Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2014 р. м. Київ К/800/38511/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Малиніна В.В.,

Ситникова О.Ф.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області про визнання дій протиправними, скасування вимоги про сплату боргу, стягнення моральної шкоди,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2011 року ОСОБА_4 пред'явив у суді позов до Управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області (далі - Управління ПФУ) про визнання дій протиправними, скасування вимоги про сплату боргу, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наприкінці 2010 року ним було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, у зв'язку з чим звернувся, зокрема, до Управління ПФУ з заявою про зняття з реєстраційного обліку як платника внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески). Однак, 3 лютого 2011 року, незважаючи на своєчасність і повноту сплати ним таких внесків, Управління ПФУ повідомило про наявність заборгованості з їх сплати у розмірі 1 616 гривень 40 копійок, а 21 лютого 2011 року пред'явило вимогу про сплату страхових внесків. Зазначена вимога про сплату боргу була оскаржена ним в судовому порядку.

Втім, 16 травня 2011 року відповідач прийняв нову вимогу за № 500, якою зобов'язав його сплатити недоїмку із страхових внесків, однак, уже в розмірі 1 261 гривня 92 копійки.

Посилаючись, що вимога від 16 травня 2011 року № 500 не містить будь-якої інформації для з'ясування правової природи боргу, а його наявність взагалі виключається, у зв'язку з зупиненням ним з 2011 року підприємницької діяльності, сама ж вимога оформлена з порушенням встановлених чинним законодавством вимог (не містить відомостей щодо її виду та дат виникнення і набрання нею чинності, особи, якій вона адресована, на ній відсутній підпис особи, яка її підготувала), просив суд визнати протиправними дії Управління ПФУ щодо прийняття зазначеної вимоги про сплату боргу та скасувати її. Окрім цього, просив суд стягнути з Управління ПФУ на його користь моральну шкоду в розмірі 1000 гривень та судові витрати.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року, ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Управління ПФУ своїм правом, як сторони у справі, не скористалося та заперечень на касаційну скаргу не подало.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_4 є недоведеними, а спірна вимога Управління ПФУ про сплату боргу - обґрунтованою.

Втім, колегія суддів не погоджується з таким висновком судів, оскільки він не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Україна є правовою державою, в якій органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є фізичною особою - підприємцем, платником єдиного податку.

6 січня 2011 року ОСОБА_4 подав Управлінню ПФУ звіт про суми нарахованого доходу та нарахованих внесків за 2010 рік, у таблиці № 2 якого зазначив про нарахування у 2010 році страхових внесків у розмірі 1 969 гривень 20 копійок та фактичну їх сплату у розмірі 323 гривні 40 копійок.

У зв'язку з неповнотою сплати страхових внесків, Управлінням ПФУ була прийнята вимога № 224 від 21 лютого 2011 року, якою ОСОБА_4 зобов'язано доплатити за липень - грудень 2010 року страхові внески у розмірі 1 616 гривень 40 копійок.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року, що набрала законної сили, позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано дії Управління ПФУ щодо прийняття вимоги № 224 від 21 лютого 2011 року про сплату боргу у розмірі 1 616 гривень 40 копійок протиправними та скасовано.

Судове рішення мотивовано відсутністю правових підстав для прийняття Управлінням ПФУ вимоги, оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що страхові внески ОСОБА_4 в період з липня по грудень 2010 року сплачені у розмірах та у строки, встановлені Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Незважаючи на це, у день ухвалення судом цієї постанови, яким є 16 травня 2011 року, Управлінням ПФУ була прийнята нова вимога про сплату боргу за № 500, якою ОСОБА_4 зобов'язано сплатити недоїмку із страхових внесків, однак уже у розмірі 1 261 гривня 92 копійки.

За приписами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яка регулює порядок доказування в адміністративному суді, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивуючи обґрунтованість вимоги № 500 від 16 травня 2011 року, Управління ПФУ зазначило, що вона сформована на підставі облікових даних картки особового рахунку ОСОБА_4, за наслідком його річної звітності за 2010 рік, з урахуванням зобов'язань зі сплати страхових внесків, визначених у звіті, та сплати частини єдиного податку, станом на 1 травня 2011 року.

Втім, з огляду на те, що річний звіт за 2010 рік ОСОБА_4 був поданий Управлінню ПФУ ще 6 січня 2011 року, тобто до формування першої вимоги № 224 від 21 лютого 2011 року і, починаючи з січня 2011 року, ОСОБА_4, підприємницьку діяльність взагалі не здійснював, а тому утворення заборгованості за більш пізній період (після грудня 2010 року) виключається, колегія суддів приходить до висновку, що спірна вимога сформована відповідачем як недоїмка за період, що охоплювався попередньою вимогою - № 224 від 21 лютого 2011 року, скасованою в судовому порядку, що є неприпустимим. Доводи, наведені Управлінням ПФУ в обґрунтування заперечень на позов ОСОБА_4, такого висновку не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог.

Оскільки суди повно і правильно встановили обставини справи, але допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалює нове, яким задовольняє позов ОСОБА_4 в частині визнання протиправними дій Управління ПФУ щодо прийняття вимоги про сплату боргу № 500 від 16 травня 2011 року та її скасування.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини другої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, яка полягає у душевних переживаннях, що він зазнав у зв'язку з протиправним рішенням Управління ПФУ. Її розмір, заявлений до відшкодування (1 000 гривень), є адекватним, а тому підлягає стягненню в повному обсязі.

Також, оскільки судове рішення відбулося на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, колегія суддів, відповідно до частини першої статті 94 КАС України, покладає на відповідача - суб'єкта владних повноважень обов'язок відшкодувати позивачу понесені ним витрати на сплату судового збору.

Керуючись статтями 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області щодо прийняття вимоги про сплату боргу № 500 від 16 травня 2011 року про сплату недоїмки зі страхових внесків у розмірі 1 261 гривня 92 копійки.

Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області № 500 від 16 травня 2011 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 1 000 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 20 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді Т.Ф. Весельська

В.В. Малинін

О.Ф. Ситников