Постанова

Іменем України

31 липня 2020 року

м. Київ

справа № 456/616/18

провадження № 61-19971св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - виконавчий комітет Стрийської міської ради, як орган опіки та піклування,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Курій Н. М., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., від 15 жовтня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 рокуОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права користування житлом та вселення.

В обґрунтування позову зазначала, що із 1994 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 . Від шлюбу мають дочку ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона з дочкою зареєстровані і постійно проживали в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Після розірвання шлюбу на підставі рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 листопада 2017 року, ОСОБА_3 почав перешкоджати їй та неповнолітній дочці проживати у спірній квартирі, а саме поміняв замки на вхідних дверях, не впускає у квартиру, погрожуючи фізичною розправою, незважаючи на те, що в квартирі знаходиться її майно та речі дочки, які необхідні для навчання в школі та всебічного розвитку. Неповнолітня ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства. Відповідач аліменти на дитину не сплачує. Зазначала, що вона з дочкою неодноразово зверталась до відповідача із проханням, щоб він не чинив їм перешкод у користуванні житлом і особистими речами, але відповідач не надає ключів від замків в дверях квартири. Тому вона з дочкою змушені тимчасово проживати у родичів, оскільки іншого житла не мають, а винаймати квартиру відсутня фінансова можливість. На її думку, відповідач неправомірно перешкоджає їй та неповнолітній дочці у здійсненні законного права на користування спірним житлом.

За таких обставин просила суд визнати за нею та неповнолітньою

ОСОБА_2 право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 і вселити їх у вказану квартиру.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області, у складі судді Саса С. С., від 03 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 не проживають у спірній квартирі більше п`яти років без поважних причин, а вселення неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом та потребує постійного догляду, разом із матір`ю ОСОБА_1 в квартиру, яка складається з однієї кімнати площею 19,0 кв.м та в якій проживає відповідач з іншою жінкою, створить неможливі умови для проживання і користування квартирою, порушить права власника квартири.

При цьому суд зауважив, що позивач з неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 більше п`яти років проживають в будинку у АДРЕСА_2 , який належить матері позивача. У вказаному будинку для виховання та розвитку неповнолітньої ОСОБА_2 створено всі необхідні умови, є окрема кімнату, яка облаштована необхідними меблями та речами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , задоволено, рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2019 року скасовано.

Позов задоволено, визнано за ОСОБА_1 та її дочкою ОСОБА_2 право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 . Вселено ОСОБА_1 та її дочку ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 червня 2018 року в справі № 607/10762/16-ц, та виходив із того, що член сім`ї власника житла визнається таким, що втратив право на користування цим житлом за частиною другою статті 405 ЦК України, лише за рішенням суду. Посилання суду першої інстанції, на непроживання ОСОБА_1 із дочкою у спірній квартирі більше п`яти років без поважних причин в межах розглядуваної справи апеляційний суд вважав помилковим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

04 грудня 2019 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_3 подав касаційну скаргу у цивільній справі № 456/616/18 на постанову Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали справи з місцевого суду.

У січні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована помилковістю висновків апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову.

Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не надав належної оцінки тому факту, що він ніколи замки у вхідних дверях квартири не міняв та не виганяв позивачку з дитиною із квартири, а вона добровільно залишила житло.

Стверджує, що позивач не надала жодних доказів того, що він перешкоджав їй разом з неповнолітньою дитиною користуватись спірним житлом.

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що позивач разом з дитиною не проживала у спірному житлі більше п`яти років, а проживає без реєстрації у своїй матері в селі Добряни Стрийського району Львівської області.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 листопада 2017 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який був зареєстрований 15 жовтня 1994 року у Стрийському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівської області. Вказаним рішенням суду встановлено, що сторони протягом п`яти років спільно не проживають, не ведуть спільного господарство, шлюбні відносини не підтримують.

ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_1

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 є дитиною з інвалідністю.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 червня 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але неменше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 11 червня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради, як органу опіки та піклування, №195 від 22 серпня 2018 року затверджено висновок про доцільність визнання за малолітньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на вселення та користування житлом за адресою: АДРЕСА_3 .

Фактично ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , в будинку належному бабусі дитини - ОСОБА_5 .

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі за текстом в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою статті 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК Української РСР до членів сім`ї власника належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу (подружжя, діти, батьки). Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до вимог статті 157 ЖК Української РСР членів сім`ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку.

На підставі частини другої статті 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що член сім`ї власника житла визнається таким, що втратив право на користування житлом за правилами частини другої статті 405 ЦК України, лише за рішення суду.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року в справі № 607/10762/16-ц.

Апеляційний суд встановивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із 2002 року зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 та станом на 15 жовтня 2019 року рішення суду про визнання їх такими, що втратили право користування вказаним житлом відсутнє, а відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, дійшов обґрунтованого висновку, що

ОСОБА_1 разом із дочкою у встановленому законом порядку набули право користування спірним житлом, яке підлягає захисту шляхом їх вселення у квартиру.

Доводи касаційної скарги переважно зводяться до незгоди із обставинами, встановленими апеляційним судом, та посилання на необхідність переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

За таких обставин касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта