Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2016 р. м. Київ К/800/27039/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 7 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2015 року у справі № 638/2053/15-а за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановила:

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати та невиплати позивачу надбавки до його пенсії за вислугу років на доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з причини набуття нею віку 18 років при умові, що вона є студентом навчального закладу; зобов'язати відповідача і поновити виплату та виплачувати надбавку до його пенсії за вислугу років на доньку ОСОБА_2 до закінчення нею Комунального закладу „Харківська гуманітарно-педагогічна академія" Харківської обласної ради, але не довше, ніж до досягнення нею 23-річного віку; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити позивачу надбавки до пенсії за вислугу років на доньку ОСОБА_2 за весь минулий період невиплати, починаючи з серпня 2014 року по місяць фактичного поновлення виплати даної надбавки.

Позовні вимоги мотивував тим, що відповідач безпідставно припинив виплати надбавки до його пенсії за вислугу років на утримання доньки, оскільки згідно із підпунктом „а" частини 1 ст.16 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до пенсії за вислугу років, що призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, нараховується надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечується пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30 Закону) - на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 7 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2015 року, позов задоволений. Визнане протиправним припинення виплати та невиплату головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_1 надбавки до його пенсії на дочку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з причини набуття нею віку 18 років при умові, що вона є студентом навчального закладу. Зобов'язано головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області поновити виплату та виплачувати позивачу надбавку до його пенсії на дочку ОСОБА_2 до закінчення нею комунального закладу „Харківська гуманітарно-педагогічна академія" Харківської обласної ради, але не довше, ніж до досягнення нею 23-річного віку. Зобов'язано головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 надбавки до його пенсії на дочку ОСОБА_2 за весь минулий період невиплати, починаючи з серпня 2014 року по місяць фактичного поновлення виплати даної надбавки.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанцій і ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як військовослужбовець Збройних Сил України та з 19 серпня 2011 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Має на утриманні доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Донька позивача з вересня 2013 року є студентом денної форми навчання другого курсу Комунального закладу „Харківська гуманітарно-педагогічна академія" Харківської обласної ради, з терміном навчання: з 01.09.2013 року по 20.07.2017 року.

ОСОБА_1 на підставі п. „а" ч.1 ", як непрацюючий військовий пенсіонер, з серпня 2011 року отримував надбавку до своєї пенсії за вислуги років на доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50% прожиткового мінімуму.

Оскільки, ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2 виповнилося 18 років, позивач з метою продовження отримання зазначеної надбавки до пенсії звернувся до відповідача з заявою про продовження вказаної виплати та надав Довідку №1190-П від 01.12.2014 року про навчання дочки.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області Листом №16983-14/20 від 12.12.2014 року відмовило позивачу в продовженні отримання надбавки до пенсії, посилаючись на те, що призначити зазначену надбавку на утриманця, якому виповнилось 18 років, не має законних підстав.

Суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи позов посилалися на ті обставини, що відмовляючи позивачу у продовженні отриманні надбавки до пенсії суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушені законні інтереси позивача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонам виник спір щодо відмови відповідача в продовжені виплачувати надбавку до пенсії позивача, як військовослужбовця, на доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 50% прожиткового мінімуму, яка є студенткою навчального закладу та досягла повноліття.

Згідно з пунктом „а" частини 1 статті 16 Закону ст.16 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), нараховується надбавка до пенсії за вислугу років на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі соціальної пенсії, встановленої Законом України „Про пенсійне забезпечення" для відповідної категорії непрацездатних.

Відповідно частини 4 статті 30 Закону №2262-ХІІ непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку (чоловіки - 60 років, жінки - 55 років) або є інвалідами; в) батьки та дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років або якщо вони є інвалідами; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Зазначені у частині 6 статті 30 Закону № 2262-ХІІ особи, що мають право на пенсію в разі втрати годувальника, які досягли повноліття, в тому числі і студенти, до кола непрацездатних членів сім'ї не входять, а тому непрацюючому пенсіонеру на них не може нараховуватися передбачена пунктом „а" частини 1 статті 16 цього Закону надбавка до пенсії.

Виходячи з наведених законодавчих норм, висновки судів першої та апеляційної інстанції про протиправність відмови відповідача у нарахуванні та виплаті позивачеві надбавки до пенсії на дочку-студентку, яка досягла повноліття, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанції повно і правильно встановлені обставини справи, але при ухвалені рішень суди допустили порушення норм матеріального права, у зв'язку з чим рішення судів попередніх інстанцій є незаконними та підлягають скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 7 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2015 року скасувати, прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії відмовити .

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і у строки передбачені ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: