Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2015 р. м. Київ К/800/46088/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013р. у справі

за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця»

до відповідача Державної фінансової інспекції в Донецькій області

про часткове скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

30.04.2013 р. з позовом про скасування п. 13 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області (далі Фінінспекція) від 09.04.2013р. звернулось Державне підприємство «Донецька залізниця» (далі Підприємство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що п. 13 вимоги, відповідно до якого зазначено про факт безпідставного проведення нарахування та виплати доплати за тимчасово відсутнього працівника на суму 3736,95грн. та нарахування у державні цільові фонди на суму 1405,46грн., що призвело до матеріальної шкоди(збитків) на суму 5142,41грн., є таким, що прийнятий із порушенням норм законодавства. Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, позивач просив задовольнити адміністративний позов та скасувати п.13 вимоги Фінінспекції.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2013р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013р., позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Фін інспекція звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому, скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У своєму запереченні позивач зазначив, що судові рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що за результатами проведеної ревізії Фін інспекцією складено акт від 26.02.2013р. №05.1-16/01 та 09.04.2013р. направлено вимогу про усунення порушень № 05-05.1-10-14/3915. В п.13 вимоги зазначено, що під час ревізії встановлено порушення ст. 97 Кодексу законів про працю України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці», п. 15 Постанови Ради міністрів СРСР від 04.12.1981 р. № 1145 «Про порядок та умови суміщення професій(посад)», у зв'язку з чим безпідставно проведено нарахування та виплату Ясинуватською дистанцією електропостачання доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника на суму 3736,95грн. та нарахування у державні цільові фонди на суму 1405,46грн., що призвело до матеріальної шкоди(збитків) на суму 5142,41грн. На підставі цього запропоновано стягнути 3736,95грн. зайво виплачених виплат, з осіб, які отримали безпідставно; в іншому випадку стягнути з осіб винних у безпідставних виплатах коштів шкоду та провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 1405,45 грн.(зарахувати в рахунок майбутніх платежів).

Відповідно до статті 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В своїй постанові від 25.11.2014 року у справі №21-442а14 Верховний Суд України зазначив наступне :

«Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей наведених норм права та у рішенні від 15 квітня 2014 року (справа N 21-40а14) зазначив таке.

Згідно з Положенням Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Положенням також установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону N 2939-XII, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу від 1 лютого 2012 року N 01-18/0178 про усунення порушень, виявлених під час ревізії Центру зайнятості.

При цьому оскаржувана вимога Інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною».

За таких обставин адміністративний позов Підприємства про скасування пункту 13 вимоги від 09.04.2013р., який стосуються відшкодування завданих збитків та визначає їх розмір, задоволенню не підлягає, оскільки правильність визначення цих збитків може бути перевірена виключно в межах справи за позовом Фінінспекції про стягнення завданих збитків.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 221,223,229,230,232,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2013р та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013р. скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Донецька залізниця» про скасування пункту 13 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області№05-05.1-10-14/3915 від 9.04.2013р. відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз