Постанова

Іменем України

30 липня 2020 року

м. Київ

справа № 670/23/18

провадження № 61-1621св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - приватне підприємство «Горизонт»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», публічне акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Денишенко Т. О., Копаничук С. Г.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року приватне підприємство «Горизонт» (далі - ПП «Горизонт») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» (далі - банк), ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс» про визнання недійсним договору відступлення права за договором іпотеки.

Позов мотивований тим, що 24 травня 2006 року між ПП «Горизонт» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений кредитний договір № 010/08/11/8536, із строком дії договору до 24 травня 2009 року, із сплатою 17 % річних. 22 квітня 2008 року державним нотаріусом Віньковецької державної нотаріальної контори Хмельницької області посвідчено договір іпотеки між ПП «Горизонт» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладеним для забезпечення кредитного договору № 010/08/11/8536, про що було внесено номер про іпотеку № 23559204 (спеціальний розділ). 24 листопада 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» було укладено договір № 2212 про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 2271 від 22 квітня 2008 року, що укладений для забезпечення кредитного договору № 010/08/11/8536 від 24 травня 2006 року, відповідно до якого новий кредитор отримав всі права вимоги Банку до ПП «Горизонт».

24 листопада 2017 року між ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» та ТОВ «ФК «Централ Фінанс» укладено договір факторингу № 2214 про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 2271 від 22 квітня 2008 року, що укладений в забезпечення кредитного договору № 010/08/11/8536 від 24 травня 2006 року, відповідно до якого новий кредитор отримав всі права вимоги до ПП «Горизонт».

24 листопада 2017 року між ТОВ «ФК «Централ Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір № 2216 про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 2271 від 22 квітня 2008 року, відповідно до якого новий кредитор отримав всі права вимоги до ПП «Горизонт», за кредитним договором № 010/08/11/8536 від 24 травня 2006 року; Договором іпотеки від 22 квітня 2008 року; Договором застави від 24 травня 2006 року; Договором поруки № 1 від 24 травня 2006 року; Договором поруки № 2 від 06 червня 2006 року; Договором поруки № 3 від 06 лютого 2008 року. 24 листопада 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» було укладено договір № 2212 про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 2271 від 22 квітня 2008 року, що укладений в забезпечення кредитного договору № 010/08/11/8536 від 24 травня 2006 року, відповідно до якого новий кредитор отримав всі права вимоги Банку до ПП «Горизонт». Втім, договір про відступлення права вимоги № 2216 від 24 листопада 2017 року містить ознаки договору факторингу, вказаний договір укладено з порушенням законодавства в частині суб`єктного складу учасників договірних правовідносин, та як наслідок неправомірним було відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22 квітня 2008 року, відтак договір про відступлення права вимоги № 2216 від 24 листопада 2017 року, укладений між ТОВ «ФК «Централ Фінанс» та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Русанюк З. З., Київського міського нотаріального округу, м. Київ, є недійсним з моменту його вчинення.

ПП «Горизонт» просило:

визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Русанюк З. З. за № 2216 від 24 листопада 2017 року, укладений між ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» та ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 17 серпня 2018 року в задоволенні позову ПП «Горизонт» до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс», про визнання недійсним договору відступлення прав за договором іпотеки, відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язані здійснюється без згоди боржника оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі. Обов`язковою ознакою передачі прав вимоги за договорами факторингу, укладеними 24 листопада 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» та 24 листопада 2017 року між ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» тa ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс», є платність. За договором відступлення права вимоги за основним боргом та за договором іпотеки від 24 листопада 2017 року, укладеним між ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» та ОСОБА_1 відступлення права вимоги здійснено безоплатно. Оскільки, за оспорюваним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а тому відсутні підстави вважати, що укладений між відповідачами договір є договором факторингу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу ПП «Горизонт» задоволено. Рішення Барського районного суду Вінницької області від 17 серпня 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПП «Горизонт» задоволено.

Визнано недійсним договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Русанюком З. З., за № 2216 від 24 листопада 2017 року, укладеному між ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс» та ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що пунктом 4 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою. За змістом зазначених норм матеріального права зобов`язання боржника за його волею може бути ним покладено на іншу особу та у випадку виконання зобов`язання іншою (третьою) особою до цієї особи переходять права та обов`язки кредитора у зобов`язанні. При цьому підставою для виконання третьою особою зобов`язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов`язання боржником, як за власною ініціативою та і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником. Таке покладення виконання зобов`язань відповідно до частини першої статті 528 ЦК України є обов`язковим для прийняття кредитором як належного виконання зобов`язання. ПП «Горизонт» згоди на покладення його зобов`язань за кредитним договором на ОСОБА_1 не надавав, у жодних договірних відносинах з нею не перебував. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 виконала зобов`язання за кредитним договором № 010/08/11/8536 від 24 травня 2006 року частково, сплативши лише 105 000,00 грн заборгованості. Втім, законодавством не передбачено часткове погашення кредитної заборгованості третьою особою, внаслідок якої остання набула права на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, а тому підстав для заміни кредитора в зобов`язанні не було.

Аргументи учасників справи

У січні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилалась на те, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив вимоги статті 528 ЦК України безпідставно застосовуючи її в даних правовідносинах, так як дана стаття ЦК України регулює відносини, коли боржник покладає свій обов`язок з погашення кредиту на іншу особу, якщо за умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, або суті зобов`язання не випливає обов`язку боржника виконати зобов`язання особисто. По даній справі згідно кредитного договору обов`язок по сплаті коштів покладався особисто на позивача, і у відповідності до статті 520 ЦК України договір про переведення мав бути укладений виключно за згодою кредитора. А тому відносини, на які вказує апеляційний суд, не можуть бути застосовані до відносин по заміні кредитора у зобов`язанні. Крім цього, боржник не має права оскаржувати договір відступлення права вимоги, оскільки не є його стороною, а його інтереси, права і свободи не порушені, а тому не потребують захисту, так як зобов`язання по поверенню коштів він не виконав. За загальним правилом при укладенні даного договору згода боржника (Іпотекодавця) на заміну кредитора не потребується, а отже, відповідно до статті 4 ЦПК України у позивача відсутнє право на звернення до суду за захистом. ОСОБА_1 наголошувала, що апеляційний суд, відмовивши у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, позбавив її можливості надати свої усні пояснення по даній справі.

У березні 2019 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» подало відзив на касаційну скаргу, підписаний представником ОСОБА_2 , в якому просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відзив мотивовано тим, що ознайомившись із даною касаційною скаргою банк вважає її обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення. Обов`язковою ознакою передачі прав вимоги за договорами факторингу, укладеними 24 листопада 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» та 24 листопада 2017 року між ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс», є платність. За договором відступлення права вимоги за основним боргом та за договором іпотеки від 24 листопада 2017 року, укладеним між ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» та Відповідачем відступлення права вимоги здійснено безоплатно. Щодо отримання згоди ПП «Горизонт» на переуступку права вимоги, то відповідно до статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця.

У березні 2019 року ПП «Горизонт» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. Відзив ПП «Горизонт» мотивований тим, що розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено в повній відповідності до вимог ЦПК України та відбувся за участю представників позивача та третьої особи ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Відповідач не повідомив суду причини своєї неявки в судове засідання, а представник відповідача взагалі не направив своєї заяви про неможливість прибути в судове засідання. Відступлення права вимоги на користь фізичної особи - суперечить положенням частини третьої статті 512 статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа, з погодження НБУ. Зазначений правовий висновок зроблений в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду № 923/151/17 від 16 жовтня 2018 року. Як встановлено судом апеляційної інстанції, з укладенням договору відступлення права вимоги № 2216 від 24 листопада 2017 року за договором іпотеки № 2271 від 22 квітня 2008 року, що укладений в забезпечення кредитного договору № 010/08/11/8536 від 24 травня 2006 року, відбулася заміна кредитодавця - фінансової установи (ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс»), що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу ОСОБА_1 , яка не є фінансовою установою, у якої відсутня ліцензія на здійснення операцій з надання фінансових послуг, а тому не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року.

У пункті 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 24 травня 2006 року між ПП «Горизонт» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір № 010/08/11/8536, із строком дії договору до 24 травня 2009 року, із сплатою 17% річних.

Державним нотаріусом Віньковецької державної нотаріальної контори Хмельницької області 22 квітня 2008 року посвідчено договір іпотеки між ПП «Горизонт» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладеним для забезпечення кредитного договору № 010/08/11/8536, про, що було внесено номер про іпотеку №23559204

24 листопада 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» укладено договір від № 2212 про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 2271 від 22 квітня 2008 року, що укладений для забезпечення виконання кредитного договору №010/08/11/8536 від 24 травня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Русанюк З. З., КМНО, м. Київ, відповідно до якого новий кредитор отримав всі права вимоги до ПП «Горизонт».

24 листопада 2017 року між ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» та ТОВ «ФК «Централ Фінанс» укладено договір факторингу № 2214 про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 2271 від 22 квітня 2008 року, що укладений для забезпечення виконання кредитного договору № 010/08/11/8536 від 24 травня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Русанюк З. З., КМНО м. Київ, відповідно до якого новий кредитор отримав всі права вимоги до ПП «Горизонт».

24 листопада 2017 року між ТОВ «ФК «Централ Фінанс» та ОСОБА_1 укладено:

договір № б/н про заміну кредитора в зобов`язанні за кредитним договором від 24 травня 2006 року № 010/08/11/8536, договорами поруки у зв`язку з його виконанням третьою особою;

договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 2271 від 22 квітня 2008 року, що укладений в забезпечення кредитного договору № 010/08/11/8536 від 24 травня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Русанюк З. З., КМНО, м. Київ, відповідно до якого новий кредитор отримав всі права вимоги до ПП «Горизонт» за кредитним договором N 010/08/11/8536 від 24 травня 2006 року, договором іпотеки від 22 квітня 2008 року, договором застави від 24 травня 2006 року, договором поруки № 91 від 24 травня 2006 року, договором поруки № 2 від 06 червня 2006 року, договором поруки № 3 від 06 лютого2008 року.

Відповідачем ОСОБА_1 , відповідно до пункту 3 договору про заміну кредитора в зобов`язанні у зв`язку з його виконанням третьою особою було сплачено ТОВ «ФК «Централ Фінанс» в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором 105 000,00 грн.

При задоволенні позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного договору апеляційний суд зробили висновок, що ПП «Горизонт» згоди на покладення його зобов`язань за кредитним договором на ОСОБА_1 не надавав, у жодних договірних відносинах з нею не перебував. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 виконала зобов`язання за кредитним договором № 010/08/11/8536 від 24 травня 2006 року частково, сплативши лише 105 000,00 грн заборгованості. Втім, законодавством не передбачено часткове погашення кредитної заборгованості третьою особою, внаслідок якої остання набула права на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, а тому підстав для заміни кредитора в зобов`язанні не було.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Згідно статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Відповідно до частини другої статті 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта статті 202 ЦК України).

У справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а томуналежними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

У справі, що переглядається, сторонами договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 24 листопада 2017 року є ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» (сторона 1, первісний кредитор) та ОСОБА_1 (сторона 2, новий кредитор) Позов пред`явлено ПП «Горизонт» до ОСОБА_1 ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс»є третьою особою, а не співвідповідачем. Позивач клопотань про залучення ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс»співвідповідачем не заявляв. Оскільки позивач пред`явив позов лише до однієї сторони договору, а інша сторона договору є третьою особою, то висновок апеляційного суду про задоволення позову є помилковим, оскільки відсутні підстави для задоволення позову внаслідок неналежного складу відповідачів. Суд першої інстанції відмовив в позові з інших мотивів, а тому рішення суду першої інстанції підлягає змінів мотивувальній частині. Проте суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в іншій частині залишити в силі.

Відповідно до пункту «в» частини четвертої статті 416 ЦПК України в резолютивній частині судового рішення повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки касаційну скаргу задоволено частково, то судові витрати ОСОБА_1 понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на позивача.

Керуючись статтями 400 та 412, 413 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року скасувати.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 17 серпня 2018 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Стягнути з приватного підприємства «Горизонт» на користь ОСОБА_1 3 524,00 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2018 рокувтрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук