Історія справи

Постанова ВАСУ від 02.04.2015 року у справі №806/5177/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2015 р. м. Київ К/800/13799/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку письмового порвадження касаційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотекс" до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України, про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новотекс" звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів № 101040000/2013/300046/1 від 10.07.2013 року та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № 101040000/2013/00058 від 10.07.2013 року, стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів в сумі 37110,83 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів № 101040000/2013/300046/1 від 10.07.2013 року та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № 101040000/2013/00058 від 10.07.2013 року. Постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Новотекс" надмірно сплачених митних платежів в сумі 37110,83 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Житомирська митниця Міністерства доходів і зборів України подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Хемотекс" (Німеччина) та ТОВ "Новотекс" укладено договір купівлі-продажу № 13-01 від 02.01.2013 року.

На підставі укладеного договору, 09.07.2013 року ТОВ "Новотекс" на митну територію України імпортовано хімічні препарати для обробки виробів з текстилю за найменуванням, кількістю та ціною, згідно додатку № 2 від 14.05.2013 року до договору.

Для митного оформлення товару, позивач подав до Житомирської митниці митну декларацію № 101040000/2013/007028 від 09.07.2013 року, в якій задекларовано товари: товар № 1 - хімічний препарат (текстильно-допоміжна речовина) для обробки текстильних виробів, на основі крохмалистих речовин менш 55 мас. %, не містить озоноруйнуючих речовин, без аерозольного пакування: Флоколан; товар № 2 - мийний засіб, диспергент для обробки текстильний виробів, не містить озоноруйнуючих речовин, без аерозольного пакування: Ретарген; товар № 3 - хімічний препарат (текстильно-допоміжна речовина) для обробки текстильних виробів, що містять целюлазу, не містить озоноруйнуючих речовин, без аерозольного пакування: Антипіл С; товар № 4 - хімічний препарат (текстильно-допоміжна речовина) для обробки текстильних виробів, не містить озоноруйнуючих речовин, без аерозольного пакування: Лубріген; товар № 5 - хімічний препарат (текстильно-допоміжна речовина) для обробки текстильних виробів, не містить озоноруйнуючих речовин, без аерозольного пакування: Сілісофт.

Митне оформлення зазначеного товару було здійснено позивачем за першим методом визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до методу визначення митної вартості позивачем були надані документи за переліком передбаченим ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме:

- декларація митної вартості;

- договір № 13-01 від 02.01.2013 року;

- додаток № 2 від 14.05.2013 року до договору № 13-01 від 02.01.2013 року;

- рахунок-фактура № 13.05.053 від 14.05.2013 року;

- СМR № 353749 від 22.05.2013 року;

- пакувальний лист від 21.05.2013 року;

- прайс-лист виробника товару від 14.05.2013 року;

- висновок про вартісні характеристики товару ДП "Укрпромзовнішекспертиза" № 2774 від 26.06.2013 року;

- сертифікат відповідності;

- сертифікат про походження товару;

- експортна декларація.

Митним органом зроблено висновок, що заявлена позивачем митна вартість товарів № 2, 4 та 5 не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки документи, зазначені в частині другій ст.53 МК, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу митного органу відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; договір (угоду) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

За інформацією, яка наявна у митного органу, вартість схожих товарів є вищою в порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів.

Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядних методів визначення митної вартості відповідно до вимог ст. 59-64 МКУ.

За результатами проведеної консультації встановлено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2 в і 2 г - у зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.

Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях товар № 2 МД 100270000/13/166105 від 12.06.2013 року, товар № 4 МД № 100270000/13/164942 від 04.06.2013 року та товар № 5 МД № 10027/2013/121370 від 19.04.2013 року з урахуванням коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. Джерело інформації: інформація цінової бази ЄАІС ДМСУ щодо товарів митне оформлення яких уже здійснено, Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI..

За результатами розгляду митної декларації № 101040000/2013/007028, 10.07.2013 року Житомирською митницею було винесено рішення № 1010400002013/300046/1 про коригування митної вартості товару № 2,4,5 в сторону збільшення та картку відмови у прийнятті митної декларації № 101040000/2013/00058.

При цьому, митниця послалася на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, Митним кодексом передбачено вичерпний перелік підстав, коли митний орган має право витребовувати від декларанта додаткові документи, а також вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із частиною 1 статті 54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно ст.64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Аналіз наведених норм, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від основного до резервного) визначення митної вартості.

Обставини, які були встановлені судами попередніх інстанцій свідчать про те, що під час митного оформлення позивач надав всі необхідні документи для підтвердження визначеної ним за першим методом вартості товарів.

Разом з тим, митний орган не обґрунтував, що документи, зазначені в частині другій статті 53 МК, подані позивачем для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність Житомирською митницею правомірності дій щодо витребування додаткових документів.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару.

Таким чином, скоригована митна вартість товару, визначена відповідачем в рішенні про коригування митної вартості № 1010400002013/300046/1 від 10.07.2013 року, є необґрунтованою.

При цьому, суд першої інстанцій також дійшов висновку, що у зв'язку з тим, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним, позовна вимога про поверненню позивачу сплачених митних платежів підлягає задоволенню. Суд апеляційної інстанції наведеним доводам оцінки не надав.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Аналіз положень Митного кодексу України дає колегії суддів підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ввізного мита, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції, постановляючи у цій справі рішення щодо стягнення з державного бюджету на користь позивача суми надмірно сплаченого ввізного мита, фактично визначив митну вартість ввезеного ним товару за першим методом, чим підмінив митний орган.

Отже, рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми митних платежів належить скасувати та ухвалити нове рішення у цій частині про відмову у позові.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті рішення щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі у цій частині.

Керуючись ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотекс" суми митних платежів у розмірі 37110,83 грн. та прийняти у цій частині нову постанову.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотекс" суми митних платежів у розмірі 37110,83 грн. відмовити.

В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2014 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: