Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/17918/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя: Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2014 р.

у справі № 2-а-2880/12/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техінженерінг»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техінженерінг» (далі - позивач, ТОВ «Техінженерінг») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, визнання дій протиправними.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2014 р. постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 23.09.2011 р. №0003342301. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області щодо визнання в акті перевірки від 23.09.2011 р. № 3311/25-2/33618837 нікчемними правочинів між ТОВ ЗК «Агромір» та ТОВ «Техінженерінг».

У касаційній ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Херсоні проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Техінженерінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ ЗК «Агромір» за червень 2011 р., за результатами якої складено акт від 23.09.2011 р. № 3311/25-2/33618837.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: ст. 203, 215, 216, 228, 626, 629 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення між позивачем та контрагентами правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків; п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 р. №0003342301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 153 659,65 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ ЗК «Агромир» 13.05.2011 р. було укладено договір підряду, а 25.05.2011 р. договір постачання № 7, згідно з якими були проведені ремонтні роботи на теплоходах та поставлено судове обладнання.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями тощо.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ ЗК «Агромир», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для податкового кредиту.

Згідно п.20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право поводити перевірки платників податку (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 названого Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Таким чином, згідно чинного законодавства вчинення податковим органом дій по складанню акта перевірки за результатами проведення позапланової перевірки у випадках встановлення під час проведення такої перевірки порушень податкового законодавства прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби.

Тобто дії по складанню акта перевірки є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Крім того, обставини, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій посадових осіб контролюючого органу, вчинених в процесі перевірки, щодо співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та інших документів.

Результатом реалізації таких повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платників податків.

Отже, саме результат реалізації повноважень податкового органу (тобто рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як-то складання акта перевірки, включення до акту перевірки певних висновків) має бути об'єктом оскарження.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що дії ДПІ у м. Херсоні щодо визнання в акті перевірки від 23.09.2011 р. № 3311/25-2/33618837 нікчемними правочинів між ТОВ ЗК «Агромир» та ТОВ «Техінженерінг» не породжують правові наслідки, не створюють додаткові обов'язки для позивача та не порушують його охоронювані законом інтереси в публічно - правових відносинах.

Виходячи з того, що обставини у справі судом апеляційної інстанції встановлені повно та правильно, але суд порушив норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення в частині визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області щодо визнання в акті перевірки від 23.09.2011 р. № 3311/25-2/33618837 нікчемними правочинів між ТОВ ЗК «Агромир» та ТОВ «Техінженерінг», суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову в цій частині у задоволенні позову. В іншій частині постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2014 р. підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2014 р. скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області щодо визнання в акті перевірки від 23.09.2011 р. № 3311/25-2/33618837 нікчемними правочинів між ТОВ ЗК «Агромир» та ТОВ «Техінженерінг».

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2014 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов