Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.02.2020 року у справі №0870/4452/12
Постанова ВАСУ від 15.07.2015 року у справі №0870/4452/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2015 р. м. Київ К/800/57704/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" (далі - Товариство)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.08.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013

у справі № 0870/4452/12

за позовом Товариства

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - Інспекція)

та управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі (далі - Управління)

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Товариства - Пермінова С.О.,

Інспекції - Української Т.О.,

Управління - не з'явились,

Генеральної прокуратури України - Атаманюк І.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року Товариство звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням подальших уточнень позовних вимог) просило визнати протиправною бездіяльність Інспекції, яка полягала у ненаданні Управлінню висновку про суму ПДВ у розмірі 104 085 487 грн., яка підлягає відшкодуванню позивачеві з бюджету, стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства вказану бюджетну заборгованість та 5 704 455,01 грн. пені за несвоєчасне повернення платникові бюджетної заборгованості.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.08.2012 у позові відмовлено. Вказану постанову мотивовано тим, що незавершення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення (яким платникові зменшено задекларовану суму бюджетного відшкодування) та відсутність висновку податкового органу про правомірність заявленої до відшкодування суми свідчить про передчасність розглядуваних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов залишено без розгляду з посиланням на пропуск Товариством строку звернення до адміністративного суду, установленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю задовольнити позов.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги Товариства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у податкових деклараціях з ПДВ, поданих Товариством до контролюючого органу за травень, липень 2010 року - січень 2011 року, позивачем було задекларовано суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, в загальному розмірі 104 085 487 грн.

За наслідками проведення Інспекцією документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питання правових відносин з постачальниками товарів (послуг), оформленої актом від 30.03.2011 № 194/08-01/00186536, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2011 № 000080801, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за названі звітні періоди у розмірі 104 085 487 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було скасовано за результатами його оскарження Товариством у судовому порядку (згідно з постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.06.2011 у справі № 2а-0870/2854/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011). Втім оспорювану за цим позовом суму ПДВ не було повернуто позивачеві з бюджету.

До 01.01.2011 порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, був врегульований пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Аналогічні за змістом положення містяться й у Податковому кодексу України (далі - ПК), який набрав чинності з 01.01.2011.

Так, згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами пунктів 200.2, 200.3 статті 200 ПК при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 цієї ж статті Кодексу передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

При цьому ані наведені положення Закону України «Про податок на додану вартість», ані норми ПК не обумовлюють реалізацію платником податку свого права на отримання відшкодування з бюджету наявністю в органу Держказначейства висновку податкового органу.

Не дають підстави для такого висновку і підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункт 200.12 статті 200 ПК, якими передбачено обов'язок органу державної податкової служби у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Адже наведені норми стосуються питання взаємодії суб'єктів владних повноважень у процесі виконання обов'язку держави, що не може перешкоджати реалізації права платника на отримання належних йому сум ПДВ з бюджету. Тобто ненадання Інспекцією висновку про суми відшкодування ПДВ Управлінню жодним чином не може порушувати права платника, який не є суб'єктом відносин, що виникають з приводу надання такого висновку, однак не змінює обсяг прав платника щодо отримання з бюджету належних сум ПДВ.

Отже, позовні вимоги Товариства про оскарження бездіяльності податкового органу щодо ненадання висновку про суми відшкодування ПДВ не відповідають матеріально-правовому способу захисту порушеного права, визначеному законом, а тому немає правових підстав для задоволення цих вимог.

Не можна погодитися і з висновком суду першої інстанції щодо передчасності розглядуваних позовних вимог до закінчення процедури судового оскарження в адміністративній справі у справі № 2а-0870/2854/11.

Адже згідно з частинами третьою, п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, на час вирішення даного спору рішення суду у справі № 2а-0870/2854/11 набрало законної сили.

Наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов'язковості (що передбачає обов'язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення). Іншими словами, законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов'язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочних осіб.

Отже, закінченням процедури судового оскарження у розумінні пункту 200.15 статті 200 ПК є набрання законної сили рішенням за наслідками вирішення справи по суті в суді апеляційної інстанції.

Під час розгляду справи № 2а-0870/2854/11 судами було досліджено підстави виникнення у податковому обліку Товариства від'ємного значення ПДВ у розмірі 104 085 487 грн. та перевірено дотримання платником вимог податкового законодавства при його формуванні.

У ході вирішення даного спору Інспекцією зазначені обставини не заперечувалися, докази на їх спростування не подавалися. А відтак з огляду на положення частини першої статті 72 КАС зазначені обставини мають силу преюдиції та не підлягають повторному доказуванню у даній справі.

Не можна визнати обґрунтованим і висновок суду апеляційної інстанції про порушення платником строку звернення до суду, установленого статтею 99 КАС.

Так, частиною третьою статті 99 КАС передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв до 01.01.2011) встановлено строк у 1095 днів на подачу заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, з дня наступного за днем отримання права на таке відшкодування.

Згідно з пунктом 102.5 статті 102 ПК заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, з урахуванням правил частини третьої статті 99 КАС саме 1095-денний строк є строком звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Враховуючи те, що позивач звернувся до суду 15.05.2012, а право на бюджетне відшкодування з ПДВ виникло у Товариства за звітні періоди з травня 2010 року по січень 2011 року, то позивачем не пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права на отримання суми бюджетного відшкодування. При цьому, при визначенні дня виникнення у позивача права на повернення суми бюджетного відшкодування враховується 20-тиденний термін на подачу податкової декларації (пункт «а» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), 30-ти денний строк на проведення перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування та 5-ти денний для надання висновку до органу державного казначейства (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

В частині позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства пені за порушення строків відшкодування платникові ПДВ з бюджету ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляду до суду першої інстанції для перевірки правильності розрахунку пені.

Так, за правилами пункту 200.23 статті 200 ПК на суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

У поясненнях, поданих Інспекцією додатково до заперечень на касаційну скаргу, відповідачем наведено дані про суми ПДВ, відшкодовані платникові з бюджету, та зазначено дати проведення цих виплати.

А відтак для правильного вирішення даного спору в цій частині судам необхідно було перевірити правильність обчисленої платником суми пені шляхом порівняння сум і строків фактичного повернення платникові бюджетної заборгованості з ПДВ із строками, визначеними за правилами статті 200 ПК.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" задовольнити частково.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.08.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 у справі № 0870/4452/12 скасувати.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 104 085 487 грн.

5. В частині позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України 5 704 455,01 грн. пені справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько