Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.11.2020 року у справі №456/48/19

Постанова

Іменем України

30 березня2021року

м. Київ

справа № 456/48/19

провадження № 61-14508св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М.

Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Станківська сільська рада,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Шандри М.

М., Левика Я. А., Мікуш Ю. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Станківської сільської ради про визнання незаконним (недійсним) рішення сільської ради.

Позов мотивований тим, що вона проживає у АДРЕСА_1. З 2006 року позивач відкрито, добросовісно та безперервно користується суміжною земельною ділянкою по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,06 га.

На підставі статті 118 ЗК України ОСОБА_1 звернулася до Станківської сільської ради з заявою про надання їй дозволу на розробку проєкту щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства.

На цю ж земельну ділянку по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,06 га претендував ОСОБА_2, який також звернувся до Станківської сільської ради з заявою про надання дозволу на розробку проєкту щодо відведення земельної ділянки.

Заява позивача була розглянута на 21 сесії 7 демократичного скликання Станківської сільської ради 14 грудня 2017 року. Проте такий дозвіл їй не надано, що підтверджується результатами голосування.

Просила визнати незаконним (недійсним) рішення Станківської сільської ради від 14 грудня 2017 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її у власність для ведення особистого сільського господарства на території Станківської сільської ради.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29 листопада 2019 року клопотання ОСОБА_2 задоволено.

Провадження по справі № 456/48/19 за позовом ОСОБА_1 до Станківської сільської ради, третьої особи ОСОБА_2 про визнання незаконним (недійсним) рішення Станківської сільської ради від 14 грудня 2017 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства на території Станківської сільської ради закрито у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Зобов'язано фінансовий орган - Стрийське управління Державної казначейської служби України у Львівській області повернути ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 776,08 грн.

Закриваючи провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем не прийнято, а витяг з протоколу засідання 21 сесії 7 демократичного скликання Станківської сільської ради Стрийського району Львівської області від 14 грудня 2017 не є рішенням, яке можливо оскаржити та визнати його незаконними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено.

Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29 листопада 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність предмета спору у справі, оскільки позивач оскаржує рішення відповідача щодо розгляду її звернення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яке було предметом розгляду сесії Станківської сільської ради Стрийського району Львівської області 14 грудня 2017, отже має місце невизначеність у правах та обов'язках сторін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року, ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29 листопада 2019 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що немає рішення Станківської сільської ради № 568 від 14 грудня 2017 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства на території Станківської сільської ради. Наведене свідчить про відсутність предмета спору, про який заявила позивач. Не заслуговують на увагу доводи представника позивача стосовно того, що за рішення щодо заяви ОСОБА_1 не проголосувало достатньої кількості депутатів, а протокол засідання сесії від 14 грудня 2017 року є доказом саме відмови відповідача у наданні дозволу ОСОБА_1.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 456/48/19, витребувано цивільну справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії постанови Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року відмовлено.

У лютому 2021 року справа № 456/48/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про повідомлення його про дату та час розгляду справи відмовлено.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац другий частини 2 статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 листопада 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням від 14 грудня 2017 року, яке оскаржує позивач, є витяг з протоколу засідання 21 сесії 7 демократичного скликання Станківської сільської ради Стрийського району Львівської області від 14 грудня 2017 року, де вказано, що "Слухали": про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства на території Станківської сільської ради, результати поіменного голосування і рішення не прийнято. Результат розгляду питань, які виносять на розгляд відповідної сесії сільської ради оформляються у вигляді рішень сільської ради. З наведеного витягу з протоколу вбачається, що рішення не прийнято, про що в ньому зазначено, а відтак суд першої інстанції зробив висновок, що даний витяг з протоколу засідання 21 сесії 7 демократичного скликання Станківської сільської ради Стрийського району Львівської області від 14 грудня 2017 року не є рішенням, яке можливо оскаржити та визнати його незаконними.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, за правилами частини 2 статті 16 ЦК України можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Зміст спірних матеріальних правовідносин сторін становлять права та обов'язки, тому відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами. Отже відсутність спірного матеріального правовідношення, тобто відсутність предмета судового розгляду, тягне за собою припинення провадження у справі. Підстави припинення матеріального правовідношення як цивільного зобов'язання визначені Цивільним кодексом України. І лише за відсутності спору сторін щодо відповідних прав та обов'язків і відсутності з боку жодної із сторін дій, які свідчать про наявність між ними неврегульованих спірних питань, може йтися про закриття провадження в справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - у зв'язку із відсутністю предмета спору.

У даній справі ОСОБА_1 звернулась з позовом про визнання незаконним (недійсним) рішення Станківської сільської ради від 14 грудня 2017 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її у власність для ведення особистого сільського господарства на території Станківської сільської ради.

Тобто позивач оскаржує рішення відповідача щодо розгляду її звернення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яке було предметом розгляду сесії Станківської сільської ради Стрийського району Львівської області 14 грудня 2017 року, тому апеляційний суд зробив правильний висновок про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що не дає підстави стверджувати про наявність обставин для закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про наявність інших підстав для закриття провадження, а саме набрання законної сили рішенням суду ухваленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не можуть бути підставами для скасування оскарженого судового рішення, оскільки відсутність предмета спору та набрання законної сили рішенням суду ухваленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав - це окремі самостійні підстави для закриття провадження у справі.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм процесуального права.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов