Історія справи

Постанова ВАСУ від 14.10.2014 року у справі №804/1143/13-а
Постанова ВСУ від 08.12.2015 року у справі №804/1143/13-а
Постанова ВАСУ від 14.10.2014 року у справі №804/1143/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/44354/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С.,суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,секретаря судового засідання Левіної А. А.,

за участю: представника позивача - Кульбача С. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Селянського (фермерського) господарства «Осінь», Селянського (фермерського) господарства "Літо" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Казначеївка" до Магдалинівської районної державної адміністрації, треті особи: Селянське (фермерське) господарство "Осінь", Селянське (фермерське) господарство"Літо", ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання протиправними та скасування розпоряджень,

встановив:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба-Казначеївка" звернулось з позовом до Магдалинівської районної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 255-Р-12 від 25 травня 2012 року, № 277-Р-12 від 13 червня 2012 року, № 256-Р-12 від 25 травня 2012 року, № 278-Р-12 від 13 червня 2012 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 255-Р-12 від 25 травня 2012 року в частині надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку Селянського (фермерського) господарства «Осінь»; визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 277-Р-12 від 13 червня 2012 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку Селянського (фермерського) господарства «Осінь» для ведення фермерського господарства»; визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 256-Р-12 від 25 травня 2012 року в частині надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку Селянського (фермерського) господарства «Літо»; визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 278-Р-12 від 13 червня 2012 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку Селянського (фермерського) господарства «Літо» для ведення фермерського господарства»; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів в частині задоволення позову, Селянське (фермерське) господарство «Літо» і Селянське (фермерське) господарство «Осінь» звернулись з касаційними скаргами, в яких просили їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без розгляду.

В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню частково.

Судами встановлено, що 10 червня 2003 року між орендодавцем - власником землі -Магдалинівською районною державною адміністрацієюі орендарем ОСОБА_6 укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 1043.

13 квітня 2004 року між ОСОБА_5 (орендар), яка діяла на підставі договору оренди земельної ділянки від 10 червня 2003 року,і СК «Дружба» (суборендар), правонаступником якого є позивач, укладено договір суборенди земельної ділянки.

10 червня 2003 року між орендодавцем - власником землі - Магдалинівською районною державною адміністрацією та орендарем ОСОБА_6 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 1046.

13 квітня 2004 року між ОСОБА_6 (орендар), яка діяла на підставі договору оренди земельної ділянки від 10 червня 2003 року, і СК «Дружба» (суборендар), правонаступником якого є позивач, укладено договір суборенди земельної ділянки.

25 травня 2012 року Головою Магдалинівської районної державної адміністрації прийнято розпорядження № 255-Р-12, яким розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений з ОСОБА_6, та надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку Селянського (фермерського) господарства «Осінь».

13 червня 2012 року Магдалинівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 277-Р-12 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку, Селянського (фермерського) господарства «Осінь» для ведення фермерського господарства».

25 травня 2012 року Магдалинівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 256-Р-12, яким розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений з ОСОБА_5, та надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку Селянського (фермерського) господарства «Літо».

13 червня 2012 року Магдалинівською районною державною адміністрацією винесено розпорядження № 278-Р-12 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку, Селянського (фермерського) господарства «Літо» для ведення фермерського господарства».

Не погоджуючись з прийнятими розпорядженнями відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо достатності підстав для часткового задоволення позову.

Колегія суддів вважає висновки судів в частині задоволення позову помилковими.

Згідно із ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері оренди землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 8 цього Закону орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

За правилом ст. 20 цього Закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ст. 202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель, який складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1021 від 09 вересня 2009 року «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» (набрала чинності 01 січня 2011 року), передбачено, що повноваження з державної реєстрації договору оренди землі передаються місцевим відділенням Держкомзему.

Відповідно до п. 31. цієї постанови відомості з Поземельної книги надаються територіальним органом Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки у формі витягу (інформаційної довідки) про земельну ділянку, зокрема відомості про припинення права.

Системний аналіз вказаних норм законодавства дає підстави вважати, що проведення державної реєстрації про припинення права оренди/суборенди вважається вчиненою відповідним суб'єктом владних повноважень з моменту внесення запису про державну реєстрацію земельної ділянки, тобто з дати відкриття Поземельної книги.

