засіб фірмою «MAN Truck & Bus Czech Republic s.r.o.» продано представнику позивача громадянину ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) за ціною 486685,00 чеських крон, що становило 19000 евро - посилання на вказаний рахунок міститься у експортній декларації Чеської республіки MRN№13CZ53000025EDNA70, на яку в свою чергу посилається поданий позивачем під час здійснення митного оформлення документ контролю доставки MRN №13DE295629914981M3. 16 січня 2013 року відомості про нового власника - ОСОБА_4 було внесено до реєстраційного документа на транспортний засіб - технічного паспорту Чеської республіки НОМЕР_3 та оформлено на ОСОБА_4 посвідчення про реєстрацію автомобіля НОМЕР_4 При цьому інформація щодо панамської фірми «PANEVEST & СО S.A.» в офіційно отриманих документах відсутня. Продаж автомобіля власником - фірмою «MAN Truck & Bus Czech Republic s.r.o» безпосередньо представнику позивача - громадянину ОСОБА_4 підтверджується змістом технічного паспорту, який був поданий до митного оформлення самим позивачем, а також був отриманий від митних органів Чеської республіки, та рахунком від 15 січня 2013 року. 16 січня 2013 року митними органами Чеської республіки оформлено експортну декларацію MRN№13CZ53000025EDNA70, згідно якої експортером транспортного засобу зазначено фірму «MAN Truck & Bus Czech Republic s.r.o.», a покупцем - ОСОБА_4. Згідно цієї декларації транспортний засіб повинен був бути вивезений через пункт пропуску «Ужгород-Вишнє-Нємецьке» до 24 січня 2013 року. 21 січня 2013 року транспортний засіб уповноваженою позивачем особою - гр.ОСОБА_4 було ввезено на територію України через пункт пропуску «Ужгород-Вишнє-Нємецьке» митного поста «Ужгород». При цьому, транспортний засіб випущений з Чеської Республіки на митну територію України через пункт пропуску «Вишнє-Нємецьке» (Словаччина) на підставі рахунку - податкового документу від 15 січня 2013 року № 0000489073, за ціною 19000 євро.

Таким чином, під час митного оформлення сідельного тягача ТОВ «Авто-Стар В» надано Чопській митниці документи, які містять неправдиві дані щодо його вартості, а саме: контракт купівлі-продажу та інвойс, що призвело до заниження митної вартості товару, що в свою чергу спричинило недобір митних платежів на суму 27249,35 грн., з яких ввізне мито 8515,42 грн., ПДВ - 18733,93 грн.

На підставі акту перевірки від 25 листопада 2013 року №н0004/3/0716/НОМЕР_1 Головним управлінням Міндоходів у Закарпатській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №11 про визначення суми податкового зобов'язання по миту на товари, що ввозяться на території України суб'єктами підприємницької діяльності у сумі 10644,28 грн. (за основним платежем - 8515,42 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2128,86 грн.);

- №12 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 23417,41 грн. (за основним платежем - 18733,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4683,48 грн.

Згідно ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.7 ст.49 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Також, відповідно до п.п.41.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України (у чинній на момент виникнення спірних відносин редакції) митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, ПДВ, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України.

Як встановлено п.п.54.3.2, 54.3.6 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно п.54.4 ст.54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених п.54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться, зокрема, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності резидентів України.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. У разі якщо митним органом буде встановлено, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі у разі заниження податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях на підставі поданих документів.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень щодо донарахування позивачу грошових зобов'язань із ввізного мита та ПДВ стали документи, отримані від митних органів Чеської Республіки, які у сукупності з поданими ТОВ «Авто-Стар В» для митного оформлення документами, свідчать про відмінність заявленої декларантом вартості ввезеного Товариством на митну територію України товару від фактичної вартості його придбання у бік зменшення, що призвело до заниження податкових зобов'язань та несплати митних платежів у належному та повному розмірі.

За вказаними обставинами, з урахуванням правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 10 грудня 2013 року №11 та №12, позов ТОВ «Авто-Стар В» щодо їх оскарження задоволенню не підлягає.

Щодо посилання судів попередніх інстанцій при задоволенні позову на фактичне проведення митного оформлення сідельного тягача на підставі наданих декларантом документів, відсутність будь-яких зауважень у працівників митниці щодо правильності та обґрунтованості визначення позивачем митної вартості на час митного оформлення, випущення товару у вільний обіг, на те, що працівники митниці не скористалася своїм правом відмовити у митному оформленні товару під час його оформлення, а навпаки здійснили необхідні процедури щодо прийняття митної декларації від 23 січня 2013 pоку №305070000/2013/000495 до оформлення, тобто фактично підтвердили правильність класифікації товару, його фактурну вартість та розмір обчислених податків і зборів, а також на те, що позивач за доставку сідельного тягача на митну територію України не відповідав, учасником жодних правовідносин пов'язаних із організацію оформлення дозвільних та транспортних документів щодо вивезення товару з країни відправника та країн транзиту не був, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За правилами ч.7 ст.49 Митного кодексу у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, при відсутності аргументованих доказів або підстав для сумнівів щодо достовірності наданих декларантом документів та правильності визначення митної вартості, у митниці відсутні й підстави для відмови проведенні митного оформлення. Проте у разі отримання документів, які надають підстави вважати недостовірними заявлені декларантом відомості, митний орган вправі продовжити здійснення митного контролю та при встановленні заниження податкових зобов'язань - донарахувати митні платежі. Факт заниження митної вартості ввезеного та пред'явленого до декларування позивачем товару доведений митницею та є встановленим, у зв'язку з чим визначення відповідачем оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань позивача з урахуванням фактичної митної вартості товару є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Закарпатській області задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Стар В» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді