Історія справи

Постанова КЦС ВП від 31.05.2023 року у справі №308/11186/21
Постанова КЦС ВП від 31.05.2023 року у справі №308/11186/21

Постанова

Іменем України

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 308/11186/21

провадження № 61-13018св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивачка за первісним позовом (відповідачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ужгородської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Лаврентьєв Юрій Германович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 червня 2022 року у складі судді Хамник М. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю., Кондора Р. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із нею.

На обґрунтування позову посилалася на те, що після припинення фактичних шлюбних відносин із відповідачем, тобто з 2017 року, малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився проживати з нею.

Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 08 липня 2020 року визначено способи участі у вихованні дитини батька, яким встановлено відповідачу порядок побачення із сином.

Із метою створення належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров`я дитини, її духовного та розумового розвитку, позивачка просила визначити місце проживання дитини з нею.

У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просив визначити місце проживання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним.

На обґрунтування позову посилався на те, що визначення місця проживання сина з матір`ю суперечитиме інтересам дитини, так як негативно впливає на його виховання, шкодить здоров`ю та гармонійному розвитку.

Зазначав, що здоров`я сина під час проживання з мамою постійно погіршується. Позивачка за первісним позовом зловживає алкогольними напоями.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 березня 2022 року прийнято до спільного розгляду з первісною позовною заявою зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 (т. 2, а. с. 17-18).

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 червня 2022 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з його матір`ю ОСОБА_1 , за адресою її місця проживання.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки малолітній ОСОБА_4 з народження проживає разом з матір`ю, батько дитини має можливість, згідно з рішенням виконавчого комітету брати участь у вихованні сина однаково з матір`ю дитини, а мати має всі умови для проживання та виховання дитини, працює, за майновим станом має змогу утримувати дитину, тому необхідно визначити місце проживання дитини з матір`ю, що відповідатиме правам та інтересам дитини, яка має повне право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 червня 2022 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, визначаючи місце проживання неповнолітнього сина сторін у цій справі з матір`ю, дійшов обґрунтованого, правильного та справедливого висновку про те, що зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному вихованню і розвитку дитини. На час перегляду справи судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У грудні 2022 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Лаврентьєв Ю. Г., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи первісний позов, не встановили, що проживання дитини з матір`ю матиме більш позитивний вплив на дитину, ніж залишення її проживати разом з батьком. Суд першої інстанції належним чином не дослідив висновки спеціалістів-психологів медичного центру «Нейромед» від 08 лютого 2022 року № 02-02/22, результати психологічного дослідження ОСОБА_4 , проведеного психологом Ужгородського міського центру соціальної служби Департаменту соціальної політики від 22 квітня 2022 року, та консультативний висновок спеціаліста, психолога Бондар Н. Й. від 16 травня 2022 року, відповідно до яких проживання дитини з батьком матиме більш позитивний вплив на дитину.

Суд першої інстанції, у порушення вимог статті 161 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановив обставини лише щодо наявності у позивачки належних матеріальних та соціально-побутових умов для проживання дитини.

Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували доводи ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 вживає алкогольні напої, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 204/8432/19; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 161 СК України у подібних правовідносинах.

У лютому 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що суди належним чином оцінили наявні у матеріалах справи докази та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову. ОСОБА_1 позитивно характеризується на роботі, має постійних дохід, умови проживання у її квартирі є належними. На обліку у наркологічному диспансері не вона перебуває.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2022 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Лаврентьєв Ю. Г., на підставах, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК Укараїни.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Суди встановили, що згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим об`єднаним органом місцевого самоврядування, міста Кішварда (Угорщина), ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), матір`ю якого є позивачка - ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 7-8). Відомості про батька у свідоцтві відсутні.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 листопада 2019 року у справі № 308/6476/18 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 9-11).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 24 березня 2020 року № 308/14171/19 присуджено до стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 4 000,00 грн, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 10 грудня 2019 року (т. 1, а. с. 47).

Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 08 липня 2020 року «Про визначення способу участі у вихованні дитини» визначено способи участі у вихованні дитини та встановлено ОСОБА_2 побачення із його малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким чином: один тиждень дитина перебуває та проживає у батька за адресою його місця проживання, інший тиждень дитина знаходиться у матері ОСОБА_1 ; батько забирає дитину з 19:00 неділі до 19:00 неділі наступного тижня(т. 1, а. с. 12)

Згідно з характеристикою від 24серпня 2021 року, виданою регіональним керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Надежда Ритейл 2017» Фабрицій Е. Т. ОСОБА_1 працює на посаді начальника АЗС BVS у ТОВ «Надежда Ритейл 2017» з 12 жовтня 2020 року. За період перебування на цій посаді зарекомендувала себе позитивно як фахівець у певній галузі. Ділові якості проявила на найвищому рівні, постійно прагне самовдосконалення. За характером спокійна, врівноважена, жодної скарги від клієнтів певної сфери обслуговування не надходило, має тільки позитивні відгуки. У колективі користується повагою та авторитетом(т. 1, а. с. 18).

Відповідно до довідки, виданої ТОВ «Надежда Ритейл 2017» сукупний дохід ОСОБА_1 за період із 01 лютого 2021 року до 31 липня 2021 року склав 81 333,87 грн (т. 1, а. с. 19).

Згідно з висновком органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому від 08 жовтня 2021 року, поданий позивачкою за первісним позовом, враховуючи інтереси ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки встановив, що доцільним є визначення місця проживання дитини разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою її місця проживання (т. 1 а. с.24-25).

Рішення орган опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому мотивував, зокрема, тим, що малолітній син із народження проживає разом із матір`ю, а батько дитини має можливість, згідно з рішенням виконавчого комітету брати участь у вихованні сина однаково з матір`ю.

Відповідно до довідки № 5 Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради психо-неврологічного диспансерного відділення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у КНП «УМП «Ужгородської міської ради ПНВ»» як пацієнтка не обліковується (т. 1, а. с. 26).

Згідно з довідкою Закарпатського обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент огляду в Закарпатському обласному наркологічному диспансері під диспансерним наглядом у лікаря-нарколога не перебуває, за допомогою не зверталась (т. 1, а. с. 27).

Відповідно до акта обстеження умов проживання від 23 вересня 2021 року за адресою місця проживання ОСОБА_2 (батька дитини): АДРЕСА_1 , встановлено, що батько любляче ставиться до дитини, добре про нього дбає у визначений для нього час, дбайливо ставиться до навчання, виховання та здоров`я дитини (т. 1, а. с. 103).

Відповідно до довідки про фінансовий стан для заповнення декларації, виданої Акціонерним товариством «Ощадбанк» ОСОБА_2 , надходження коштів на його рахунок за період із 04 січня 2021 року до 10 грудня 2021 року становив 103 161,93 грн (т. 1, а. с. 119).

Згідно з висновком психологів Медичного центру «Нейромед» на підставі консультації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 08 лютого 2022 року № 02-02/22 ОСОБА_2 спроможний забезпечувати всебічний розвиток сина та його успішну соціалізацію (т. 1, а. с. 167-171).

Висновком органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому від 02 лютого 2022 року № 33/23/02-14 після розгляду матеріалів та насамперед, враховуючи інтереси ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторно наголошено на доцільності визначення місця проживання дитини разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою її місця проживання (т. 1, а. с. 234-238).

Згідно з консультативним висновком обстеження малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , психологічний стосунок дитини з мамою визначається як добрий. Психологічний статус дитини визначається як тривожний і викликаний переживанням стресу в зв`язку із судовими спорами між батьками(т. 1, а. с. 206-207).

Відповідно до висновку за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (т. 2, а. с. 52) фахівцями служби у справах дітей встановлено, що одержувач аліментів, тобто ОСОБА_1 , забезпечує базові індивідуальні потреби дитини (харчування, ліки, одяг, взуття по сезону, іграшки та інші засоби для розвитку та навчання дитини) відповідно до його віку.

04 квітня 2022 року ОСОБА_1 зверталася із заявою до начальника Служби у справах дітей Ужгородської міської ради Агрокаті М. Ю. щодо порушення ОСОБА_2 рішення «Про визначення способу участі у вихованні дитини» від 08 липня 2020 року, незаконного утримання ним ОСОБА_4 , про що вона також повідомила правоохоронні органи (т. 2, а. с. 56-57).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і треба прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі потрібно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

У рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Отже, рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.

Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди передусім повинні враховувати інтереси самої дитини, оцінюючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України дає підстави для висновку, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження

№ 14-327цс18) положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях стосовно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституції та законів України, тому її правові норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Задовольняючи первісний позов про визначення місця проживання дитини з матір`ю, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що малолітній ОСОБА_4 з народження проживає разом з матір`ю, яка має всі умови для проживання та виховання дитини, має постійну роботу та належний майновий стан для утримання дитини.

Водночас згідно з рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 08 липня 2020 року батько дитини має можливість однаково із матір`ю брати участь у вихованні сина.

Суди першої та апеляційної інстанцій врахували висновок органу опіки та піклування, наявні у матеріалах справи докази, виходячи з інтересів дитини, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дітей і обов`язком батьків діяти в їх інтересах, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 204/8432/19. У зазначеній постанові дано тлумачення частини першої статті 161 СК України, відповідно до якого під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій врахували лише докази на підтвердження первісного позову та не врахували доводи та докази ОСОБА_2 на підтвердження його зустрічного позову. Зокрема, висновки психологів, відповідно до яких проживання дитини з батьком буде мати більш позитивний вплив на дитину, а також посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_1 вживала алкогольні напої під час виконання своїх материнських обов`язків.

Верховний Суд відхиляє зазначені посилання заявника, оскільки вони по суті зводяться до непогодження зі встановленими обставинами справи та необхідністю переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Суди першої та апеляційної інстанцій, в контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, дотрималися норм матеріального права, врахували висновок органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітньої дитини у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами та обґрунтовано визначили місце проживання малолітнього ОСОБА_4 з матір`ю, що відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Визначення місця проживання дитини з матір`ю не впливатиме на взаємовідносини дитини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

У касаційній скарзі заявник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду про застосування частини першої статті 161 СК України щодо віднесення обставини про перебування батьків у стані алкогольного сп`яніння під час виконання своїх батьківських обов`язків до обставин, які враховуються під час вирішення спору щодо місця проживання дитини.

Верховний Суд відхиляє зазначені доводи.

У цій справі відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 зловживає алкогольними напоями та стоїть на обліку в наркодиспансері.

Зважаючи та суть спору та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, усталеність судової практики у справах цієї категорії, необхідності у формуванні Верховним Судом відповідного висновку немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Лаврентьєв Юрій Германович, залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 червня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

О. В. Ступак