Відповідно до поданих представником третіх осіб доказів, які долучені до матеріалів справи, вбачається, що станом на 30 грудня 2012 року в базі даних автоматизованої системи Державного земельного кадастру Дніпропетровської області існують відомості щодо припинення договорів суборенди між СК «Дружба» та ОСОБА_6, СК «Дружба» та ОСОБА_5, що підтверджується листом ДП «Центр державного земельного кадастру» Дніпропетровської регіональної філії від 05 лютого 2013 року за вих. № 3-2/198.

Таким чином судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано встановлено, що на момент звернення позивача з цим позовом у позивача, як суборендаря, припинилися права та обов'язки за договорами суборенди, укладеними з ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Враховуючи те, що право на розірвання укладеного договору оренди земельної ділянки встановлено як Законом, так і самим договором, і особа не може бути позбавлена даного права, а судами встановлено юридичний факт припинення договорів суборенди в позасудовому порядку, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у визнанні протиправними та скасуванні розпоряджень голови Магдалинівської районної державної адміністрації від 25 травня 2012 року за № 255-Р-12 та № 256-Р-12 в частині розірвання договорів оренди земельної ділянки, укладених з ОСОБА_6 та ОСОБА_5, відповідно.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними та скасування розпоряджень голови Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в частинах надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку Селянського (фермерського) господарства «Осінь» та Селянського (фермерського) господарства «Літо», а також затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку Селянського (фермерського) господарства «Осінь» та Селянського (фермерського) господарства «Літо», суд зазначає наступне.

Підставою часткового задоволення позову про скасування рішень відповідача в частині стали висновки судів, щодо порушення відповідачем при винесені розпоряджень про надання в оренду земельних ділянок Селянському (фермерському) господарству «Осінь» та Селянському (фермерському) господарству «Літо» положень ст. 134 ЗК України.

Згідно із ст. 43 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Утім, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Способи захисту прав на земельні ділянки закріплені у главі 23 Земельного кодексу України.

Зокрема, згідно із ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, а саме п. 12 Перехідних положень Кодексу.

Згідно із ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 124 Земельного кодексу України) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Частина ч. 1 ст. 2 КАС України вказує на те, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Отже, вирішуючи публічно-правовий спір, суди повинні встановити, в чому полягає порушення прав позивача оскаржуваним актом.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Крім того, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 КАС України).

Із наведених норм випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Системний аналіз вказаних норм законодавства дає підстави для висновку, що захисту право на земельну ділянку підлягає у разі його порушення як власника чи користувача такої ділянки. При цьому таке право повинно підтверджуватися відповідними документами, у розумінні статей 116, 125, 126 Земельного кодексу України.

Між тим підстава, - договори суборенди від 13 квітня 2004 року - відпала у зв'язку з розірванням основних договорів - договорів оренди. Отже оскаржувані розпорядження відповідача щодо дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку СФГ «Осінь» та СФГ «Літо», і, в послідуючому, про затвердження такої технічної документації, не є такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача.

Передчасне уявлення позивача про наявність підстав для задоволення позову у обраний спосіб, за відсутності при цьому порушень його прав та інтересів, не є підставою для задоволення такого позову, оскільки відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 КАС України таке рішення не направлене на відновлення порушених прав у спірних відносинах.

Відтак і названий позивачем інтерес не пов'язаний з його суб'єктивними правами, а тому не підлягає правовому захисту і не може вважатись законним інтересом.

Таким чином висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на нормах законодавства і спростовується наявними матеріалами справи, у зв'язку з чим суди дійшли помилкового висновку про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційні скарги Селянського (фермерського) господарства «Осінь» і Селянського (фермерського) господарства "Літо" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року в частині задоволення позову скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Казначеївка" до Магдалинівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 255-Р-12 від 25 травня 2012 року в частині надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку Селянського (фермерського) господарства «Осінь; визнання протиправним та скасування розпорядження голови Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 277-Р-12 від 13 червня 2012 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку Селянського (фермерського) господарства «Осінь» для ведення фермерського господарства»; визнання протиправним та скасування розпорядження голови Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 256-Р-12 від 25 травня 2012 року в частині надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку Селянського (фермерського) господарства «Літо»; визнання протиправним та скасування розпорядження голови Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 278-Р-12 від 13 червня 2012 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку Селянського (фермерського) господарства «Літо» для ведення фермерського господарства» відмовити.

В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: