Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" серпня 2016 р. м. Київ К/800/13420/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Тернопільській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне" про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

Контрольно-ревізійне управління в Тернопільській області звернулось до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне", третя особа -Заруднянська сільська рада, про стягнення у дохід держави плати за оренду землі в сумі 16 130,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано відсутністю факту виконання підконтрольною установою вимоги позивача про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне" 16 130,00 грн. збитків, заподіяних у зв'язку з фактичним користуванням землями запасу та резервного фонду Заруднянської сільської ради в кількості 106,71 га без оформлення договірних відносин та внесення плати за землю.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року, позов задоволено: стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне" кошти в сумі 16 130,00 грн. плати за землю до місцевого бюджету.

У поданій касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Сонячне" із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, контрольно-ревізійним відділом в Збаразькому районі Тернопільської області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Заруднянської сільської ради. Проведеною ревізією встановлено, що рішеннями Заруднянської сільської ради від 26.04.2005 №182, від 25.12.2007 №340 надано згоду на передачу земельних ділянок в оренду сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Сонячне" в розмірі 106,71 га із зобов'язанням у подальшому укласти договір оренди земельної ділянки.

Проведеною зустрічною перевіркою в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Сонячне" встановлено, що товариство з 01.05.2005 по 16.07.2008 користується землями запасу та резервного фонду Заруднянської сільської ради в кількості 106,71 га під посіви, без оформлення договору оренди землі; плата за використання земель протягом всього часу не сплачувалась.

Вказуючи на те, що сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Сонячне" незважаючи на фактичне користування земельними ділянками у період з травня 2005 року по серпень 2008 року до місцевих бюджетів не внесено орендну плату за землю у загальному розмірі 16 130,00 грн., органом контрольно-ревізійної служби обрано судовий порядок захисту порушених інтересів держави.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності з боку позивача наявності підстав для стягнення з відповідача 16 130,00 грн. збитків, заподіяних у зв'язку з фактичним користуванням землями запасу та резервного фонду Заруднянської сільської ради в кількості 106,71 га без оформлення договірних відносин та внесення плати за землю.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 серпня 2012 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 березня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року, якою відмовлено у задоволенні позову з мотивів відсутності у позивача права звернення до суду із вказаним позовом, скасовано; справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22 серпня 2012 року також зазначено, що розрахунок суми, заявленої позивачем до стягнення, здійснено органом контрольно-ревізійної служби, виходячи із розміру земельного податку, встановленого Законом України "Про плату за землю". У той же час, обґрунтованості здійсненого розрахунку із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, судами попередніх інстанцій не перевірено.

Стягуючи з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне" кошти в сумі 16 130,00 грн., суди попередніх інстанцій виходили з того, що органом державного фінансового контролю доведено факт самовільного користування відповідачем земельними ділянками, що не спростовано відповідачем.

У той же час, позивачем у справі не обґрунтовано розміру збитків, заявлених до стягнення; обґрунтованість розрахунку збитків судами попередніх інстанцій також не перевірялась.

Відповідно до частини четвертої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За вказаних обставин, колегія суддів не може погодитися із висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності з боку позивача наявності підстав для стягнення з відповідача 16 130,00 грн. збитків, заподіяних у зв'язку з фактичним користуванням землями запасу та резервного фонду Заруднянської сільської ради в кількості 106,71 га без оформлення договірних відносин та внесення плати за землю.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне" задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року скасувати.

У задоволенні позову Державної фінансової інспекції в Тернопільській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне" про стягнення коштів відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: