Постанова

Іменем України

24 березня 2021 року

м. Київ

справа № 2-275-07

провадження № 61-15853св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

суб'єкт оскарження - Уманський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2020 року у складі судді Білик О. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2020 року в складі колегії суддів:

Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про захист цивільних прав та інтересів, визнання дій та бездіяльності Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника відділу Кольцової О. В. та головного державного виконавця Рибак Л. В. незаконними, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Скарга обґрунтована тим, що на підставі виконавчого листа № 2-275-2007, виданого 29 травня 2007 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 492 825,66 грн, було відкрито виконавче провадження від 28 січня 2015 року № 46242277.

ОСОБА_1 вказував, що з 2007 року державний виконавець на виконання рішення суду стягнув лише 20 000,00 грн. Крім того, зазначав, що державний виконавець Сич Н. І. у 2007 році наклала арешт на майно ковбасного цеху у прибудовах помешканнях боржника, про що було внесено відповідні відомості до реєстру обмежень. Проте, державні виконавці стверджують, що цеху немає і не було. Посилався, що керівництво відділу державної виконавчої служби та державний виконавець систематично умисно не виконують рішення суду та створюють перешкоди для його виконання.

Заявник також зазначав, що у 2012 році йому стало відомо про факт стягнення на користь боржника ОСОБА_2 коштів у розмірі 135 128,47 грн згідно з рішенням Господарського суду Черкаської області від 16 лютого 2011 року. Про це рішення суду у 2012 році та 2015 році він повідомляв начальника відділу державної виконавчої служби Кольцову О. В. та державного виконавця Рибак Л. В.

Наголошував, що виконавчий комітет Уманської міської ради на підставі рішення Господарського суду Черкаської області виплатив ОСОБА_2 кошти у сумі 135 128,47
грн. Вважає, державний виконавець умисно направила запити стосовно зазначених обставин, проте не наклала арешт на ці кошти, оскільки їх потрібно було скерувати на повернення позики відповідно до рішення суду.

ОСОБА_1 посилався на те, що вказані службові особи умисно не надсилали запити-вимоги до банків про перевірку відкритих рахунків на ім'я боржника. Також державний виконавець не направив подання до правоохоронних органів за умисне невиконання судового рішення боржником. При цьому, бездіяльність державного виконавця призвела до заподіяння йому майнової та моральної шкоди.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд:

визнати дії та бездіяльність Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника відділу Кольцової О. В. та головного державного виконавця Рибак Л. В. незаконними;

стягнути з Уманського управління Державної казначейської служби України Черкаської області з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 135 128,47

грн збитків, завданих під час здійснення виконавчого провадження та відшкодування моральної шкоди в сумі 334 502,00 грн;

зобов'язати начальника Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кольцову О. В. та головного державного виконавця Рибак Л. В. підготувати необхідні документи для продажу частини будинку, що належить боржнику на праві часткової сумісної власності, та земельної ділянки 0,17 га для обслуговування житлового будинку відповідно до документів на право власності будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 та направити в правоохоронні органи інформацію про приховування чи продаж арештованого майна ковбасного цеху ОСОБА_2 відповідно до акта опису й арешту майна ОСОБА_3 та умисне перешкоджання виконанню судового рішення відповідно статті 382 КК України.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2020 року скаргу ОСОБА_1 про захист цивільних прав та інтересів, визнання дій та бездіяльності Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника відділу Кольцової О. В. та головного державного виконавця Рибак Л. В. незаконними, відшкодування майнової та моральної шкоди залишено без руху та надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків скарги.

28 квітня 2020 року на електронну адресу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків скарги з додатками. Крім того, у заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 просив поновити строк звернення до суду зі скаргою як такий, що пропущений з поважних причин, вказав причини поважності пропуску відповідного строку.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено.

Скаргу ОСОБА_1 про захист цивільних прав та інтересів, визнання дій та бездіяльності Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника відділу Кольцової О. В. та головного державного виконавця Рибак Л. В. незаконними, відшкодування майнової та моральної шкоди залишено без розгляду.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду та залишаючи скаргу ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що скаржник пропустив строк на звернення до суду із скаргою, а зазначені ним обставини суд визнав неповажними.

Суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 не довів наявність будь-яких перешкод чи об'єктивних, непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутися до суду, не надав належних та допустимих доказів поважності пропуску строку звернення до суду. Тому, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою. При цьому, суд вказав, що у зв'язку із відмовою у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення зі скаргою, суд не аналізує доводи скарги, і не надає їм оцінку, оскільки вона по суті не розглядається.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що всі дії державного виконавця та начальника відділу державної виконавчої служби, вчинені на виконання рішення суду тривають впродовж тривалого періоду (з 2012 року), що дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 не конкретизовано, яку саме дію чи бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні він оскаржує, якого саме безпосередньо періоду стосується скарга, у який проміжок часу такі дії вчинено чи не вчинено та коли про це дізнався скаржник, оскільки період з 2012 року по 2020 рік є значним, а строк для оскарження певної дії чи бездіяльності державного виконавця згідно з статтею 449 ЦПК України становить десять днів з дня, коли особа дізналася про порушення її прав.

Апеляційний суд, погодився з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не надав жодних доказів про існування перешкод чи об'єктивних, непереборних обставин, які унеможливлювали звернення заявника до суду.

Суд апеляційної інстанції також вважав безпідставним прохання заявника розглянути скаргу по суті, оскільки скаргу судом першої інстанції залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку для подання скарги, що унеможливлює її розгляд по суті.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у цій справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд:

скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду від 12 травня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2020 року;

поновити строк звернення зі скаргою до суду як такий, що пропущений з поважних причин у частині стягнення збитків при виконанні рішення суду;

визнати дії та бездіяльність Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника відділу Кольцової О. В. та головного державного виконавця Рибак Л. В. незаконними;

стягнути з Уманського управління Державної казначейської служби України Черкаської області з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 135 128,47
грн збитків, завданих під час здійснення виконавчого провадження, та на відшкодування моральної шкоди у сумі 334 502,00 грн;

зобов'язати начальника Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кольцову О. В. та головного державного виконавця Рибак Л. В. підготувати необхідні документи для продажу частини будинку, що належить боржнику ОСОБА_2 на правах часткової сумісної власності відповідно до ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 червня 2013 року та земельної ділянки площею 0,17 га для обслуговування житлового будинку відповідно до документів на право власності на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1;

направити в правоохоронні органи повідомлення про приховування чи продаж арештованого майна ковбасного цеху ОСОБА_2 відповідно до акта опису і арешту майна державним виконавцем Сич Н. І. та про умисне перешкоджання виконанню судового рішення відповідно статті 382 КК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд апеляційної інстанції не зазначив статтю закону, на підставі якої постанова апеляційного суду у цій справі не підлягає касаційному оскарженню. Постанова апеляційного суду у справі за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби може бути оскаржена до касаційного суду відповідно до статті 389 ЦПК України. Заявник наголошує, що звертався до суду із скаргою на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, а не з клопотанням про поновлення строку на звернення до суду;

суди попередніх інстанцій порушили вимоги норм ЦПК України щодо зазначення мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного у скарзі та у запереченні на відзив. Оскільки ОСОБА_1 вказував, що відповідь на його скаргу від 06 березня 2020 року від начальника відділу державної виконавчої служби він отримав 12 квітня 2020 року, а до суду зі скаргою на дії посадових осіб органу державної виконавчої служби звернувся 14 квітня 2020 року, тому строк звернення до суду він не пропустив;

під час подання до суду листа про усунення недоліків скарги, вказаних в ухвалі суду, ОСОБА_1 просив поновити строк для розгляду скарги щодо подій, які мали місце у 2012-2016 роках. Крім того, зазначав підстави для поновлення строків відповідно Конституції України та чинного законодавства;

суд не розглянув скаргу на дії (бездіяльність) посадових осіб органу державної виконавчої служби;

суд не задовольнив заяву про розгляд скарги в загальному порядку для надання переконливих доказів у підтвердження доводів та тверджень заявника;

суди не надали належної оцінки тій обставині, що бездіяльність щодо навмисного невиконання рішення суду триває з 2007 року по цей час, тобто більш ніж 13 років.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2020 року від Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив на касаційну скаргу, який підписаний начальником відділу Кольцовою О. В.

У відзиві вказано, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, тому відділ державної виконавчої служби просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Крім того, зазначено, що вимоги касаційної скарги зазначені у пунктах 4-7 прохальної частини касаційної скарги не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки суди попередніх інстанцій не розглядали ці вимоги по суті та рішення щодо цих вимог не ухвалювали. Скарга на дії посадових осіб відділу державної виконавчої служби за своєю суттю та змістом є позовною заявою, а тому повинна розглядатись у порядку позовного провадження, а не у межах цієї справи під час судового контролю за виконання рішення суду.

Доводи особи, яка подала заперечення на відзив

У грудні 2020 року від ОСОБА_1 надійшло заперечення на відзив Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). У запереченні ОСОБА_1 вказує, що у відзиві на касаційну скаргу посадова особа відділу державної виконавчої служби зазначає інформацію, яка не відповідає дійсності. На думку особи, яка подала касаційну скаргу, строк звернення зі скаргою на дії посадових осіб Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), передбачений статтею 449 ЦПК України, він не пропустив. У судів попередніх інстанцій не було перешкод для розгляду його скарги по суті та ухвалення законного та справедливого судового рішення.

Оскільки посадові особи відділу державної виконавчої служби протягом більш ніж 13 років умисно не виконують рішення суду, ОСОБА_1 просить суд направити до правоохоронних органів подання щодо притягнення до відповідальності винних осіб (посадових осіб відділу). Крім того, враховуючи тривале невиконання рішення суду, помилковість висновків судів попередніх інстанцій під час розгляду скарги, застосування боржником та його адвокатом шахрайського способу уникнення відповідальності, а також їх вплив на державного виконавця та суди, ОСОБА_1 просить касаційний суд як виняток розглянути вимоги зазначені у його скарзі та ухвалити рішення по суті скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження рішень судів попередніх інстанцій, відкрито касаційне провадження за його касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 18 листопада 2020 року вказано, що підставою касаційного оскарження заявник вказував порушення норм процесуального права, зокрема статті 449 ЦПК України. Також ОСОБА_1 посилався на висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-99цс17.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду та залишив його скаргу без розгляду, оскільки вважав, що скаржник пропустив строк на звернення до суду із скаргою, а вказані ОСОБА_1 обставини суд визнав неповажними.

Колегія суддів із висновком судів попередніх інстанцій не погоджується з наступних підстав.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 449 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Згідно зі статтею 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) вказано, що "строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові".

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених частини 4 статті 263 ЦПК України (стаття 126 ЦПК України).

Суди не з'ясували, які дії, бездіяльність є предметом оскарження; не надали оцінку та не перевірили чи мала місце бездіяльність державного виконавця; коли вона закінчилась і, відповідно, коли почався і закінчився строк для подання скарги на бездіяльність державного виконавця та іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Крім того, суди не надали оцінку доводам ОСОБА_1 про те, що до суду зі скаргою він звернувся 14 квітня 2020 року, а про умисну бездіяльність державного виконавця та начальника відділу державної виконавчої служби заявник дізнався із відповіді начальника відділу Уманського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кольцової О. В. на його скаргу від 06 березня 2020 року, яку він отримав 12 квітня 2020 року.

За таких обставин, суди дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для поновлення строку для звернення до суду та залишення скарги без розгляду.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Вимоги касаційної скарги про її розгляд по суті не можутьбути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки суди першої інстанції та апеляційної інстанцій не розглядали ці вимоги по суті, рішення щодо цих вимог не ухвалювали.

Тобто, вирішення вимог ОСОБА_1 щодо розгляду скарги по суті, які судом першої інстанції та апеляційним судом не розглядалась, а сама скарга залишена без розгляду у зв'язку із пропуском строку на її подання, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржені ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати; передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2020 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 28 липня 2020 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М.

Русинчук